Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/5705/16-ц

01.07.26 22-ц/812/1351/26 Провадження № 22-ц/812/1351/26 ПОСТАНОВА Іменем України 01 липня 2026 року м. Миколаїв справа № 487/5705/16-ц Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В., стягувач Автогаражний кооператив «Парма», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 06 травня 2026 року під головуванням судді Сухаревич З.М., повне судове рішення складено цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року. Заявник зазначав, що вказаною ухвалою визнано правомірним рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. від 17 травня 2025 року про повернення Автогаражному кооперативу «Парма» металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на території Автогаражного кооперативу «Парма» за адресою м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10, та призначення на 06 березня 2025 року виконання дій щодо повернення гаражу. Як вказав заявник, постановляючи вказану ухвалу суд виходив з того, що власником гаражу, який знаходився у його володінні, є Автогаражний кооператив «Парма» на підставі договору з МП «Парма» від 22.08.1993 року. Проте, під час досудового розслідування кримінальної справи №12020155030000831 (підроблення договору та квитанції від 22.08.1993 року), 24 листопада 2025 року за результатами тимчасового доступу до документів Автогаражного кооперативу «Парма», була встановлена відсутність документів бухгалтерського обліку, які підтверджують знаходження гаражу у власності чи користуванні автогаражного кооперативу. Вважає вказані обставини істотними для перегляду за нововиявленими обставинами. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами та задовольнити його скаргу на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. У відзиві на заяву державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волкомор А.В. вказувала, що основні аргументи заявника зводяться до заперечення можливості виконання рішення суду про повернення спірного майна - металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на території Автогаражного кооперативу «Парма» за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10, з посиланням на нібито відсутність у нього вказаного майна, що за своїм змістом суперечить обставинам встановленим рішенням суду, яке підлягає виконанню. Тобто, заявник фактично намагається переглянути обставини, встановлені чинним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, залишеним без змін як судом апеляційної так і касаційної інстанції. Вважає, що наведені заявником обставини не є такими, із якими законодавець пов`язує нововиявлені або виключні обставини для можливості перегляду судового рішення, а надані документи не є належними та допустимими, виходячи з ст. 423 ЦПК України. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні заяви. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишено в силі ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.04.2025 у справі № 487/5705/16-ц провадження № 4-с/487/9/25 за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник вже існували на момент ухвалення судового рішення, могли та були відомі сторонам, були предметом розгляду безлічі справ та їх апеляційного перегляду, а за такого не можуть бути визнані істотними обставинами, які дають підстави для перегляду ухвали суду за нововиявленими обставинами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що дане рішення прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що підставою його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами стали обставини, встановлені 24 листопада 2025 року під час тимчасового доступу у кримінальному провадженні №12020155030000831, а саме відсутність у АГК «Парма» документів бухгалтерського обліку щодо гаража, які державний виконавець вилучив у нього та передав АГК «Парма», а саме: інвентарна картка, документи бухгалтерського обліку, документи про перебування гаража на балансі, документи, які дозволяють індивідуалізувати гараж як майно АГК «Парма». Однак суд фактично не дослідив ці обставини та докази, не навів мотивів їх відхилення, не встановив, чи можуть вказані докази спростовувати факт тотожності гаража, вилученого виконавцем, тому майну, яке було предметом рішення суду від 31 жовтня 2019 року, не оцінив показання свідка, підмінивши дослідження нововиявлених обставин формальним посиланням на преюдиційність попереднього рішення. При цьому суд не встановив, який саме доказ підтверджує тотожність вилученого гаража майну, вказаному у рішенні від 31 жовтня 2019 року, чи міститься такий доказ у мотивувальній частині рішення від 31 жовтня 2019 року, чи існують документи обліку, які дозволяють індивідуалізувати спірний гараж. У відзиві на апеляційну скаргу Заводський ВДВС вказує, що наведені заявником обставини та факти, якими обґрунтовано заяву, не є такими, із якими законодавець пов`язує нововиявлені або виключні обставини для можливості перегляду судового рішення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного Заводський ВДВС просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2026 року без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи відзиву на апеляційну скаргу Заводського ВДВС не спростовують доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування преюдиції. У додаткових поясненнях ОСОБА_1 просить застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18. В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи вдруге не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином сповіщені, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просив: визнати неправомірним рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор Анни Володимирівни про повернення АГК «Парма» металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого на території АГК «Парма» за адресою м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 10 та призначене на 06 березня 2025 року виконання дій щодо повернення гаражу; зупинити виконавче провадження до закінчення розгляду скарги, оскільки у разі передачі майна воно може бути знищене або відчужене третім особам, що ускладнить або унеможливить його поворот виконання; постановити окрему ухвалу щодо недодержання державним виконавцем Волкомор Анною Володимирівною висновків Верховного Суду. Скарга ОСОБА_1 була мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц позов АГК «Парма» задоволено, витребувано із його чужого незаконного володіння металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований вул. Індустріальній, 10 у м. Миколаєві. Зобов`язано його повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс. 21 лютого 2025 року ним отримано повідомлення державного виконавця, згідно з яким 06 березня 2025 року о 11 год 00 хв державним виконавцем будуть вчинятися дії щодо повернення АГК «Парма» металевого гаражного боксу. Заявник вважав дії щодо повернення АГП «Парма» металевого гаражного боксу неправомірним, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає поверненню стягувачу, так як резолютивна частина рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц передбачає такий захід примусового виконання рішення як витребування металевого гаражу із його чужого незаконного володіння, а тому державний виконавець виконує рішення суду у порушення зазначених норм закону. Також заявник вказував, що у нього відсутній предмет, а саме гараж № НОМЕР_1 , який суд зобов`язав боржника повернути, проте державний виконавець, замість повернення виконавчого листа, вчиняє дії щодо передачі автогаражному кооперативу майна, не вказаного у рішенні Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Вказане судове рішення мотивовано тим, що фактично, як під час здійснення виконавчого провадження, так і у скарзі основні аргументи заявника зводяться до заперечення можливості виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц про витребування спірного майна, з посиланням на нібито відсутність у боржника вказаного майна, що за своїм змістом суперечить обставинам, встановленим вказаним судовим рішенням, яке підлягає обов`язковому виконанню. Тобто, боржник, через процедуру оскарження процесуальних рішень державного виконавця, намагається спростувати наявність спірного майна, яке підлягає поверненню за судовим рішенням, а саме фактично переглянути обставини, встановлені рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц, що набрало законної сили. За такого суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, приймаючи рішення з примусового виконання судового рішення, державний виконавець діяв у межах своєї компетенції та відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження". Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 травня 2025 року залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в перегляді ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є істотними для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено у статтях 423-429 глави 3 розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Передбачений главою 3 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому суд перевіряє наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло зумовити ухвалення іншого за змістом судового рішення. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5). Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: - істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; - встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі; - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: а) входять до предмета доказування у відповідній справі; б) обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору) існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; г) спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; д) не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення [постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)]. Таким чином нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Визначена чинним ЦПК України процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами передбачає процесуальні обмеження, які полягають у тому, що суд переглядає раніше прийняте рішення в межах, в яких нововиявлені обставини впливають на його суть; суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 423 ЦПК України). У частині четвертій статті 423 ЦПК України визначено перелік підстав, які виключають можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, зокрема передбачено, що не є підставою для перегляду: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України. Таким чином, судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення тощо). Вказана позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 361/161/13-ц. Звертаючись із заявою про перегляд ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на те, що такими істотними обставинами для розгляду цієї справи, які не були відомі йому під час розгляду справи, є встановлена ним 24 листопада 2025 року під час тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження №12020155030000831 відсутність у цьому провадженні бухгалтерських документів, які підтверджують, що спірний гараж знаходиться у власності та користуванні АГК «Парма». Отже доводи ОСОБА_1 зводяться до заперечення можливості виконання рішення суду Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц із посиланням на відсутність у нього майна, яке витребувано у нього вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили і підлягає обов`язковому виконанню. Тобто, фактично оскаржуючи процесуальні рішення державного виконавця, заявник намагається спростувати існування спірного майна, тобто переглянути обставини, встановлені остаточним вищевказаним рішенням суду. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 на те, що 24 листопада 2025 року під час тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження №12020155030000831 ним виявлена відсутність у цьому провадженні бухгалтерських документів, які підтверджують, що спірний гараж знаходиться у власності та користуванні АГК «Парма», - не є істотними у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України для ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірним рішення державного виконавця під час вчинення виконавчих дій з примусового виконання Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі №487/5705/16-ц в межах виконавчого провадження № 64138667. Крім того на відсутність документів, які підтверджують, що спірний гараж знаходиться у власності та користуванні АГК «Парма» ОСОБА_1 посилався як під час розгляду справи за його скаргою на дії державного виконавця, так і в апеляційній і касаційній скаргах на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року, також ці доводи були предметом дослідження у інших судових провадженнях та судами була надана ним відповідна правова оцінка. Між тим, як зазначено вище, не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. За такого доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив зазначені ним обставини, не надав їм оцінку та неправильно застосував преюдицію - є безпідставними. Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки його поясненням, наданим ним як свідком під час судового розгляду його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року, не можуть бути прийняті до уваги. Так, надаючи покази як свідок ОСОБА_1 пояснив, що рішення суду 2019 року у справі № 487/5705/16-ц вважає незаконним. З 2020 року триває кримінальне провадження, відкрите за його заявою про підроблення документа, на підставі якого суд виніс рішення. Після набрання чинності ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року ним було встановлено, що у матеріалах досудового кримінального провадження немає інвентарної картки і акту інвентаризації, які підтверджували б, що той гараж, який знаходиться у його володінні є тим самим гаражем, який вказано у рішенні суду та належить АГК «Парма» немає інвентарної картки. За такого вважає рішення державного виконавця неправомірним, оскільки гараж не є предметом, який вказано у рішенні. Отже, що надані ОСОБА_1 в якості свідка пояснення не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для перегляду ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року з огляду на зазначені заявником обставини. Посилання апелянта на необхідність застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №726/938/18 колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин. Так, у справі №726/938/18 було встановлено, що обставина, на яку заявник посилається, існувала на час розгляду справи та ухвалення судового рішення, яке він просить переглянути, проте про дану обставину заявнику не було і не могло бути відомо. При цьому Верховний Суд звертав увагу, що підставою перегляду рішення за нововиявленими обставинами є саме обставини, а не документи, якими встановлено ці обставини. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2025 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні положень статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст. 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. . Головуючий В.В. Коломієць Судді: Т.В. Серебрякова Н.О. Тищук Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року