Постанова Львівський апеляційний суд № 442/295/26

Справа № 442/295/26 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С. Провадження № 33/811/359/26 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області від 09 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 к. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, ідентифікаційний код отримувача 37993783; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код установи банку 899998, код бюджетної класифікації 22030106). Згідно з постановою судді, Водій ОСОБА_1 26.12.2025 о 07:42 год. в м. Дрогобичі по вул. Трускавецькій, 68 керував транспортним засобом марки Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на місці зупинки та у медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що постанова була винесена 09.02.2026 року без участі ОСОБА_1 чи його захисника. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є необґрунтованою та безпідставною. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся їхати в лікарню. Вказує, що ОСОБА_1 не пропонували проїхати до медичного закладу, запропонували тільки «продути апарат», жодних пояснень чи роз`яснень наслідків та процедури не надавали. Зазначає, що акту огляду та направлення на огляд не отримував. Акцентує увагу на тому, що будучи військовослужбовцем ЗСУ, після зупинки поліцейськими, ОСОБА_1 здійснив доповідь своєму безпосередньому командиру, як це передбачено Статутом Збройних Сил України і одразу після прибуття в частину апелянта скерували до медичного пункту військової частини, для проходження медичного обстеження для встановлення алкогольного сп`яніння. Після обстеження, ознак алкогольного сп`яніння не виявлено. Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення 9982 серія ЕПР1 № 550864 від 26.12.2025, згідно якого водій ОСОБА_1 26.12.2025 о 07:42 год. в м. Дрогобичі по вул. Трускавецькій, 68 керував транспортним засобом марки Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на місці зупинки та у медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота; результати огляду на стан сп`яніння: відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6412868; відеозаписом з місця події, з на якому зафіксовано обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіряючи доводи апелянта, що ОСОБА_1 не пропонували проїхати до медичного закладу, запропонували тільки «продути апарат», слід зазначити наступне. З дослідженого судом відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається з матеріалів справи та відеозаписів, після складення протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було його надано ОСОБА_1 , для ознайомлення. Водій ОСОБА_1 із змістом протоколу ознайомився, що підтверджується його особистим підписом у відповідних графах протоколу, після чого у п. 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення» власноруч зазначив: «керував ТЗ, від огляду на стан сп`яніння відмовляюсь». Будь-яких зауважень чи заперечень щодо змісту протоколу, порядку його складання, а також дій працівників поліції під час оформлення матеріалів справи ОСОБА_1 не висловлював, що підтверджується відсутністю відповідних записів у протоколі. Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 , під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 , всі його процесуальні права. Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано. З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області від 09 лютого 2026 року. Постанову судді Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Романюк М.Ф.