Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/429/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/429/26 Суддя І інстанції Ільков В.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Рішення від 28.11.2025 року №10375008938 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 призначенні пенсії за віком на підставі ч. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на підставі Трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1983 року з 26.01.1987 по 13.02.1987, 19.01.1998 по 28.11.2003, роки та періоди участі в бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 роки у трьохкратному розмірі для обчислення розміру пенсії та призначити з 28.11.2025 року пенсію за віком відповідно до ч.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 28.11.2025 року №10375008938 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі ч. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на підставі Трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1983 року з 26.01.1987 по 13.02.1987, 19.01.1998 по 28.11.2003, роки та періоди участі в бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 роки у трьохкратному розмірі для обчислення розміру пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком з огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Зазначає про відсутність підстав для зарахування періодів участі у бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три та правомірність незарахування до страхового стажу періодів роботи з 19.01.1998 по 28.11.2003 оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період, а також в попередньому зверненні в трудовій книжці запис про роботу в зазначений період відсутній. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 24.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.11.2025 № 103750008938 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період. Також, згідно до розрахунку стажу в додаток до Рішення про відмову в призначені пенсії не зараховано період з 26.01.1987 року по 13.02.1987 роки згідно записів Трудової книжки. Так, згідно спірного рішення, Пенсійним органом у спірному рішенні вказано про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 19.01.1998 по 28.11.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період, також в попередньому зверненні в трудовій книжці запис про роботу в зазначений період відсутній. Страховий стаж особи становить 18 років 10 місяців 24 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ч. 4 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (менше 25 років). Окрім того, відповідач вказує, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 04.09.2023 № 1696/3548, позивач у періоди з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Однак, відсутні підстави для зарахування періодів участі в бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці. Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон №1058-ІV). Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу. В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.11.2025 року №10375008938 вбачається, що підставою для відмови позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком стала відсутність у позивача необхідного страхового стажу. При цьому, пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: - з 19.01.1998 по 28.11.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в системі персоніфікованого обліку за вказаний період, також в попередньому зверненні в трудовій книжці запис про роботу в зазначений період відсутній. Також спірним рішенням вказано на відсутність підстав для зарахування періодів участі в бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці. Поряд з цим, згідно до розрахунку стажу пенсійним органом також не зараховано період роботи позивача з 26.01.1987 року по 13.02.1987 роки. Колегія суддів, проаналізувавши підстави незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.01.1998 по 28.11.2003, колегія вважає за необхідне зазначити наступне. З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1983 вбачається, що позивач у період з 19.01.1998 по 28.11.2003 працював на посаді керівника відділу житлової нерухомості в Київській області у АН ТОВ «Боніс». В свою чергу, в силу положень статті 21 Закону №1058-IV, облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 статті 1 Закону № 2464-VI). Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Стаття 12-1 Закону № 2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Статтею 14-1 Закону № 2464-IV передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, колегія суддів приходить висновку, що відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період роботи з 19.01.1998 по 28.11.2003 не є підставою для позбавлення особи права на зарахування вказаного стажу до страхового, оскільки позивач не є відповідальною особою ані за наповнення такого реєстру, ані за контроль за своєчасністю та повнотою наповнення цього реєстру інформацією, відтак, вона не може нести негативні наслідки за відсутність інформації за період її роботи в цьому реєстрі. Разом з тим, щодо посилання пенсійного органу на те, що в попередньому зверненні в трудовій книжці запис про роботу в зазначений період відсутній, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пенсійний орган в межах наданих йому повноважень має можливість звертитись до організацій та установ будь-якої форми власності для уточнення необхідної інформації, зокрема щодо уточнення даних про записи в трудовій книжці, що викликають сумніви. Зазначених звернень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було надано. За наведених обставин, колегія суддів робить висновок про протиправність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.01.1998 по 28.11.2003. В свою чергу, щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу позивача періоду роботи з з 26.01.1987 по 13.02.1987, колегія вважає за необхідне зазначити наступне. В наявній в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1983 містяться записи про роботу позивача з 26.01.1987 по 13.02.1987. При цьому, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.11.2025 року №10375008938 не містить жодних посилань на причини незарахування цього періоду роботи позивача до його страхового стажу. У такому випадку, колегія суддів робить висновок про протиправність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.01.1987 по 13.02.1987. Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу в кратному обчисленні з розрахунку один місяць за три місяці періоди безпосередньої участі в бойових діях, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2026 прийнятої у справі №200/8094/24 зробив висновок про те, що періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії. При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду участі в бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 роки у трьохкратному розмірі для обчислення розміру пенсії, відтак підстав для задоволення позову у цій частині не має. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди участі в бойових діях з 12.01.2023 по 24.02.2023, з 25.02.2023 по 07.03.2023 роки у трьохкратному розмірі для обчислення розміру пенсії та прийняти нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позову відмовити. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Кальник суддя С.В. Сафронова