Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/9034/25

Справа № 127/9034/25 Провадження № 33/801/500/2025 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В. Доповідач: Ковальчук О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді екстреного медичного техніка відділення екстреної медичної допомоги № 1 філії «Вінницька СЕМД», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И В: 22 квітня 2025 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнено на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погодившись з цією постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він не допускав порушення Правил дорожнього руху, що в свою чергу свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, зауважує, що він не визнавав своєї вини в суді першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваній постанові суду, що підтверджується поданим клопотанням про закриття провадження у справі та наданими до нього доказами, якому суд першої інстанції не надав будь-яку оцінку та взагалі не розглянув його. Також вказує, що суд не дослідив усіх обставин справи та не надав оцінку наданим доказам, що спростовують наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини викладені у протоколі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Також у судовому засіданні було заслухано свідка дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17.03.2025 року, ОСОБА_3 , який пояснив, що рухався за автомобілем потерпілого ОСОБА_2 орієнтовно зі швидкістю 40 км/год., а сам потерпілий рухався зі швидкістю незначно швидшою за його, десь приблизно 50 км/год. На думку свідка ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_2 в даній дорожній ситуації не мав технічної можливості запобігти скоєнню зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 . Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, з огляду на таке. Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 заявлялось клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також потерпілим ОСОБА_2 була подана заява про виклик та допит свідків у судовому засіданні з тією метою, щоб свідки надали суду об`єктивні свідчення, які дадуть можливість встановити фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17.03.2025 року. Натомість, суд першої інстанції проігнорував такі клопотання, не надав їм будь-якої оцінки та взагалі не вирішив їх. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), судове рішення має бути обґрунтованим. Це означає, що суд повинен чітко викласти підстави свого рішення, пояснити, як він оцінив докази та застосував правові норми. Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів достатнім чином повинні містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.). Отже, у рішеннях ЄСПЛ сформована стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Таким чином, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано всі обставини, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема не здійснено юридичної оцінки заявлених учасниками справи клопотань, не вирішено їх, при цьому суд обмежився лише формальними висновками про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, цілком доведена та підтверджена відповідними належними доказами, які узгоджуються між собою та жодним чином не спростовані, не мотивувавши в оскаржуваній постанові чому він не розглянув заявлені учасниками справи клопотання. За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідальність за статтею 124 КУпАП передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 274496 від 18.03.2025 року (а.с. 1) вбачається, що ОСОБА_1 17 березня 2025 року о 20:15 год. у м. Вінниця на вул. Келецька, 78, керуючи транспортним засобом «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи маневр розвороту не надав дороги транспортному засобу «Renault Laguna», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. В матеріалах справи також міститься схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17 березня 2025 року, яка є додатком до протоколу, в якій зафіксоване місце ДТП із зазначенням її прив`язки, графічно зображено та детально описано післяаварійне розташування транспортних засобів відносно один одного, конкретизовані погодні умови, стан покриття проїзної частини, наявність дорожніх знаків та розмітки, а також перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП (а.с. 3). Поряд з тим, як вбачається із клопотання про закриття провадження у справі, поданим ОСОБА_1 до суду першої інстанції, останній працює на посаді екстреного медичного техніка (водія) відділення екстреної медичної допомоги № 1 філії «Вінницька СЕМД». Дана обставина підтверджується довідкою КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» від 02.04.2025 року № 01/524 (а.с. 15). Також у зазначеному клопотанні ОСОБА_1 повідомив, що 17 березня 2025 року він перебував на роботі. Близько 20 год. 05 хв. надійшло повідомлення про виклик бригади екстреної медичної допомоги за адресою: вулиця Келецька, 78, м. Вінниця. У зв?язку з цим, він, керуючи автомобілем екстреної медичної допомоги Citroen, д.н.