Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/41496/24

Справа № 127/41496/24 Провадження № 22-ц/801/1752/2026 Категорія: 56 Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 07 липня 2026 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В. з участю секретаря судового засідання Кахно О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дворжецького Андрія Павловича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Березовської О.А. у справі №127/41496/24 за позовом ОСОБА_2 (позивач) до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (відповідачі) про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, встановив: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що після листування в соціальній мережі «Instagram» з представником (менеджером) компанії «ІНФОРМАЦІЯ_2» він прийняв рішення замовити послугу з «пригону» автомобіля та надав свій номер телефону для подальшого спілкування. 25.04.2024 в месенджері «Viber» на номер телефону НОМЕР_1 абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_2» ним було надіслано фото сторінок паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду для складання договору та 26.04.2024 на його адресу ОСОБА_3 було надіслано два екземпляри договору № 2604/2024 від 26.04.2024 з формуляром (заявкою), один екземпляр якого після підписання він повернув на адресу ОСОБА_3 . За умовами договору, ФОП ОСОБА_3 , зобов`язувався для ОСОБА_2 надати послуги з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання на території Німеччини транспортного засобу (легкового автомобіля), його подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя. Термін надання послуг та термін поставки легкового автомобіля - 15 календарних днів з моменту отримання коштів від замовника. Підтвердженням факту надання послуг виконавцем є передача автомобіля замовнику в м. Запоріжжя разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім`я замовника, виданим РСЦ МВС України. Подальше спілкування щодо «підбору» та придбання авто відбувалося між ним та ОСОБА_3 в месенджері «Viber» шляхом листування в групі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також шляхом здійснення дзвінків і особистого листування безпосередньо з ОСОБА_3 . 03.05.2024 ОСОБА_3 було здійснено огляд автомобіля на території Німеччини, який відповідав вимогам та критеріям позивача, однак його вартість була трохи більше 5 000 доларів США, але ОСОБА_3 рекомендував цей автомобіль для придбання. Переглянувши огляд та прислухавшись до поради ОСОБА_3 , позивач дав свою згоду на придбання легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску. В той же день ОСОБА_3 в месенджер «Viber» в групу з назвою «26.04.24Аванс400Бюджет5000» надав позивачу вказівку щодо перерахування коштів у розмірі 100 000, 00 грн за придбання легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску, послуг з його пошуку, технічного та візуального огляду, подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя за наданими реквізитами та ним було здійснено внесення готівки у розмірі 100 000, 00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ», що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки. Після оплати коштів спілкування ОСОБА_3 з позивачем припинилося. На його запитання ОСОБА_3 запевняв, що легковий автомобіль «Кіа Ceed» 2008 року випуску обов`язково «прижене», але при цьому постійно посилався на виникнення різних проблем з доставкою. Конкретний термін «пригону» легкового автомобіля «Кіа Ceed» 2008 року випуску так позивачу і не був вказаний. В подальшому, в мережі інтернет він знайшов відгуки різних людей про те, що ОСОБА_3 та так звана компанія «Форсаж Авто» (попередня назва - «Форсаж Каре») під виглядом діяльності з «пригону» автомобілів привласнюють кошти своїх «клієнтів» шляхом обману та зловживання довірою. Після чого позивач звернувся до ОСОБА_3 з проханням повернути перераховані ним кошти, на що отримав відповідь, що автомобіль буде доставлено. Отже, ОСОБА_3 своїх зобов`язань за договором № 2604/2024 від 26.04.2024 не виконав та спільно з ОСОБА_1 , шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи грошовими коштами позивача у сумі 100 000,00 грн, використовуючи при цьому банківські реквізити ОСОБА_1 08.07.2024 на офіційному сайті Департаменту Кіберполіції НПУ ним було надіслано звернення № 377371 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням ІКС «Інформаційний портал НПУ» відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за № 15236. Також 14.08.2024 на адресу управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області департаменту кіберполіції НПУ позивачем надіслано заяву про вчинення організованою групою кримінального правопорушення щодо нього та інших осіб. 16.08.2024 на адресу ОСОБА_1 ним було надіслано претензію про повернення безпідставно набутих нею грошових коштів та компенсації понесених ним збитків за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США та на адресу ОСОБА_3 повідомлення з проханням сприяти ОСОБА_1 у поверненні грошових коштів. Всі спроби позивача врегулювати цей спір виявилися марними, тому він вимушений звернутися до суду із позовною заявою. На дату внесення грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 (03.05.2024) курс продажу долару США у відділеннях АТ КБ «ПРИВТБАНК» складав 39,85 грн за один долар США, тобто сплачені позивачем грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн є еквівалентом 2 509,41 доларів США, а на дату подання позовної заяви (13.12.2024) курс становить 41, 85 грн за один долар США, тобто 100 000, 00 грн є еквівалентом 2 389, 49 доларів США. Отже, упущена вигода складає 119, 92 доларів США, або 5 018, 82 грн. Крім того, на дату подачі позову - 13.12.2024 сума збитків від інфляції (інфляційні втрати) складає 6 871,20 грн, а сума нарахованих 3% річних - 1 844,26 грн. За вказаних обставин, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 22.10.2025 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, збитки (упущену вигоду) за рахунок зміни курсу гривні щодо долару США у розмірі 5 269,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 446, 85 грн та три проценти річних від суми боргу у розмірі 4 416, 46 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 271,33 грн Крім того, позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_3 , які пов`язує з тривалим обманом і невиконанням зобов`язання за договором, втратою віри у чесність та порядність людей, неможливістю використовувати автомобіль для забезпечення своїх потреб та потреб сім`ї, вимушеним використанням громадського транспорту, втратою можливостей, на які позивач розраховував у зв`язку з придбанням автомобіля, необхідністю звертатися до поліції, банку, Державної служби фінансового моніторингу України, Національного банку України, направляти претензії, звертатися до суду для відновлення своїх прав, хвилюванням за долю інших потерпілих, яким завдана шкода протиправною діяльністю ОСОБА_3 , хвилюванням у зв`язку з одержанням ОСОБА_3 незаконних прибутків та несплатою податків та військового збору, змінами в житті: втратою сну, поганим настроєм, що призвело до необхідності звертатися до психіатра. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору, з урахуванням страждань, вимушених змін у його житті та порушенням нормального способу життя, користуючись принципами розумності та справедливості, ним визначено розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 100 000, 00 грн, яку він в ході розгляду справи судом збільшив до 120 000, 00 грн. Визначену суму моральної шкоди вважає мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання. А тому просив стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 120 000, 00 грн. Рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 121 863, 31 грн, з яких: 100 000, 00 грн - сума безпідставно набутих коштів, 17 446, 85 грн - інфляційні втрати, 4 416,46 грн - 3% річних та судові витрати в сумі 1 211, 20 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1 211, 20 грн. Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір в сумі 1 271, 33 грн як переплачений. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із судовим рішенням представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дворжецький А.П. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивач був обізнаний про зарахування ним суми коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 , який йому став відомий (рахунок) від іншого відповідача ОСОБА_3 , що залишилось поза увагою суду. Також вважає судом безпідставно не взято до уваги, що протягом тривалого часу позивач не звертався з вимогою повернення, на його думку, безпідставно перерахованих коштів. Зазначає, що у призначенні платежу вказано, що кошти переховуються згідно договору, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , а відтак не є такими , що перераховані на картковий рахунок відповідача помилково чи випадково. Посилається й на те, що суд не надав оцінки договору про надання банківського карткового рахунку у користування, а тому здійснив невірний висновок щодо набувача грошових коштів, оскільки за умовами цього договору ОСОБА_3 отримав кошти, що надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 . Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з урахуванням всіх обставин справи, законне і обґрунтоване. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 29 червня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному провадженню у справі. Клопотання представника позивача - адвоката Дворжецького А.П. про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає, так як представником надано документи про справу, призначену на 10 год, тоді як дана справа призначена до розгляду на 10-40 год 07 липня 2026 року. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи. Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідача та його представника не порушуватиме його прав та охоронюваних законом інтересів. