Постанова 4818 № 624/743/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 624/743/25 Номер провадження 22-ц/818/2576/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року в складі судді Куст Н.М. по справі № 624/743/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 668191. Згідно умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 37500,00 грн, строк кредиту 1095 днів, з кінцевим терміном повернення 27 липня 2024 року. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить - за перший день користування кредитом (включно) - 25 % в день (9125% річних), - за всі наступні дні користування кредитом, починаючого з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту (85% річних). На підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 30000,00 грн. 28 серпня 2023 року згідно умов договору факторингу № 2808-23, ТОВ «Слон Кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 668191 від 27 липня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 76027,52 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 29225,47 грн; заборгованість за відсотками становить 46802,05 грн. Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 668191 від 27 липня 2021 року у розмірі 76027,52 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 668191 від 27 липня 2021 року у сумі 76027,52 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено зобов`язання, встановлені кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Мушка Н.М. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині не заперечуваного боргу за тілом кредиту у розмірі 29225,47 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовити, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений договором розмір відсотків за користування кредитними коштами значно перевищує середньобанківський відсоток по кредитах, а тому умови договору з таким розміром відсотків не відповідають принципу співрозмірності порівняно з тілом кредиту, а також принципу добросовісності, розумності та справедливості. Вищезазначені положення договору у поєднанні зі значним строком їх застосування призводять до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін. Відповідач як споживач фінансових послуг фактично опиняється у становищі, коли розмір його зобов`язань може безконтрольно зростати, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Сам факт приєднання до договору не свідчить про реальну можливість впливу на його зміст, оскільки такі договори є договорами приєднання, умови яких визначаються кредитодавцем одноосібно. Крім того, апелянт заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн у суді першої інстанції, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи. Від ТОВ «Діджи Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило відмовити в її задоволенні. Відзив мотивовано тим, що представник апелянта у поданій апеляційній скарзі не заперечує факт виникнення правовідносин із первісним кредитором за договором про надання споживчого кредиту № 668191 від 27.07.2021, зокрема факту надання, отримання та повернення кредитних коштів, відтак зазначені обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання. Протягом усього періоду перебування права вимоги за вищезазначеним договором у позивача ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань та не застосовувалися штрафні санкції до боржника, позивач просить стягнути з відповідача виключно ту заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором. Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не подав власного розрахунку заборгованості, а також не заявив клопотання про призначення експертизи з метою визначення механізму та розміру нарахованих сум. Також позивач просив стягнути з апелянта витрати, понесені ним на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу, у розмірі 4000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746-АБ від 05 січня 2026 року, укладений з Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду № 668191 від 25 березня 2026 року до вказаного договору, детальний опис робіт (наданих послуг) від 25 березня 2026 року та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 25 березня 2026 року, відповідно до яких адвокатським бюро надано позивачу послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, тривалістю 1 година вартістю 500,00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», тривалістю 1 година вартістю 1500,00 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, тривалістю 2 години вартістю 2000,00 грн, а загалом на суму 4000,00 грн. 27 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Мушкою Н.М. подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час прострочення грошового зобов`язання, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, якщо обсяг відповідальності боржника є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Зазначено, що визначений договором розмір відсотків за користування кредитними коштами значно перевищує середньобанківський відсоток по кредитах, а тому умови договору з таким розміром відсотків не відповідають принципу співрозмірності порівняно з тілом кредиту, а також принципу добросовісності, розумності та справедливості. Сам факт приєднання до договору не свідчить про реальну можливість впливу на його зміст, оскільки такі договори є договорами приєднання, умови яких визначаються кредитодавцем одноосібно. Крім того, у додаткових поясненнях зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн у суді першої інстанції та 4000,00 грн у суді апеляційної інстанції є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, а тому не підлягає стягненню. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 липня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 668191 про надання споживчого кредиту, який позичальниця підписала власноручно (т. 1, а.с.9-10). За умовами договору Товариство надає споживачу кредит на споживчі (особисті) потреби у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 37500,00 грн, строк кредиту 1095 днів з кінцевим терміном повернення 27 липня 2024 року. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25 % в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних. Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання) у розмірі 30000,00 грн на користь споживача; у розмірі 7500,00 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 договору. Матеріали справи містять і паспорт споживчого кредиту, який містить аналогічну інформацію, що і у договорі, та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Договір, паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості ОСОБА_1 підписала особистим підписом. 28 серпня 2023 року згідно умов договору факторингу № 2808-23, ТОВ «Слон Кредит» відступлено право вимоги за кредитним договором № 668191 від 27 липня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем, що становить 76027,52 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 29225,47 грн; заборгованість за відсотками становить 46802,05 грн. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як встановлено судом, 27 липня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 668191, за умовами якого товариство надало позичальниці грошові кошти в сумі 30000,00 грн з встановленим строком користування 1095 днів з кінцевим терміном повернення 27 липня 2024 року, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85 % річних. Факт укладення договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитних правовідносин відповідачка не заперечує, що прямо зазначено в апеляційній скарзі та відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. 28 серпня 2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 2808-23 з ТОВ «Слон Кредит», за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». У зв`язку із неналежним виконанням позичальницею обов`язків з повернення кредиту утворилась заборгованість. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що розмір заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 668191 від 27 липня 2021 року становить 76027,52 грн, з яких 29225,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 46802,05 грн - заборгованість за відсотками. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів та сплати відсотків за користування кредитом у повному обсязі. Таким чином, колегія суддів вважає доведеним отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором, і невиконання нею взятих на себе зобов`язань у передбачені в договорі строки, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з неї. Доводи апеляційної скарги про те, що визначений договором розмір відсотків за користування кредитними коштами значно перевищує середньобанківський відсоток по кредитах, а тому умови договору з таким розміром відсотків не відповідають принципу співрозмірності, добросовісності, розумності та справедливості, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Підписавши договір про надання споживчого кредиту № 668191 від 27 липня 2021 року, паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту особисто власноручним підписом, ОСОБА_1 засвідчила, що ознайомлена з усіма істотними умовами договору, в тому числі з розміром процентної ставки за користування кредитними коштами, погодилася з ними та добровільно прийняла на себе відповідні зобов`язання. Зазначена умова договору, визначена на розсуд його сторін, не суперечить закону і не порушує права споживача. При цьому, як зазначено й у самій апеляційній скарзі, відповідачка не заперечує факт укладення договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитних правовідносин з первісним кредитором на визначених договором умовах, що свідчить про її обізнаність і згоду з умовами договору, зокрема щодо розміру процентної ставки. Доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування відсотків за договором задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначалося вище, відповідачка особисто власноручним підписом засвідчила ознайомлення з усіма істотними умовами договору, в тому числі з розміром процентної ставки, погодилася з ними та добровільно прийняла на себе відповідні зобов`язання, а наданий позивачем розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала. За таких обставин підстав для зменшення розміру заборгованості за відсотками, нарахованої відповідно до умов кредитного договору, погодженого та підписаного сторонами особисто, колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи/або матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 367 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, понесених у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Згідно частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, колегія суддів вважає, що надання правничої допомоги у суді першої інстанції не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу, оскільки позивач має значний перелік аналогічних боржників, а позов про стягнення заборгованості є типовим для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних документів, матеріали справи не містять. Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, з 6000,00 грн до 2000,00 грн, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 4000,00 грн, колегія суддів, виходячи з тих самих критеріїв співмірності, реальності та розумності адвокатських витрат, а також з огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу є типовим процесуальним документом для позивача, який має значний перелік аналогічних справ, дійшла висновку, що співмірним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, є 500,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки розмір задоволених позовних вимог (стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 76027,52 грн) не змінюється, а зміна рішення суду першої інстанції стосується виключно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, підстав для перегляду розподілу судового збору, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», з 6000,00 грн до 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. В іншій частині заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 500 (п`ятсот) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина