Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2433/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2433/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026, суддя суду першої інстанції Мостепаненко Ю.І., м Одеса, повний текст рішення складено та підписано 24.04.2026 по справі №916/2433/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Новозбур`ївського закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) «Малятко» Голопристанської міської ради Херсонської області про стягнення 55 195,62 грн, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина. 31.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Новозбур`ївського закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) «Малятко» Голопристанської міської ради Херсонської області, в якій просило суд стягнути з відповідача 55 195,62 грн. заборгованості, у тому числі: 38 823,06 грн. суму основної заборгованості, 8 003,47 грн. пені, 1 476,52 грн. 3% річних та 6 892,57 грн. інфляційних витрат, а також суму судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021, в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природній газ у лютому та березні 2022 року. Короткий зміст оскаржуваного рішення. Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 позов задоволено частково; стягнуто з Новозбур`ївського закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) «Малятко» Голопристанської міської ради Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 24 298,95 грн основної заборгованості, 1 539,82 грн - пені, 942,67 грн - 3% річних, 4 540,77 грн - інфляційних втрат та 1 532,34 грн - витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що в межах даної справи позивачем заявлена до стягнення основна заборгованість за зобов`язаннями лютого-березня місяців 2022 року, при цьому у період з 24.02.2022 по березень місяць 2022 року (включно) Новозбур`ївський заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) «Малятко» Голопристанської міської ради Херсонської області знаходився під тимчасовою окупацією, що є загальновідомим фактом, а тому в силу приписів статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у відповідний період існувала заборона передачі природного газу відповідачу, що виключає можливість стягнення з останнього основного боргу разом з компенсаційними нарахуваннями та штрафними санкціями. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021 за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з Новозбур`ївського закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) «Малятко» Голопристанської міської ради Херсонської області основної заборгованості за вказаний період, а також нарахованих на цей борг штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат і 3% річних). Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені на 70% до 1 539,82 грн. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24. Апелянт вказує, що на законодавчому рівні до 20.03.2022 було чітко зафіксовано, що окупованою територією є виключно АР Крим. У подальшому після 20.03.2022 було внесено зміни до ст. 13-1, доповнено новою частиною першою згідно із Законом № 2138-IX від 15.03.2022. Апелянт зазначає, що саме із набранням чинності Законом України № 2217-IX законодавцем було здійснено концептуальну зміну підходу до визначення тимчасово окупованої території України, що полягало у відході від попередньої моделі правового регулювання, обмеженої територією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, до комплексного законодавчого охоплення усіх територій України, тимчасово окупованих Російською Федерацією. Лише з 07.05.2022 на законодавчому рівні було прямо та системно закріплено, що сухопутні території України, тимчасово окуповані російською Федерацією поза межами Автономної Республіки Крим та міста Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.05.2026 5 Севастополя, охоплюються правовим режимом тимчасово окупованої території в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Апелянт вказав, що у період 24.02.2022 по 20.03.2022 не існувало саме Закону України, який би забороняв транспортувати/ переміщати чи поставляти товар до окупованої територіальної громади. Тобто, мова йде саме про відсутність закону, а не будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України Скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення приписів статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а також безпідставно не враховано обов`язків самого відповідача, як споживача, визначених Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, щодо самостійного обмеження або припинення споживання природного газу у разі неможливості його подальшого використання, а також технічну неможливість одномоментного припинення постачання газу постачальником позивачем. Позивач зауважує, що з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено оспорювання Відповідачем і визнання недійсним пункту Договору, яким чітко та однозначно передбачено порядок нарахування Позивачем пені, а тому обов`язок Відповідача зі сплати вказаної пені підлягає виконанню в силу вимог статей 204 , 612 , 629 ЦК України. Позивач вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені у спірних правовідносинах ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм чинного законодавства України, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, та не відповідає сформованій та сталій судової практиці (загальним універсальним висновкам ВС) Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від від 24.04.2026 у справі №916/2433/24 у частині, якою відмовлено у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення: основний борг у розмірі 14 524,11 грн., пені у сумі 6 463,65грн., 3% річних у розмірі 533,85 грн., інфляційні втрати у сумі 2 351,80 грн., у стягненні яких було відмовлено задовольнити, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі №916/2433/24, якою позов задоволено, залишити без змін Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2433/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 01.06.2026; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2433/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 11.05.2026, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/2433/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем 12.05.2026, відповідачем 12.05.2026. Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін. Фактичні обставини, встановлені судом. 06.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) (ЕІС-код №56Х930000010610Х) та Новозбур`ївським закладом дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області (споживач) (ЕІС-код № 56XS0000XIVM4004) було укладено договір № 20-1042/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач, як постачальник, зобов`язується поставити споживачу природий газ, а відповідач як споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб. В п. 1.3 договору визначено, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України. Згідно п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 15,5 тис.куб.метрів. Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору). В п. 2.4 договору сторони погодили, зокрема, що в будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу. Згідно п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно з пп. 3.5.1 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору). Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору). У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору). В пункті 3.6 договору зазначено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС. Відповідно до п. 4.1 договору ціна природного газу за 1000 куб.м.газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ-163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554 грн. Згідно п. 4.2 договору, у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов?язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 213 822,50 грн, крім того ПДВ 42764,50 грн, разом з ПДВ 256 587 грн (п. 4.3 договору). Пунктом 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду. Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору. Згідно пп. 4 п. 6.2 договору споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Згідно пп. 4 п. 6.3 договору постачальник має право отримату плату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором. Відповідно до п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору). Додатком №2 до договору № № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021 є заява-приєднання до умов договору розподілу природнього газу, в якій визначено об`єкт відповідача по поставці природнього газу, а саме: ДНЗ Малятко (адреса: Нова Збур`ївка, вул. Центральна, буд. 183-Б). Позивач зазначив, що на виконання умов договору № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021, в період з листопада 2021 по березень 2022 року ним було поставлено відповідачу природний газ (у тому числі послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) в загальному обсязі 7 732,21 тис.куб.м на загальну суму 127 988,51 грн., про що було складено відповідні акти приймання-передачі природного газу до договору № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021, які були направлені на адресу відповідача. При цьому, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково на загальну суму 89 165,45 грн. Решта заборгованості в сумі 38 823,06 грн. (за лютий - березень 2022) залишилась несплаченою. Крім того, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулось із адвокатським запитом №ТОВВХ-24-11646 від 24.04.2024 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» із проханням надати інформацію з Інформаційної платформи оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів природного газу з ресурсу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» споживачам, у тому числі щодо споживання обсягів газу Новозбур`ївським закладом дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) «Малятко» Голопристанської міської ради Херсонської області в період з листопада 2021 по березень 2022 року. Листом №ТОВВИХ-24-6415 від 26.04.2024 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надав відповідь на вказаний адвокатський запит, додатком до якого, зокрема, додано інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕС-кодом №56XS0000XIVM4004, з якої вбачається, що постачальником - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС код постачальника: 56Х930000010610Х) було поставлено природного газу в період з 10.11.2021 по 31.03.2022, а Новозбур`ївським закладом дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області (ЕІС-код №56XS0000XIVM4004) спожито: з 10.11.2021 по 30.11.2021 940,96 куб.м., з 01.12.2021 по 31.12.2021 1 870,64 куб.м., з 01.01.2022 по 31.01.2022 2 445,38 куб.м., з 01.02.2022 по 28.02.2022 1 773,14 куб.м., з 01.03.2022 по 31.03.2022 702,09 куб.м. З огляду на зазначене, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Новозбур`ївського закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області 38 823,06 грн. суми основної заборгованості, 8 003,47 грн. пені, 1 476,52 грн. 3% річних та 6 892,57 грн. інфляційних витрат.

Мотивувальна частина. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права. Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу". За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються, зокрема, договором постачання природного газу. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін господарського зобов`язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України. В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання відповідачу заявлених позивачем обсягів природного газу за спірним договором ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" були складені відповідні акти приймання-передачі природного газу до договору № № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021 на загальну суму 127 988,51 грн., а саме: - акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, за яким ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Новозбур`ївський заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області прийняв в листопаді 2021 року природний газ у обсязі 0,94096 тис.куб.м на загальну суму 15 576,65 грн. з ПДВ, який підписано сторонами та скріплено печатками; - акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, за яким ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Новозбур`ївський заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області прийняв в грудні 2021 року природний газ у обсязі 1,87064 тис.куб.м на загальну суму 30 966,57 грн. з ПДВ, який підписано сторонами та скріплено печатками; - акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, за яким ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Новозбур`ївський заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області прийняв в січні 2022 року природний газ у обсязі 2,44538 тис.куб.м на загальну суму 40 480,81 грн. з ПДВ, який підписано та скріплено печаткою лише постачальником; - акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, за яким ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Новозбур`ївський заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області прийняв в лютому 2022 року природний газ у обсязі 1,77314 тис.куб.м на загальну суму 29 352,55 грн. з ПДВ, який підписано та скріплено печаткою лише постачальником; - акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022, за яким ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Новозбур`ївський заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області прийняв в березні 2022 року природний газ у обсязі 0,70209 тис.куб.м на загальну суму 11 622,40 грн. з ПДВ, який підписано та скріплено печаткою лише постачальником; - коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, за яким було скореговано вартість послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи у березні 2022, шляхом зміни коофіцієнту з 1,1 на 1 та, відповідно, загальна сума поставленого природного газу у березні 2022 становить 11 611,93 грн. з ПДВ, який підписано та скріплено печаткою лише постачальником. На підтвердження надсилання на електронну пошту відповідача непідписаних актів приймання-передачі природного газу за січень березень 2022 року та коригуючого акту приймання-передачі природного газу за березень, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надало суду відповідні роздруківки електронних листів. Крім того, як встановлено колегією суддів, на підтвердження споживання відповідачем вищевказаного обсягу природного газу за період з листопада 2021 по березень 2022 року ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" зверталось із відповідним адвокатським запитом №ТОВВХ-24-11646 від 24.04.2024 до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо остаточної алокації відборів природного газу з ресурсу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Листом №ТОВВИХ-24-6415 від 26.04.2024 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надав відповідь на вказаний адвокатський запит, додатком до якого, зокрема, додано інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕС-кодом №56XS0000XIVM4004, з якої вбачається, що постачальником - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС код постачальника: 56Х930000010610Х) було поставлено природного газу в період з 10.11.2021 по 31.03.2022, а Новозбур`ївським закладом дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області (ЕІС-код №56XS0000XIVM4004) спожито: з 10.11.2021 по 30.11.2021 940,96 куб.м., з 01.12.2021 по 31.12.2021 1 870,64 куб.м., з 01.01.2022 по 31.01.2022 2 445,38 куб.м., з 01.02.2022 по 28.02.2022 1 773,14 куб.м., з 01.03.2022 по 31.03.2022 702,09 куб.м. Водночас, як вбачається із наданої позивачем Інформації про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від Новозбур`ївського закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) Малятко Голопристанської міської ради Херсонської області за період з 06.11.2021 р. по 31.07.2023 р., останнім були здійснені оплати за отриманий природний газ на загальну суму 89 165,45 грн., а саме: - 15.12.2021 у розмірі 15 576,65 грн. з призначенням платежу: «0611010; 2274; за споживання прир. газу у листопаді 2021; дог. № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021; акт №1 від 15.12.21; ПДВ 2596,11»; - 28.12.2021 у розмірі 33 107,99 грн. з призначенням платежу: «0611010; 2274; за природний газ за грудень 2021; дог. № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021; рах. та акт №1 №20-1042/21- БО-Т/21 від 24.12.21; ПДВ-; - 14.02.2022 у розмірі 40 480,81 грн. з призначенням платежу: «0611010; 2274; за природний газ за січень 2022; дог. № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021; акт №1 від 11.02.22; ПДВ 6746,80». Отже, колегією суддів встановлено, що несплаченим залишився нарахований позивачем відповідачу природний газ у лютому 2022 року в сумі 27 211,13 грн. (з урахуванням врахованої позивачем переплати за грудень 2021 року у розмірі 2 141,42 грн.) та у березні 2022 року в сумі 11 611,93 грн. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача на даний час (у тому числі: лютому - березні 2022 року) є: Херсонська область, Скадовський р-н, с. Нова Збур`ївка, вул. Центральна, буд. 183-Б. Додатком №2 до договору № № 20-1042/21-БО-Т від 06.11.2021 є заява-приєднання до умов договору розподілу природнього газу, в якій визначено об`єкт відповідача по поставці природнього газу, а саме: ДНЗ Малятко (адреса: Нова Збур`ївка, вул. Центральна, буд. 183-Б). Так, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022 вся територія Скадовського району Херсонської області є тимчасово окупованою з 24.02.2022. Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі. Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України. Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022. Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України, правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася. З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні. Колегія суддів в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм. Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Факт окупації Російською Федерацією всієї території Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022 є загальновідомим фактом та не потребує окремого доказування. Водночас, позивач не заперечує той факт, що борг за природний газ нараховано стосовно об`єкту, який розташований на території Скадовського району Херсонської області за період, коли територія вже знаходилася під окупацією рф. Згідно зі статтею 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію після 24 лютого та у березні-квітні місяцях 2022 року. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки. Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період. Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської діяльності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Колегія суддів зазначає, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною. Україна не визнає тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України та підтверджує невіддільне суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону. Окупація є об`єктивним фактом, що триває у часі і правовий режим окупації не залежить від дати ухвалення конкретних рішень урядом, а статус територій як "тимчасово окупованих" є триваючим станом. Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України стосуються усього періоду окупації, що слід враховувати при застосуванні правила незворотності дії в часі нормативно-правового акта. Україна вживає всіх заходів для захисту суверенітету протягом усього періоду окупації, а державна політика базується на тому, що суверенітет України над тимчасово окупованими територіями не переривався, тому закони можуть мати ретроспективну спрямованість, щоб урегулювати правовідносини, які виникли під час окупації (постанова Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №905/238/23). Доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у вказаних справах. Разом з тим, визначальним за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Саме така правова позиція Верховного Суду відображена у постанові від 11.05.2026 у справі №916/4397/23, в межах якої також розглядався спір про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованості за природний газ, поставлений споживачеві на територію Генічеського району Херсонської області у період тимчасової окупації останньої. Беручи до уваги те, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання відповідачу природного газу на тимчасово окуповану територію починаючи з 24.02.2022, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості, починаючи з 24.02.2022. З огляду на дані обставини, колегія суддів перевірила здійснений судом першої інстанції розрахунок вартості поставленого відповідачу природного газу у лютому 2022 року за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, та вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. Отже вартість даного природного газу складає 26 440,37 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість відповідача за спожитий природний газ у лютому 2022 року (з врахуванням переплати) становить 24 298,95 грн. (26 440,37 грн. (нарахований природний газ за період з 01.02.2022 по 23.02.2022) - 2 141,42 (переплата за грудень 2021 року)). З огляду на викладене, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача до відповідача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 24 298,95 грн. В той же час, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 у сумі 14 524,11 грн не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних також підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем було неправильно визначено розмір основної заборгованості. Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних витрат в межах заявлених позивачем періодів нарахування, колегія суддів вважає, що розрахунок є вірним та арифметично обґрунтованим. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що сума пені (за період 16.04.2022 15.10.2022) складає 5 132,74 грн., сума 3% річних (за період з 16.04.2022 - 31.07.2023) складає 942,67 грн., сума інфляційних витрат (за період з 01.05.2022 - 31.07.2023) складає 4 540,77 грн. Разом з тим, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 132,74 грн., колегія суддів враховує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Норми матеріального права, а саме ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Правовий аналіз названих статей ЦК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Судова практика щодо застосування норм ЦК України в частині зменшення неустойки наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): - зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; - неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; - закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; - чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; - підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи. Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Колегія суддів враховує, що порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором мало місце під час дії в України воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, більше того, як на момент прострочення виконання зобов`язання, так і на теперішній час, відповідач перебуває на тимчасово окупованій території. В свою чергу, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, апелянт не навів будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання та навпаки може призвести до безпідставного надмірного збагачення позивача. В свою чергу стягнення інфляційних втрат та 3% річних компенсують негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості. При цьому суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є зменшення розміру пені на 70% до 1 539,82 грн. Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг підлягають частковому задоволенню, зі стягненням з відповідача на користь позивача 24 298,95 грн основної заборгованості, 1 539,82 грн. - пені, 942,67 грн. - 3% річних, 4 540,77 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині позов не підлягає задоволенню. Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Висновки апеляційного господарського суду. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/2433/24 - залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу. Постанову складено та підписано 08.07.2026. Головуючий суддя К.В. Богатир Судді: Л.В. Поліщук С.В. Таран