Постанова Львівський апеляційний суд № 445/552/26

Справа № 445/552/26 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О. М. Провадження № 33/811/971/26 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю захисника адвоката Ковалика Ю.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ковалика Юрія Романовича на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 копійок). Згідно з постановою судді, із наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598036 від 22.02.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , 22.06.2025 року о 05 год. 14 хв., по вул. Бродівська, 117 в м. Золочеві, Золочівського району, Львівської області, керував автомобілем марки «ВАЗ - 21043», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому Законом порядку відмовився, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5. «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Ковалик Ю.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що жодних належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП немає. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а також підтвердження того, що останнього було відсторонено від керування транспортним засобом, відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначає, що в самому протоколі не вказано чи ОСОБА_1 взагалі пропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Крім того, в протоколі немає даних про те, що здійснювалася будь-яка відео фіксація та на який пристрій. Вказує, що працівник поліції не роз`яснив права, передбачену Конституцією України та ст. 268 КУпАП, а також не повідомив ознаки алкогольного сп`яніння. Стверджує, що долучений до матеріалів справи відеозапис виконаний невідомим технічним приладом, без фіксування дати та часу виконання відеозапису, тому неможливо встановити час та дату ніби то вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Заслухавши виступ захисника адвоката Ковалика Ю.Р., який не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 22.02.2026 року, де вказано, що водій ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці, направленням на огляд водія до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння, відеозаписом з місця події. Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права. Наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Щодо доводів апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, то такі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується. Так, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що матеріали справи містять відеозапис, як ОСОБА_1 намагається виїхати зі снігового замету, а отже такий керував транспортним засобом, більше того ОСОБА_1 в судовому засіданні у суді першої інстанції самостійно надавав пояснення, якими підтвердив, що перед тим як вперше прибули працівники поліції і намагались його витягнути з замету, він вжив алкоголь, після чого сів за кермо автомобіля та намагався виїхати з замету. Твердження сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, відповідно до ст. 266 КУпАП та про те, що в самому протоколі не вказано чи ОСОБА_1 взагалі пропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки ця інформація міститься у графі 7 протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис виконаний невідомим технічним приладом, без фіксування дати та часу виконання відеозапису, суд вважає необґрунтованими. Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП. Відсутність інформації про номер та серію відеокамери, дати її виробництва, назви, відомостей про особу, яка здійснила упакування диску та її підписи, відомостей про джерело походження відеозапису, відсутність у матеріалах свідоцтва, що стосується технічного приладу "відеокамери" - ніяким чином не спростовує встановлених судом обставин, оскільки долучений до протоколу відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки отриманий у встановленому законом порядку, не містить ознак фальсифікації. Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. Тому підстав для скасування постанови судді Золочівського районного суду Львівської області від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 25 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ковалика Юрія Романовича без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк