Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/63/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/63/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. секретар судового засідання Шаповал А.В. за участю представників сторін у справі: Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвокат Піун С.П. Від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» - адвокат Акрабова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025, суддя суду першої інстанції Волков Р.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 01.05.2025 по справі №916/63/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» про стягнення 824 568,08 грн, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» про стягнення 824 568,08 грн, з яких: 672 179,70 грн основного боргу; 91 500,92 грн пені; 12 622,11 грн 3% річних; 48 265,35 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором постачання природного газу № 5762-ОСББ(23)-23 від 25.09.2023. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» про стягнення 824 568,08 грн задоволено частково; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 672 179,70 грн основного боргу, 45 750,46 грн пені, 12 622,11 грн 3% річних, 48 265,35 грн інфляційних втрат, 9 894,82 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено. Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що в період з листопада 2023 року по березень 2024 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 687 995,09 грн, натомість відповідач лише частково сплатив заборгованість на суму 15 815,39 грн, тому вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 672 179,70 грн є правомірними. Задовольняючи позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вказав, що наведений позивачем розрахунок є правильним та обґрунтованим, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем були правомірно заявлені позовні вимоги в частині стягнення 91 500,92 грн пені, однак суд вбачає наявність підстав для зменшення її розміру на 50%, тобто до 45 750,46 грн. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25. Позивач вказує, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо. Позивач зазначає, що до матеріалів справи Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо. У зв`язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об`єктивно розглянути питання про зменшення пені. Більш того, в оскаржуваному рішенні суд взагалі не досліджував майнові інтереси сторін, в тому числі і Позивача. Позивач вказує, що судом мають бути враховані інтереси обох сторін у даній справі, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Позивач зазначає, що він не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми права (ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України), не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України. Керуючись викладеним вище, позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 45 750,46 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення пені в розмірі 45 750,46 грн., у стягненні яких було відмовлено судом, задовольнити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25. Відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано під час винесення рішення, що з поточного рахунку Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» було списано 08.11.2024 року 176 346,92 грн та 18.11.2024 року 2 301,00 грн (разом 178 647,92 грн.) на погашення заборгованості за Договором постачання природного газу № 5762-ОСББ (23)-23 від 25.09.2023 року перед Позивачем. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав встановленою обставиною наявність у ОК «ЖБК «АСОЛЬ-СЕРВІС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг`заборгованості у розмірі 672 179,70 грн., замість 493 531,78 грн., що призвело до неправильного вирішення справи у частині стягнення основного боргу за Договором постачання природного газу № 5762-ОСББ (23)-23 від 25.09.2023 року. Крім того, ОК «ЖК «АСОЛЬ-СЕРВІС» вказує, що згідно Статуту воно є неприбутковою обслуговуючою організацією. Предметом діяльності кооперативу є зокрема комплексне обслуговування об`єктів, утримання житлових будинків інших об`єктів нерухомого майна і придомових територій об`єктів кооперативу, забезпечення сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю кооперативу, надання послуг по водопостачанню і водовідведенню кооперативу, надання послуг по електропостачанню членам кооперативу тощо. Відповідач зазначає, що стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, за умови, що надходження коштів для сплати за постачання природного газу Відповідачем повністю залежить від своєчасної сплати рахунків мешканцями будинку, призводить до покладення надмірного тягаря на Відповідача в умовах воєнного стану. Крім того, відповідач вказує, що у даному випадку через несвоєчасне повідомлення Позивачем банківської установи АТ «Ощадбанк» про необхідність списання з рахунку Відповідача наявних грошових коштів, а списання їх тільки 08.11.2024 року та 18.11.2024, у розмірі 178 647,92 грн. призвело до того, що грошові кошти з рахунку Відповідача не були списані вчасно в рахунок погашення боргу, що призвело до збільшення періоду, за який була нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Відповідач також вказує, що враховуючи, що Позивачем не доведено існування у Відповідача за Договором постачання природного газу № 5762-ОСББ (23)-23 від 25.09.2023 року основного боргу саме у розмірі 672 179,70 грн., та враховуючи несвоєчасне списання Позивачем з рахунку Відповідача грошових коштів у рахунок погашення боргу, то, відповідно, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на основний борг у розмірі 672 179,70 грн, не підлягають стягненню. Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 року по справі № 916/63/25 в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 178 647,92 грн. основного боргу, 45 750,46 грн пені, 12 622,11 грн 3% річних, 48 265,35 грн інфляційних втрат, 4 279,27 грн витрат зі сплати судового збору. Крім того, до Південно-західного апеляційного господарського суду 15.06.2025 надійшли додаткові пояснення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС», в яких апелянт вказав, що 19.02.2025 та 26.03.2025 з рахунку Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» було списано 6 307,43 грн та 7 455,00 грн з призначенням платежу «Договірне списання за придб. природн.газ зг.Дог.