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2024 між ФОП ОСОБА_3 як виконавцем та ОСОБА_2 як замовником укладено договір № 2604/2024 про надання послуг. Згідно з п. 1.1 договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання на території Німеччини транспортного засобу (легкового автомобіля) - «Товару», його подальше транспортування на митну територію України, розмитнення, сертифікації, постановки на облік в РСЦ МВС України та доставки в м. Запоріжжя. Пунктом 1.3 договору передбачено, що підтвердженням факту надання послуг виконавцем є передача автомобіля замовнику в м. Запоріжжя, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім`я замовника, виданим РСЦ МВС України. Відповідно до пункту 2.3. договору плата за товар оплачується замовником виконавцю готівкою або на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, або за іншими банківськими реквізитами, наданими виконавцем замовнику. Плата за товар може бути здійснена замовником у гривневому еквіваленті за курсом продажу долару США на офіційному сайті АТ «ПРИВАТБАНК» на дату придбання товару виконавцем. Пунктом 3.1. передбачено, що сторони погодили і підтвердили, що для цілей визначення конкретної вартості і об`єму послуг, які надаються за даним договором, замовник надає виконавцю Формуляр (Заявку) із зазначенням модельного року (модельних років) бажаного для придбання транспортного засобу (легкового автомобіля), марки і моделі, технічних характеристик, ціни та інших параметрів. Статтею 5 визначено, що термін поставки виконавцем товару замовнику становить 15 календарних днів з моменту отримання коштів від замовника, як плату за товар та термін надання виконавцем послуг замовнику становить 15 календарних днів з моменту отримання коштів від замовника, як плату за товар (а.с.42-46). Відповідно до формуляру (заявки) до договору №2604/2024 про надання послуг від 26.04.2024, сторонами погоджено опис бажаного для придбання транспортного засобу (легкового автомобіля): Кіа Ceed / Hyundai і30 / Ford Focus від 2007 року випуску з бензиновим двигуном об`ємом 1, 6 л, хетчбек, автоматичною КПП, вартістю до 5 000 доларів США, країна походження: Німеччина. Розмір завдатку (підлягає внесенню замовником/підлягає поверненню замовнику, якщо був попередньо внесений): 400 доларів США, що еквівалентно 15 980, 00 грн (а. с. 47). З електронних доказів, скріншотів листування позивача в месенджері «Viber» з компанією «Forsage_auto», вбачається, що позивачеві надано рахунок для перерахування грошових коштів в сумі 15 980, 00 грн, а у подальшому позивачем надано свої анкетні та паспортні дані для укладення договору з ОСОБА_3 . Після чого, позивач та відповідач - ОСОБА_3 розпочали спілкування в месенджері «Viber» група «26.04.24Аванс400Бюд$сет5000» та безпосередньо з відповідачем ОСОБА_3 , щодо автомобіля вказаного у Формулярі (Заявці) та надано реквізити для перерахування грошових коштів в сумі 100 000, 00 грн на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 (а.с.26-41). 03.05.2024 позивачем внесено грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 АТ «ПУМБ», отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: внесення готівки на картковий рахунок № НОМЕР_2 згідно з договором №325681110 від 02.04.2024 (а.с.49). 16.08.2024 та 21.11.2024 позивач направив відповідачці ОСОБА_1 претензію з вимогою повернути одержані грошові кошти з урахуванням втрат у зв`язку зі зміною курсу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних; факт направлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта», кореспонденція відповідно до трекінгу з сайту АТ «Укрпошта» повернута відправнику за закінченням терміну зберігання (а.с.50-53, 56-59). 16.08.2024 позивач направив відповідачу ОСОБА_3 повідомлення, в якому повідомляє, що ним надіслані претензії на загальну суму 207 980, 00 грн ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і у разі їх невиконання він вимушений буде звернутися до суду (а.с. 54-55). 08.07.2024 позивачем було надіслано звернення № 377371 на офіційному сайті Департаменту Кіберполіції Національної поліції України про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене організованою групою), яке було зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за № 15236 та у відповіді йому було роз`яснено, що для отримання витягу з ЄРДР йому необхідно звернутись до підрозділу поліції, в якому відкрито кримінальне провадження (а.с.60-61). 14.08.2024 позивачем на адресу управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області департаменту кіберполіції Національної поліції України надіслано заяву про вчинення організованою групою кримінального правопорушення щодо нього та інших осіб (а. с. 62-70). Позивач звертався з електронними зверненнями до АТ «ПУМБ», Державної служби фінансового моніторингу України, Національного банку України, в яких ним були викладені усі обставини події та зазначеними установами йому надано відповіді, що інформація викладена в його зверненнях прийнята до відома та врахована в межах їх повноважень (а.с.71-84). З повідомлення СУ ГУНП в Запорізькій області НПУ, адресованого Андрусєву А. вбачається, що слідчим відділенням відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП внесено відомості до ЄРДР за його заявою від 08.07.2024 під №12024082040000965 із визначенням кримінально-правової кваліфікації за ч. 3 ст. 190 КК України (а.с.100). Судом досліджено лист АТ «ПУМБ», виписку по рахунку та звіт по транзакціях за період з 03.05.2024 по 31.05.2025 по рахунку № НОМЕР_2 , надані на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, та встановлено, що в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 у гривні. Відповідно до виписки по рахунку та звіту по транзакціях на рахунок ОСОБА_1 03.05.2024 було перераховано 100 000, 00 грн згідно з договором № 325681110 від 02.04.2024. 03.05.2024 здійснені 14 операцій з переказу одержаних коштів на різні рахунки в різних сумах (а.с. 204-213). Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що є встановленим укладення між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 договору про надання послуг з пошуку, технічного та візуального огляду, придбання та транспортування транспортного засобу, на виконання якого за вказівкою останнього позивачем сплачені кошти в сумі 100 000, 00 грн відповідачу ОСОБА_7 , хоча виконавцем договір не був виконаний. Оскільки у відповідача ОСОБА_1 відсутня будь-яка правова підстава для одержання спірних коштів, суд прийшов до висновку, що у неї виникло зобов`язання повернути безпідставно набуті грошові кошти позивачу. При цьому, суд відмовив у задоволенні позову в частині стягненні збитків, упущеної вигоди, у виді «курсової різниці» в сумі 5 269, 76 грн та зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної відповідачем ОСОБА_3 до 10 000 грн. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали цивільної справи, дійшла таких висновків. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконав умови укладеного договору про надання послуг, на виконання якого за вказівкою останнього позивачем сплачені кошти в сумі 100 000, 00 грн на картковий рахунок належний відповідачу ОСОБА_1 . Правовою підставою для повернення отриманих за цим договором коштів, визначено положення статті 1212 ЦК України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного. Глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право». За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі №154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17. З матеріалів справи убачається, що 03.05.2024 позивачем внесено грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 АТ «ПУМБ», отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: внесення готівки на картковий рахунок № НОМЕР_2 згідно з договором №325681110 від 02.04.2024. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідача ОСОБА_1 відсутня правова підстава для одержання спірних коштів, а відтак в неї виникло зобов`язання повернути їх. А відтак доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не набувала та не зберегла майно за рахунок іншої особи, не розпоряджалась коштами, і як наслідок у неї відсутнє зобов`язання щодо їх повернення є безпідставними. Так, відповідач ОСОБА_8 як власник рахунку, на який були зараховані кошти позивача, мала здійснювати контроль за рухом та цільовим використанням коштів, вона не повинна надавати свій рахунок для використання його для здійснення підприємницької діяльності іншими особами, зокрема ОСОБА_3 , зобов`язана була не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/ або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції з її картковим рахунком. Зазначене правило закріплене Положенні про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, у якому йдеться, що контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням спеціальних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. Також вірним є також висновок суду про стягнення із ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних та відмови у стягненні з неї збитків (упущеної вигоди) за рахунок зміни курсу гривні щодо іноземної валюти. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Визначаючи заявлений до стягнення розмір матеріальних збитків у розмірі 5269,76 грн, позивач розрахував його, як різницю коливання курсу гривні до долара США згідно з офіційним курсом Національного банку України . Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд першої інстанції правильно виходив з того, що зміна курсової різниці у вказаний позивачем період не є збитками/упущеною вигодою у розумінні статті 22 ЦК України. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. За змістом статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Верховний Суд в постанові від 09.12.2020 у справі № 127/27222/16-ц вказав, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Позивач, як кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). При цьому, курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу. При цьому, курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу. Разом з тим, «курсова різниця» жодним чином не може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Такий правовий висновок повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15, провадження № 14-79цс18. У даному випадку позивач, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звернувся до суду з позовом про стягнення збитків на підставі статті 22 ЦК України, обґрунтовуючи свої вимоги зміною «курсової різниці» іноземної валюти з урахуванням положень статті 533 ЦК України. Проте такий позов не може бути задоволено, та як курсова різниці - не є збитками. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дворжецького Андрія Павловича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б.Войтко І.В.Міхасішин