Постанова Київський апеляційний суд № 373/2746/25

справа № 373/2746/25 головуючий у суді І інстанції Лебідь В.В. провадження № 22-ц/824/7949/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» поданою представницею - Хлопковою Марією Сергіївною на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року представниця позивача ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 751983309 від 01.07.2021 в розмірі 18 129,20 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 01 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №751983309. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора МNV52АF9, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору відповідач отримала кредит на суму 10 000,00 грн на строк 126 днів, зобов`язалася його повернути та сплатити проценти. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «Таліон Плюс» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, за плату та на умовах, визначених договором. В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023. Відповідно до реєстру прав вимоги № 156 від 19 жовтня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 16 703,88 грн, з яких 8 433,79 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8 270,09 грн - сума заборгованості за відсотками. Крім того, відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 18 129,20 грн, з яких 8433,79 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 695,41 грн - сума заборгованості за відсотками. В подальшому, 04 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступає ТОВ «Юніт Капітал», а ТОВ «Юніт Капітал» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № б/н від 04 серпня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 18 129,20 грн, з яких 8 433,79 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 695,41 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати кредит, платити проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 751983309 від 01 липня 2021 року в загальному розмірі 18 129,20 грн. Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ТОВ «Юніт Капітал» - адвокатка Хлопкова М.С. 16 квітня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила: - рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року по справі № 373/2746/25 - скасувати; - постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі. - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором № 751983309 від 01.07.2021 року у розмірі 18129,20 грн; - судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 13 056,00 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн покласти на відповідача. Так, представниця апелянта підтримала доводи позовної заяви щодо ланцюгу переходу прав вимоги до нових кредиторів та зазначила, як положення національного законодавства України, так і висновки Великої Палати Верховного Суду, а також висловлювання суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які чітко підтверджують той факт, що за спірними Договорами факторингу до Товариства могли перейти права вимоги за Кредитним договором - грошові права вимоги до скаржника, які виникли після укладення Договорів факторингу. Також, апелянт послалась на постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", якою було узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-0128 від 11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Зважаючи на вищенаведену постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, скаржник вважає, що перехід права вимоги за договорами факторингу відбувся. Виходячи із сутності Договорів факторингу, їх предметом є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання Фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, сторони визначили механізм відступлення прав вимоги як щодо зобов`язань, які існували на момент укладення договору, так і щодо зобов`язань, що можуть виникати в подальшому, із закріпленням їх передачі у наступних Реєстрах прав вимоги, що цілком відповідає змісту та правовій природі договору факторингу. Таким чином, кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів. Отже, оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 156 від 19.10.2021 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги та платіжні інструкції за договорами. Відтак, на думку апелянта суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, ухвалюючи рішення у справі фактично ухилився від вирішення спору по суті, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» поданою представницею - Хлопковою Марією Сергіївною на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження позивачу була направлена через систему «Електронний суд», яку товариство та його представник отримали 12 березня 2026 року, що підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції. Ухвала про відкриття апеляційного провадження відповідачу була надіслана за місцем реєстрації, однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзиву до апеляційного суду не надходило. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до позову додано копію договору № 751983309 від 01.07.2021, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалось надати відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на строк 126 днів, з процентною ставкою 251,85 % річних, що становить 0,69 % в день від суми кредиту за час користування ним. Як вбачається з копії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», останнє передає належні йому права вимоги до боржників, за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100,00 (сто) гривень 00 копійок, що сплачуються клієнтом протягом п`яти банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора. Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження сплати ціни договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 позивачем не подано суду жодного письмового доказу, який би свідчив про перерахування грошових коштів на рахунок клієнта (платіжного доручення, квитанції тощо). Крім цього, як вбачається з копії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», останнє передає за плату належні йому права вимоги до боржників, за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100,00 (сто) гривень 00 копійок, що сплачуються клієнтом протягом п`яти банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора. На підтвердження сплати ціни договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до позову додано платіжну інструкцію № 4097 від 30.05.2023, згідно якої ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплатило ТОВ «Таліон Плюс» кошти в розмірі 3 818 981,17 грн, де призначення платежу: оплата за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 та договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. Також, як вбачається з копії договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», останнє передає за плату належні йому права вимоги до боржників, за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту Пунктами 3.1, 3.2 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 визначено, що загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, який складається та підписується в день укладання договору. Загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором становить 436 087 297,67 грн. Відповідно до п. 3.3 договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, ціна продажу за договором становить 6 810 635,54 грн. На підтвердження сплати ціни договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 до позову додано платіжні інструкції № 467, 468 від 10.06.2025, № 469, 470 від 11.06.2025, № 478, 479 від 19.06.2025 