Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/250/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/250/25 Номер провадження 22-ц/814/585/26Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Панченка О.О., суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П. при секретарі Філоненко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Максименко Л.В.. повний текст судового рішення виготовлено дати не вказано у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У січні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18906512 від 15.03.2024 в розмірі 16 560,00 грн, судових витрат у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн та на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 18906512 від 15.03.2024 в розмірі 16 560,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати за правничу допомогу в сумі 9000 грн. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 адвокат Пузін Д.М. та подав апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду цим обставинам. Вказує, що відповідач ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 18906512 від 15.03.2024 року з ТОВ «Еко Фін» в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу від ТОВ «Еко Фін» за кредитним договором № 18906512 від 15.03.2024 року та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до: Договору факторингу № 07-01/25 від 07.01.2025 року, укладеним між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс», відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Надані позивачем до суду електронні копії договору № 18906512 від 15.03.2024 року з додатками, відповідачем не підписані. Розрахунки заборгованості, наданні позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлені обставини справи Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.03.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 18906512 на суму 4000 грн. на строк 730 днів до 14.03.2026 включно. Відповідачу рекомендовано повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення дисконтного (пільгового) періоду. Дисконтний період становить 14 днів і відраховується з дати видачі кредиту. Процентна ставка за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становить 15 від фактичного залишку по кредиту за кожен день користування кредитом. Поточний період складає 716 днів, що настає після дисконтного періоду. Процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду становить 15 за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка 3701,17 %, загальна вартість кредиту 33 200 грн. Сторонами погоджено графік платежів, який є невідє`мною частиною цього договору. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора NmUxY2Mw, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. В п.3.1.2.5 договору зазначено, що кредит надається шляхом перерахуванням коштів на рахунок позичальника зазначений у розділі 10 договору. В розділі 10 договору зазначений номер платіжної картки відповідача НОМЕР_1 . Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» №1039/01 від 13.01.2025 , через платіжний сервіс «Рlaton» була проведена успішна транзакція на суму 4000 грн 15.03.2024 на платіжну картку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) НОМЕР_1 за кредитним договором № 18906512 від 15.03.2024. Відповідно до умов договору ТОВ «Еко Фін» зобов`язалось надати відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Еко Фін» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Згідно розрахунку ТОВ «Еко Фін» станом на 07.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 15 960 грн, з яких 4000 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 11 960 грн - заборгованість за відсотками. 07.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 07-01/25 за яким ТОВ «Еко Фін» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 18906512 від 15.03.2024 року (а.с. 60-61). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 07-01/25 від 07.01.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 960 грн, з яких 4000 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 11 960 грн - заборгованість за відсотками. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ «Факторинг Партнерс» згідно умов зазначеного вище договору № 18906512 від 15.03.2024 здійснило нарахування відсотків за період з 08.01.2025 по 22.01.2025 включно в сумі 600 грн. Згідно розрахунку ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 22.01.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» в сумі 16 560 грн, з яких 4000 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 12 560 грн - заборгованість за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Факторинг Партнерс» ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором № 18906512 від 15.03.2024 в розмірі 16 560 грн. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що відповідач не повернув кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та не сплатив відсотки відповідно до умов договору. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини. За змістом статей 626 ,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення між ТОВ «Еко Фін» споживчого кредиту № 18906512. Матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2024 року Живогляд Р.В. на сайті https://cashtancredit.com.ua заповнив заяву на отримання кредиту. У договорі про споживчий кредит №18906512 зазначено, що він укладається в електронній формі і прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Також в договорі особиста інформація позичальника, яка вноситься ним безпосередньо під час заповнення. До матеріалів справи додано Анкету клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС ТОВ «Еко Фін»), яка містить персональні дані відповідача та номер телефону, на який відправлено відповідний одноразовий ідентифікатор NmUxY2Mw при укладенні договору №18906512 від 15.03.2024 (а.с. 43 зворот, 44). З урахування викладеного, колегія суддів вважає, що 15.03.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 18906512 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн, який підписано відповідачем у формі одноразового ідентифікатора «NmUxY2Mw» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано копію квитанції Platon дата та час операції: 15.03.2024 13:36:08, операція: кредитний договір № 18906512; номер картки НОМЕР_1 , сума зарахування: 4000 грн. (а.с.54). Отже, колегія суддів дійшла до висновку про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ «Факторинг Партнерс» та стягнення з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитними договорами. Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, контррозрахунок не надав. Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договір відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. З наведеного вбачається, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 червня 2026 року. Головуючий О.О. Панченко Судді О.І. Обідіна В.П. Пікуль