Постанова 4818 № 632/1556/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 29 квітня 2025 року м. Харків справа № 632/1556/24 провадження № 22-ц/818/1562/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Савенка М.Є., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2024 року, постановлене суддею Кузьменка С.Л., - в с т а н о в и в: У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 782337 від 23.12.2021 року у розмірі 72491,28 грн., судовий збір 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №782337 від 23.12.2021 року в розмірі 72491, 28 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати в розмірі 2422 гривень 42 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Наголошує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, також позивачем не надано доказів перерахування коштів у розмірі 37500 на рахунок відповідача. Вказує на дискримінаційні умови та несправедливість відсоткової ставки кредитного договору, оскільки відсотки більш ніж у три рази перевищують розмір самого кредиту та створюють надмірний фінансовий тиск на позивальника. Також посилається на порушення права відповідача на належний захист та недоведеність переходу права вимоги за договором факторингу. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» просить, рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК Українив межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений договором строк та всупереч його умовам відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту, процентів за його користування не виконав, а позивач набув права вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості за кредитом, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми є обґрунтованою та підтвердженою доказами, наявними в матеріалах справи. Також враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 422,40 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судовим розглядом встановлено, що 23.12.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №782337, за умовами якого фактично банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 30 000,00 грн (а.с.34), з встановленим строком користування 1 095 днів з кінцевим терміном повернення 23.12.2024 року, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить за перший день користування кредитом (включно) -25% в день (9 125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних (а.с.24-30). Встановлено, що повернення кредиту відбувається згідно графіку щомісячними платежами. Дата останнього платежу - 23.12.2024 року. Відповідано до п.п.4 п.4.1 Договору вбачається, що товариство має право вимагати повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав та сплати процентів, у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. В даному випадку споживач повинен здійснити дострокове повернення кредиту та проценти протягом 30 календарних днів, з дня одержання від товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом періоду споживач усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність. 28.08.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (Фактор) був укладений договір факторингу № 2808-23 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» (а.с.15 зворотня сторона - 18). Пунктом 4.1 договору факторингу № 2808-23 передбачено, що перехід права вимоги переходить від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «Діджи фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку 1 до цього договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору. Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог за договором факторингу № 2808-23 від 03.08.2023 року додано на а.с.8 зворотня сторона. Витягом з додатку до договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 року доведений перехід права вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 782337 від 23.12.2021 року у загальному розмірі 72 491,28 грн., з яких: 29 077,28 грн - сума заборгованості за тілом, 43 414,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.11 зворотня сторона). Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , наданої ТОВ «Слон Кредит» за кредитним договором № 782337 від 23.12.2021 року, станом на 28.08.2023 року заборгованість Боржника/Позичальника становить 72 491,71 грн. ( а.с.34 зворотня сторона). З копії платіжного доручення № 13708 від 23 грудня 2021 року вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» здійснили переказ на суму 30 000,00 грн. на видачу кредиту згідно кредитного договору № 782337 від 23.12.2021 року на прізвище ОСОБА_1 . З досудової вимоги за вих. № 3081707610-АВ від 15.11.2023 року, адресованої відповідачу вбачається, що адвокат Міньковська А.В. намагалася врегулювати даний спір у досудовому порядку шляхом повідомлення відповідача про існування станом на 15.11.2023 року розміру заборгованості за кредитним договором № 782337 від 23.12.2021 року (а.с.23), проте відповідач борг не сплатив. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині першій статті 1055 ЦК Українипередбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За статтями 512, 514 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК Україниборжник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Частиною третьою статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції Українизакріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Матеріали справи свідчать про те, що 23.12.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №782337, за умовами якого фактично банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 30 000,00 грн (а.с.34), з встановленим строком користування 1 095 днів з кінцевим терміном повернення 23.12.2024 року, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить за перший день користування кредитом (включно) -25% в день (9 125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних (а.с.24-30). 28.08.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (Фактор) був укладений договір факторингу № 2808-23 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» (а.с.15 зворотня сторона - 18). Пунктом 4.1 договору факторингу № 2808-23 передбачено, що перехід права вимоги переходить від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «Діджи фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку 1 до цього договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору. Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог за договором факторингу № 2808-23 від 03.08.2023 року додано на а.с.8 зворотня сторона. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником обов`язків по поверненню кредиту утворилась заборгованість. Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що загальна вартість заборгованості за договором про надання споживного кредиту №782337 від 23.12.2021 року становить 72491,28 грн.. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування. Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Доводи апелянта на дискримінаційні умови та несправедливість відсоткової ставки кредитного договору не приймаються до уваги з огляду на таке. Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного на час укладення договорів законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо вважав розмір відсотків несправедливою умовою, натомість позичальник погодив зі своєї сторони такі умови договорів, підписавши їх зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договорами. Даних про оспорювання укладеного кредитного договору ьматеріали справи не містять. Також відповідачем не надано доказів на спростування правильності розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Власний розрахунок також надано не було. Доводи ОСОБА_1 про недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами спростовуються матеріалами справи. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додерженням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п.п. в п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,368, .374, 375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: М.Є. Савенко О.Ю. Тичкова