та № 483 від 25.06.2025, згідно яких ТОВ «Юніт Капітал» оплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» кошти в загальному розмірі 6 810 635,54 грн, де призначення платежу: оплата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «Таліон Плюс» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, за плату та на умовах, визначених договором. В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023. Як вбачається з копії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», останнє передає за плату належні йому права вимоги до боржників, за плату та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100,00 грн, що сплачуються клієнтом протягом п`яти банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора. На підтвердження сплати ціни договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 позивачем не подано суду жодного письмового доказу, який би свідчив про перерахування грошових коштів на рахунок клієнта (платіжного доручення, квитанції тощо). Суд зауважив, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14). Належних доказів щодо повної оплати відступлення права вимоги до нового кредитора, по кожному укладеному договору факторингу суду не надано. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків. Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України). Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Таким чином, укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище апеляційним судом нормами законодавства. Однак, в порушення зазначених вище норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим допустив заборгованість, що послугувало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення заборгованості. Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Словосполучення «за плату» не виключає можливості безоплатного відступлення, якщо це прямо передбачено договором або випливає з його суті (ч. 2 ст. 1077 ЦК України у системному зв`язку зі ст. 512, 515 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/7802/22 (ЄДРСР № 110173456) вказано: «Факторинг є різновидом відступлення права вимоги (цесії). Відсутність доказів оплати за договором факторингу не спростовує сам факт переходу права вимоги, якщо договір містить чітке волевиявлення сторін щодо відступлення, а реєстр прав вимоги та акт приймання-передачі підтверджують передачу конкретної вимоги». Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 29.06.2021 № 753/20537/18 (ЄДРСР № 97961427), від 21.07.2021 № 334/6972/17 (ЄДРСР № 98392851), від 27.09.2021 № 5026/886/2012 (ЄДРСР № 99610847), на які посилався апелянт: наявність рамкового договору факторингу, витягів з реєстру прав вимоги з вказівкою на конкретний кредитний договір та боржника, акта приймання-передачі - є достатніми доказами переходу права вимоги за відсутності заперечень боржника щодо дійсності первісного зобов`язання. Позивачем надано реєстри прав вимоги, оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договорами факторингу. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до статті 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі № 2221/2373/12. Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. У матеріалах справи, зокрема містяться копії: договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з додатковими угодами до 31.12.2023; витягу з реєстру прав вимоги № 156 від 19.10.2021 - перехід від ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс» на суму 16 703,88 грн. у відповідності до кредитного договору №751983309; протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги №156 від 19.10.2021; акт звірки взаємних розрахунків на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №156 від 19.10.2021 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року; договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 з додатковими угодами до 30.12.2024; витяг з реєстру № 9 від 30.05.2023 - перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на суму 18129,20 грн. у відповідності до кредитного договору №751983309; платіжні інструкції по оплаті за відступлення права вимоги за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020; договір факторингу між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року та витяг з реєстру до договору факторингу між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року на суму 18129,79 грн. у відповідності до кредитного договору №751983309; акт - прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року та платіжні інструкції по оплаті вказаного договору. Так, умови договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, а умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри прав вимоги у межах зазначеної справи були підписані під час строку дії договорів факторингу. Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі №2221/2373/12) Позивачем надано реєстри прав вимоги, оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договорами факторингу. Аналізуючи подані документи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів, оскільки стороною позивача надано достатній обсяг документів, які підтверджують перехід права вимоги. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості, колегія суддів дійшла наступних висновків. Так, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 751983309 від 01.07.2021 в розмірі 18 129,20 грн, з яких 8 433,79 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 695,41 грн - сума заборгованості за відсотками. На підтвердження наявності заборгованості стороною позивача надані два розрахунки датовані: 01.06.2024 року наданий первісним кредитором (а.с.51-52) та 16.08.2024 року наданий ТОВ «Таліон Плюс» (а.с 50). З розрахунку, наданого позивачем від 16.08.2024 вбачається, що заборгованість у розмірі 18 129,20 грн, а саме: за тілом кредиту у розмірі 8 433,79 грн та процентами у розмірі 9 695,41 грн сплачено 30 травня 2023 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що на обґрунтування доводів щодо наявності заборгованості за кредитним договором позивачем надано суперечливі докази, які свідчать про відсутність такої заборгованості. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що стороною позивача необґрунтовано належними та достатніми доказами наявність розміру заборгованості - 18 129,20 грн, у відповідності до ч. 2 ст. 76 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України докази повинні бути достатніми для встановлення обставин, на які сторона посилається. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову щодо відсутності доказів переходу права вимоги, оскільки підстава у задоволенні позовних вимог позивача має ґрунтуватися на неможливості встановлення дійсного розміру заборгованості за наданими позивачем доказами. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості з інших підстав, а саме у зв`язку недоведеністю позовних вимог. Також, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв доводи апелянта в частині апеляційної скарги щодо підстав відмови у задоволені позову у судді першої інстанції, апеляційна скарга ТОВ «Юніт Капітал» підлягає частковому задоволенню, з підстав зазначених вище. Разом з цим, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача та в даному випадку на апелянта. Керуючись ст. ст. 141, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» подану представницею - Хлопковою Марією Сергіївною на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року - задовольнити частково. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з інших підстав. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова