Постанова 4820 № 686/35639/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/35639/25 Провадження № 22-ц/820/996/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю представниці позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТКБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТКБ «Приватбанк» зазначило, що 29 липня 2021 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої банк встановив йому кредитний ліміт на платіжну картку у розмірі 300 000 грн строком на 12 місяців (з пролонгацією) під 36,0% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами. 3 серпня 2024 року ОСОБА_2 у системі самообслуговування «Приват24» підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг і додаткову угоду №SAMDNWFC00071957920_01 до кредитного договору від 3 серпня 2024 року, відповідно до яких банк встановив йому невідновлювальну кредитну лінію строком на 12 місяців (з пролонгацією) під 12% річних. У разі порушення відповідачем зобов`язання з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти у повному обсязі. ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 14 листопада 2025 року виникла заборгованість у розмірі 300 450 грн 86 коп., яка складається з 276 851 грн 12 коп. заборгованості за кредитом і 23 599 грн 74 коп. заборгованості за процентами. За таких обставин АТКБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 300 450 грн 86 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТКБ «Приватбанк» 300 450 грн 86 коп. заборгованості за кредитним договором і 3 605 грн 41 коп. витрат зі сплати судового збору. Суд керувався тим, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором із повернення кредиту та сплати процентів, а тому з нього на користь АТКБ «Приватбанк» слід стягнути вказану заборгованість. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка не містить умов кредитного договору щодо розміру та порядку нарахування процентів. При цьому банк не запропонував відповідачу конкретні умови та правила банківських послуг і нарахував проценти після закінчення строку кредитування. Оскільки банк списував внесені відповідачем кошти на сплату процентів, а не направляв їх на погашення кредиту, то наданий ним розрахунок заборгованості є неправильним. АТКБ «Приватбанк» не довело розмір заборгованості за кредитом належними та допустимими доказами, а також вийшло за встановлений у договорі ліміт кредитування. Суд не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд не розглянув заяву ОСОБА_2 про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу АТКБ «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 29 липня 2021 року АТКБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 підписали заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, із змісту якої слідує до сторони уклали між собою договір про надання банківських послуг. В рамках цього договору АТКБ «Приватбанк» надало ОСОБА_2 кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування 300 000 грн під 36,0% річних строком на 12 місяців (з пролонгацією), але не більше ніж на строк дії платіжної картки (07/24). У свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит мінімальними обов`язковими платежами (розмір мінімального обов`язкового платежу 7% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно; у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення, 10% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно). Сторони визначили розмір комісії за зняття коштів у банкоматах і пунктах видачі готівки Приватбанку, а також за платіжними операціями. 3 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до АТКБ «Приватбанк» із новою заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг, а сторони уклали додаткову угоду №SAMDNWFC00071957920_01 до кредитного договору від 3 серпня 2024 року, відповідно до яких банк встановив ОСОБА_2 невідновлювальну кредитну лінію строком на 12 місяців (з пролонгацією) під 12% річних. Додатковою угодою сторони узгодили, що на дату підписання цієї угоди, заборгованість за договором становить 311 364 грн 80 коп., із яких 287 851 грн 12 коп. сума боргу за кредитом, 23 513 грн 68 коп. сума боргу за процентами (пункт 3), а строк дії кредитного договору становить 5 років (пункт 4). ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит мінімальними обов`язковими платежами: 1% від заборгованості за договором, яка визначена у пункті 3 цієї додаткової угоди, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, протягом шести календарних місяців, починаючи з наступного календарного місяця; 3% від заборгованості за договором, яка визначена у пункті 3 цієї додаткової угоди, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, починаючи з сьомого календарного місяця, наступного за місяцем, у якому була укладена додаткова угода. У разі порушення зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень після укладення додаткової угоди ОСОБА_2 зобов`язався повернути банку кредит, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші зобов`язання за договором у повному обсязі на 180-й день з моменту порушення зобов`язань. ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 14 листопада 2025 року виникла заборгованість у розмірі 300 450 грн 86 коп., із яких 276 851 грн 12 коп. заборгованість за кредитом і 23 599 грн 74 коп. заборгованість за процентами. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Такий договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в установлені договором строки. Зібрані докази вказують на те, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, у рамках якого АТКБ «Приватбанк» надало ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому сторони уклали додаткову угоду про визначення розміру заборгованості за кредитним договором і порядку погашення цієї заборгованості. АТКБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 уклали договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить умови щодо порядку надання та повернення кредиту, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо. ОСОБА_2 був встановлений ліміт кредитування у розмірі 300 000 грн, а для обслуговування кредитного рахунку йому була видана платіжна картка. Відтак АТКБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Водночас, укладаючи додаткову угоду про реструктуризацію боргу, ОСОБА_2 визнав свої зобов`язання перед банком із сплати процентів. Із виписки за договором (т. 1 а.с. 68-133) слідує, що протягом 2021-2025 років ОСОБА_2 використовував кредитний ліміт, отримував та повертав кредитні кошти, сплачував проценти та комісію. Наразі ОСОБА_2 не повертає отриманий кредит і не сплачує нараховані проценти. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТКБ «Приватбанк» слід стягнути борг за кредитним договором. Визначений судом розмір заборгованості відповідає умовам кредитного договору та є правильним. Цей розмір боргу відповідачем не спростований. Твердження ОСОБА_2 про нарахування банком процентів поза межами строку кредитування, який встановлений: 29 липня 2021 року до 31 липня 2024 року, 3 грудня 2021 року до 30 листопада 2024 року, 3 серпня 2024 року до 3 серпня 2029 року, - не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними. При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним ОСОБА_2 в апеляційній скарзі правовим висновкам касаційного суду щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору. Процесуальні дії суду не вплинули на правильність ухваленого ним рішення. Оскільки позов АТКБ «Приватбанк» задоволено в цілому, то згідно зі статтею 141 ЦПК України суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 у відшкодуванні понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 8 липня 2026 року. Судді: О.І. Ярмолюк О.І. Талалай Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Карплюк О.І. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27