Постанова Київський апеляційний суд № 361/621/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 361/621/25 Головуючий у суді І інстанції: Гізатуліна Н.М. провадження №22-ц/824/7696/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Болотова Є.В., Музичко С.Г., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» подав зазначений позов. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 01 серпня 2021 року в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту № 3461004. ТОВ «Мілоан» направив відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач, підтвердив прийняття умов Договору про споживчий кредит № 3461004 від 01 серпня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на його картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 8 000 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання. 11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 12Т, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3461004 від 01 серпня 2021 року. Крім того, позивач зазначив, що ним було вжито заходів щодо досудового врегулювання спору між сторонами, а саме відповідачеві 27 вересня 2024 року направлялась досудова вимога сплату заборгованості за кредитним договором № 3461004 від 01 серпня 2021 року вих. № 3109707935-АВ. На підставі викладеного, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просив суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3461004 від 01 серпня 2021 року у розмірі 37 200 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, Романенко М.Е., який представляє інтереси ТОВ «Діджи Фінанс», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що договір про споживчий кредит № 3461004 від 01.08.2021 року з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладення між відповідачем та первісним кредитором такого правочину в електронній формі. Наданий позивач скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 3461004 від 01.08.2021 року був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W46117. Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать. Щодо висновку суду першої інстанції про те, що додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан» не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних кошів на виконання умов саме кредитного договору, представник позивача зазначав, що в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 52653983 від 01.08.2021 року, яка на переконання останнього, є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 3461004 від 01.08.2021 року. Зазначав, що зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника є технічною операцією, яка не входить до компетенції первісного кредитора, оскільки він є належною фінансовою установою, що надала кредит у встановленому порядку, тоді як фактичне зарахування коштів здійснюється банківською установою, яка не є стороною кредитного договору. Поряд цим, позивачу невідомий повний номер картки № 535557ХХХХХХ9299, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі і так як ні позивач, ні первісний кредитор не мають доступу до транзакцій по картковому рахунку відповідача, бо є фінансовими установами, а не установою банку. Відповідно до платіжного доручення № 52653983 від 01.08.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 8000 грн, також вказано ідентифікаційний код останнього. Відповідачем до суду першої інстанції не було подано належних та допустимих документальних доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу. А отже, на переконання представника позивача, факт надання відповідачу кредитних коштів є доведеним позивачем, як і доведеним є факт наявності простроченого грошового зобов`язання у відповідача перед позивачем та його розмір. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ні анкета-заява, ні договір про споживчий кредит від 01 серпня 2021 року № 3461004, ні додаток до договору графік платежів не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 .. Зазначення у тексті Анкети-заяви та договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адреса його проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код, номер мобільного телефону) не підтверджує підписання ним кредитного договору в електронній формі. Ні позовна заява, ні вказані вище документи не містять інформації про одноразовий ідентифікатор, який був надісланий позичальнику при укладанні кредитного договору та який ним був використаний. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит від 01 серпня 2021 року № 3461004 підписаний відповідачем - ОСОБА_1 .. Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що на підтвердження перерахунку коштів за Договором про споживчий кредит від 01 серпня 2021 року № 3461004 ТОВ «Мілоан» надало платіжне доручення від 01 серпня 2021 року № 52653983, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 8 000 грн на карту НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 3461004. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис. Однак суд першої інстанції вважав, що надане платіжне доручення не містить усіх обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа, а саме: відсутні відомості про найменування банківської установи, від імені якої складено документ, посаду та підпис особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення, а також відбиток штампа (печатки) банківської установи або інші підтвердження проведення відповідної банківської операції. Крім того, документ не містить особистого підпису чи інших даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні операції, у тому числі електронного цифрового підпису. Копія платіжного доручення також містить лише позначення платіжної системи «MASTERCARD» та частково зазначений номер картки ( НОМЕР_2 ), тоді як відсутність повних реквізитів рахунку унеможливлює перевірку факту здійснення грошового переказу та ідентифікацію отримувача коштів. При цьому зауважив, що платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі ? члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Отже, платіжне доручення не є підтвердженням факту виконання банківської операції, в тому числі і переказу коштів. Крім того, у матеріалах справи, також, відсутні докази того, що рахунок, на який згідно з вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме - ОСОБА_1 .. Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі від 01 серпня 2021 року № 3461004, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 01 серпня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заяву на кредит № 3461004 у якій зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону, відомості про освіту, місце роботи, суму кредиту та строк його повернення (а.с. 57-58). У зазначеній заяві відображено процес оформлення та розгляду заяви (заповнення заяви, верифікація за телефоном, підписання договору), прийняття рішення по заяві, погоджені умови кредитування: замовлена сума - 20 000 грн, замовлений строк 30 днів, погоджена сума - 8000 грн, погоджений строк - 30 днів, комісія - 20% одноразово, ставка процентів - 1,50 % за кожен день користування. Надалі, ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит від 01 серпня 2021 року № 3461004 (а.с. 66-74). Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» зобов`язувалось надати відповідачеві кредит у розмірі 8 000 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3 600 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 600 грн, а відповідач зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до підпункту 6.1. п. 6 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до п. 6.3. договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п.6.4. договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі У розділі Реквізити та підписи сторін в графі клієнт вказано позичальником ОСОБА_1 , його ідентифікаційний код, серія та номер паспорта, адресу місця реєстрації та номер мобільного телефону. В додатку №1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими комісією та процентами у загальному розмірі 13 200,00 грн (а.с. 75). В додатку №2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 3461004, яким передбачено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10,00 % від суми поточного залишку кредиту (а.с. 76-77). Згідно з платіжним доручення № 52653983 від 01.08.2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 8000,00 гривень на користь відповідача на карту НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 3461004. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис (а.с. 50). 11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №12Т, відповідно до умов пункту 1.1. якого, ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 16-24). Платіжними інструкціями від 29 грудня 2021 року № 1913, від 23 грудня 2021 року № 1923, від 16 грудня 2021 року № 1893, від 09 грудня 2021 року № 1855, від 02 грудня 2021 року № 1777, від 25 листопада 2021 року № 27, від 19 листопада 2021 року № 1756, від 19 листопада 2021 року № 1752 підтверджено оплату ТОВ «Діджи Фінанс» згідно з договором відступлення прав вимоги від 11 листопада 2021 року № 12Т (а.с. 78-81). Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 12Т від 11.11.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 37 200 грн, з яких 8000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 27600 грн - сума заборгованості за відсотками, 1600 грн - сума заборгованості за комісією (а.с. 46). Крім того, ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2021 року № 3461004 за період з 01 серпня 2021 року до 30 жовтня 2021 року (а.с. 47-48). 27 вересня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» направляло відповідачеві досудову вимогу сплату заборгованості за кредитним договором № 3461004 від 01 серпня 2021 року Вих. № 3109707935-АВ (а.с. 51-52). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.». Отже, апеляційний суд встановив, що без здійснення входу на веб-сайт товариства, реєстрації та створення особистого кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання на фінансовий номер otp-пароля, надісланого товариством на такий телефону, власноручне введення відповідачем одноразового паролю-ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору №3461004, оскільки матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також переходу права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», а отже заявлені позовні вимоги в цій частині є доведеними. Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі від 01.08.2021 року № 3461004, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки помилковими, з огляду на наступне. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий відповідачем для отримання кредитних коштів. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті. До позовної заяви було надано відомість про щоденні нарахування та погашення, яка узгоджується із умовами укладеного між сторонами кредитного договору, є чіткою, повною та розгорнутою по складовим кредитного договору. Даних на її спростування матеріали справи не містять. Належними доказами, які підтверджують перерахування ТОВ «Мілоан» відповідачеві певної суми кредитних коштів можуть бути первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виходячи зі змісту ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Згідно з платіжним доручення № 52653983 від 01.08.2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 8000,00 гривень на користь відповідача на карту НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 3461004. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис (а.с. 50). Таким чином, кредитні кошти були перераховані відповідачеві за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 52653983 від 01.08.2021 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 50), а отже матеріали справи містять належні докази на підтвердження видачі позичальнику грошових коштів за умовами договір про споживчий кредит № № 3461004 від 01.08.2021 року. Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відтак висновки суду першої інстанції у цій частині є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, наданні не вірній оцінці доказам, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Що стосується судових витрат на правову допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Звертаючись до суду першої інстанції, ТОВ «Діджи Фінанс» у позовній заяві заявляло вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.11.2024 року, укладений ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб І.В. (а.с. 61-65), додаткову угоду № 3461004 до договору про №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року (а.с. 49), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 82). З наданого до суду першої інстанції детального опису робіт від 30.09.2024 року вбачається, що адвокатом Стародуб І.В. надано ТОВ «Діджи Фінанс» правничу допомогу в суді першої інстанції, вартість якої склала 6 000,00 грн. В суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги на підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача було долучено договір № 42649746 - АБ про надання правової допомоги від 05.01.2026 року; додаткову угоду № 3461004 від 27.01.2026 до договору про надання правової допомоги № 42649746 - АБ від 05.01.2026; детальний опис робіт (наданих послуг); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2026 року; рахунок на оплату № 50 від 27.01.2025 року. З наданого до апеляційної скарги детального опису робіт від 27.01.2026 року вбачається, що адвокатом Стародуб І.В. надано ТОВ «Діджи Фінанс» правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, вартість якої склала 4 000,00 грн. У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). Таким чином, аналізуючи матеріали справи суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді першої та апеляційної інстанціях, визначений адвокатом є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 37 200 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10 000 грн є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 5 000 грн. У зв`язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн (2422, 40 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 3633,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3461004 від 01 серпня 2021 року у розмірі 8000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 27600 грн - заборгованості за відсотками, 1600 грн - заборгованості за комісійними винагородами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.

8. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 . Повний текст постанови складено «02» квітня2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Є.В. Болотов С.Г. Музичко