LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд400/6758/24

від 07.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 400/6758/24 залишити без змін.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6758/24 Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаШляхтицького О.І., суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 400/6758/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 400/6758/24 позов ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) задоволено частково, зокрема: - зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 у сумі 8762 (Вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 99 копійок; - зобов`язано відповідача виготовити та направити позивачу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зі зазначенням розміру грошового забезпечення за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01 січня 2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704); - відмовлено у задоволені решти позовних вимог. 26.08.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.08.2025 апеляційну скаргу позивача задовольнив. Скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволені позову позивача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та видачі нового грошового атестату. Ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнив частково, зокрема: - зобов`язав відповідача провести перерахунок, нарахування та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби згідно до вимог пункту 1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.09.2014 № 460, в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто з розрахункової величини 80 %; - зобов`язав відповідача виготовити новий грошовий атестат позивачу із зазначенням в ньому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, розрахованої згідно вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460; - в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 залишив без змін. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 22.07.2025, позов позивача до відповідача задовольнив частково, зокрема: - зобов`язав відповідача за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 провести перерахунок, нарахування та доплату грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; - зобов`язав відповідача провести перерахунок, нарахувати та доплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік які були нараховані та виплачені у період з 27.09.2022 по 19.05.2023, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; - зобов`язав відповідача за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 провести перерахунок, нарахування та доплату позивачу інших щомісячних основних видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії) виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на 01.01.2022 та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; - відмовив у задоволені решти позовних вимог. 28.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд видав 8 виконавчих листів у справі № 400/6758/24. 06.12.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява представниці позивача у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) про встановлення судового контролю за виконанням рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 і від 09.05.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24. 18.12.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви представниці позивача від 06.12.2025 про встановлення судового контролю. 10.03.2026 П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову про скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, від 21.10.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24, а також про зобов`язання відповідача подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, від 21.10.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24 у двомісячний строк з моменту отримання цієї постанови. У встановлений П`ятим апеляційним адміністративним судом строк відповідач подав 08.05.2026 відповідний звіт, в якому він просив прийняти звіт про виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, від 21.10.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24. 14.05.2026 представниця позивача подала до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву, в якій заперечила проти прийняття звіту відповідача та просила накласти на керівника відповідача штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину суми якого стягнути на користь позивача. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2025 у справі № 400/6758/24 прийняв звіт військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 про виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 і від 09.05.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24. Частково задовольнив заяву представниці ОСОБА_1 від 14.05.2026. Встановив новий строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судових рішень. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 і від 09.05.2025, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24 у тримісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що є виконаними рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/6758/24: від 21.10.2024 в частині нарахування позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 у сумі 8762,99 грн; від 09.05.2025 в частині перерахунку позивачу грошового забезпечення (усіх його видів) з 27.09.2022 по 19.05.2023. Водночас, суд першої інстанції зазначив що, командир відповідача вжив необхідні заходи для встановлення відповідачу бюджетних асигнувань, що необхідні для виконання рішень судів щодо виплати позивачу грошового забезпечення та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Відтак відсутні підстави для накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, суд першої інстанції виснував, що поданий відповідачем звіт від 08.05.2026 свідчить про часткове виконання відповідачем судових рішень у справі № 400/6758/24, а тому він підлягає прийняттю. При цьому суд вказав, що оскільки усі судові рішення у справі № 400/6758/24 виконано не в повному обсязі, наявні підстави для встановлення нового строку для подання звіту. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у прийнятті звіту, накласти на керівника відповідача штраф та встановити новий десятиденний строк для подання звіту. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав обов`язковому застосуванню а саме п. 6 ч.2 ст. 382-2, абзац 2 ч. 2 ст. 382-3 КАС України; - висновки суду першої інстанції про те, що відповідач провів перерахунок одноразової грошової допомоги на виконання судового рішення, є припущенням, оскільки відповідачем не надано суду розрахунок одноразової грошової допомоги; - суд першої інстанції помилково виснував про відсутність можливості виконання судових рішень з незалежних від відповідача обставин у зв`язку з відсутністю фінансування; - інші доводи відтворюють зміст заперечень позивача на звіт відповідача про виконання рішень суду першої інстанції. Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині 1 статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 3 ст.382-1 КАС України встановлено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені. Відповідно до статті 381-1 КАС України, яка набрала чинності з 19.12.2024 згідно з Законом № 4094, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Згідно з абзацом першим частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Як визначено частиною другою статті 383-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Відповідно до частини одинадцятої статті 383-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував положення закону, які підлягали обов`язковому застосуванню, а саме п. 6 ч.2 ст. 382-2, абзац 2 ч. 2 ст. 382-3 КАС України. Оцінюючи наведені аргументи скаржника, колегія суддів виходить з таких міркувань. Так, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення. Частиною 2 статті 382-3 КАС України визначено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. Апелянт зауважує, що відповідачем у надано до суду першої інстанції звіті не вказано орієнтовних строків виконання судових рішень, що є підставою для відмови у прийняття звіту. Проте, колегія суддів зауважує, що відповідачем у звіті зазначено, що виконання судових рішень залежить від надходжень бюджетних асигнувань на відповідні рахунки відповідача, а також вказано про дії, вчинені відповідачем з метою запиту вказаних коштів у розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, що відповідає вимогам щодо зазначення відповідачем орієнтованих строків виконання рішення, встановлених пунктом 6 частини 2 статті 382-2 КАС України. З огляду на наведене, вищевказані аргументи скаржника є безпідставними. Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач провів перерахунок одноразової грошової допомоги на виконання судового рішення, є припущенням, оскільки відповідачем не надано суду розрахунок одноразової грошової допомоги. Щодо наведених аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що такі є передчасними, позаяк, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції виснував, що рішення суду від 21.08.2024 є виконаним лише в частині нарахування позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 та встановив новий строк для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судових рішень. Окрім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково виснував про відсутність можливості виконання судових рішень з незалежних від відповідача обставин у зв`язку з відсутністю фінансування та не застосував до відповідача штраф. Надаючи оцінку вказаним аргументам скаржника, колегія суддів виходить з таких міркувань. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Так, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. При цьому на переконання колегії суддів, варто зауважити, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями. Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили відповідачу виконати судові рішення у даній справі в повному обсязі, що, в свою чергу, свідчить про недоцільність накладення штрафу за невиконання рішення. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове виконання судових рішень у даній справі та наявність підстав для встановлення нового строку для подання військовою частиною НОМЕР_1 звіту про їх виконання. За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994. При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 400/6758/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»