з. НОМЕР_3 , включив проблискові маячки синього кольору та поїхав з бригадою медиків до місця виклику до пацієнта. Він повернув ліворуч з просп. Юності в м. Вінниці з боку ТРЦ «Small» на вул. Келецьку. Доїжджаючи до будівлі, в якій знаходиться ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області, він побачив людину, яка перебувала з іншого боку вулиці та вказувала на місце біля неї, куди було потрібно під`їхати. Після чого, ОСОБА_1 включив показчик лівого повороту, пересвідчився, що маневр розвороту ліворуч буде безпечний і інші транспортні засоби в попутному та зустрічному напрямку знаходяться далеко та здійснив розворот. Під час розвороту, перебуваючи на зустрічній смузі руху він побачив на відстані 70-80 метрів автомобіль Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_2 , який не гальмував та їхав в бік автомобіля під його керуванням. В результаті цього відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження автомобілів. Вищевикладені обставини підтверджуються відеозаписом з відеореєстратора, що знаходився на автомобілі екстреної медичної допомоги Citroen, д.н.з. НОМЕР_4 . Положеннями п. 2.3б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатись від керування цим транспортним засобом. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 Правил дорожнього руху). Відповідно до п. 10.4 Правил дорожнього руху перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водночас, положеннями п. 3.1 Правил дорожнього руху визначено, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений. Таким чином, зазначені положення Правил дорожнього руху, які дозволяють водіям оперативних транспортних засобів, відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 ПДР, передбачають три умови такого відступу: -виконання невідкладного службового завдання; -увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу; -забезпечення безпеки дорожнього руху. Між тим, відомості про виконання ОСОБА_1 невідкладного службового завдання саме 17 березня 2025 року близько 20 год. 05 хв. в матеріалах справи під час розгляду її судом першої інстанції були відсутні, натомість цей суд не вжив жодних заходів щоб їх витребувати, чим допустив неповне з`ясування обставин справи, адже від таких відомостей залежить кваліфікація діянь особи, яка притягається до відповідальності. Разом з тим, ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення нових доказів, а саме копії картки виклику швидкої медичної допомоги від 17 березня 2025 року № Е25-038979 та копії подорожнього листа службового легкового автомобіля від 17 березня 2025 року № 07888, які підтверджують виконання ОСОБА_1 невідкладного службового завдання 17 березня 2025 року близько 20 год. 05 хв, яке апеляційним судом задоволено. При цьому, як вбачається із відеозапису із відеореєстратора, що знаходився на автомобілі екстреної медичної допомоги (а.с. 18), проблисковий маячок синього кольору був увімкнений, однак спеціальний звуковий сигнал був вимкнений, що підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду сам ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 . Враховуючи ті обставини, що маневрування автомобіля екстреної медичної допомоги під керуванням ОСОБА_1 , як встановлено апеляційним судом, призвело до зіткнення транспортних засобів, апеляційний суд доходить висновку про те, що за обставин даної справи окрім увімкнення проблискового маячку синього кольору, наявною була необхідність додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху, тому спеціальний звуковий сигнал на цьому автомобілі мав бути увімкнутим. В той же час, ОСОБА_1 , керуючи оперативним транспортом, відступаючи від вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на зустрічну смугу руху, для запобігання зіткнення з автомобілем «Renault Laguna» повинен був впевнитись, що інші учасники руху встигнуть відповідно відреагувати на появу спеціалізованого автомобілю з увімкненими проблисковими маячками. Отже, водій автомобіля екстреної медичної допомоги «Citroen» ОСОБА_1 , відступивши від положень Правил дорожнього руху, навіть за умови увімкненого проблискового маячка синього кольору, не увімкнув спеціального звукового сигналу і не забезпечив безпеки дорожнього руху, тобто діяв з порушенням відповідних вимог Правил дорожнього руху. Враховуючи викладені обставини, на підставі аналізу наявних у справі доказів щодо діянь водія ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що його дії та бездіяльність знаходяться в прямому причинному зв`язку із наслідками, що настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 17 березня 2025 року, та свідчать про наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не допускав порушення Правил дорожнього руху, що в свою чергу свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не знайшли свого підтвердження і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена та підтверджена належними доказами. Разом з тим, враховуючи, що висновки суду щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є вірними, але мотиви, з яких виходив суд, є необґрунтованими, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2025 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ковальчук