постач.пр.газу № 5762- ОСББ(23)-23 від 25 вересня 2023 року, (на вик. ПКМУ N0812 від 19.07.22) в т.ч. ПДВ 20%», разом 13 762,43 грн. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу позивача. До Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25. Відповідач вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відповідач зазначає, що у даній справі судом першої інстанції було вірно враховано, що окрім пені, яка не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, на користь Позивача було також стягнуто також інфляційні втрати та 3% річних. Крім того, в діях Відповідача був відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов`язання; в свою чергу, зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Відповідач вказав, що судом першої інстанції не враховано під час винесення рішення, що з поточного рахунку Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» було списано 08.11.2024 та 18.11.2024 року 178 647,92 грн. на погашення заборгованості перед Позивачем. Крім того, Позивач не сповістив суд про списання в рахунок погашення боргу 19.02.2025 року та 26.03.2025року у розмірі 13 762,43 грн. Крім того, відповідач зазначив, що у даному випадку через несвоєчасне повідомлення Позивачем банківської установи АТ «Ощадбанк» про необхідність списання з рахунку Відповідача наявних грошових коштів, а списання їх тільки 08.11.2024 року та 18.11.2024 року, у розмірі 178 647,92 грн. призвело до того, що грошові кошти з рахунку Відповідача не були списані вчасно в рахунок погашення боргу, що призвело до збільшення періоду, за який була нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 залишити без задоволення. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/63/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/63/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/63/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/63/25. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.06.2025; призначено справу №916/63/25 до розгляду на 26.06.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.06.2025; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 26.06.2025 о 10:30. 26.06.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - адвокат Піун С.П. та представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» - адвокат Акрабова О.М. Щодо наданих позивачем додаткових пояснень у справі, колегія суддів зазначає наступне. 26.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі, які містять виклад обставин, що стосується виконання відповідачем умов Договору № 5762-ОСББ(23)-23 постачання природного газу від 25.09.2023 та розміру заборгованості відповідача. Колегія суддів ухвалою у протокольній формі залишила дані письмові пояснення без розгляду з огляду на наступне. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.06.2025. Таким чином, позивач подав пояснення з порушенням строку, встановленого судом, в той же час не ініціював питання про поновлення чи продовження такого строку. Дані обставини свідчать про наявність підстав для залишення наданих позивачем письмових пояснень без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України. Фактичні обставини, встановлені судом. 25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» як постачальником та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» як споживачем укладено договір № 5762-ОСББ(23)-23 постачання природного газу (далі Договір; а.с. 32-39). Згідно з пунктом 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирною будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Відповідно до п. 1.2. Договору, 1.2. природний газ, що постачається за ним Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. Пунктом 3.5. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору. На виконання умов Договору, з листопада 2023 року по березень 2024 року, позивач передав у власність відповідача природний газ загальною вартістю 687 995,09 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-31), а саме - від 30.11.2023 на суму 78 015,46 грн; - від 31.12.2023 на суму 163 720,96 грн; - від 31.01.2024 на суму 178 881,14 грн; - від 29.02.2024 на суму 137 291,11 грн; - від 31.03.2024 на суму 130 086,42 грн. Листом від 14.11.2024 № 77/4-11/140847/2024 АТ «ОЩАДБАНК» на запит позивача надало останньому реєстр надходжень грошових коштів на рахунок UA983004650000000260073002043 від відповідача в період з 25.09.2023 по 12.11.2024 (а.с. 42-48). З даного реєстру зокрема вбачається, що 08.11.2024 з рахунку Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було перераховано 176 346,92 грн з призначення платежу «Договірне списання за придб. природ. газ зг. Дог. постач. пр. газу №5762-ОСББ(23)-23 від 25 вересня 2023 року (на вих. ПКМУ №812 від 19.07.22) в т.ч. ПДВ 20%. Листом від 25.07.2024 № 10 відповідач просив позивача зарахувати переплату по договору № 1311-ПСО-23 від 02.12.2022 у розмірі 15 815,39 грн у якості оплати по договору № 5762-ОСББ(23)-23 (а.с. 49). Як свідчить наданий позивачем розрахунок суми основного боргу, позивач, отримавши 30.07.2024 вищезазначений лист, врахував його та переплату у розмірі 15 815,39 грн зарахував у якості оплати природного газу, поставленого відповідачу у листопаді 2023 року (а.с. 50). В матеріалах справи також міститься лист Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» №8 від 02.04.2025 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в якому відповідач просить розглянути можливість проведення реструктуризацію боргу в добровільному порядку та вказує, що визнає суму боргу 493 532,00 грн, адже з рахунку відповідача було списано 178 647,00 грн. За порушення відповідачем строків виконання зобов`язань з повної та своєчасної оплати природного газу позивач, крім основного боргу, також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 91 500,92 грн пені, 12 622,11 грн 3% річних та 48 265,35 грн інфляційних втрат. Розрахунок вказаних сум наявний у матеріалах справи (а.с. 51-52).

Мотивувальна частина. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення основного боргу у сумі 176 346,92 грн, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких підстав. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права. Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин першої та третьої ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Згідно з п.2 ч.2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. Суд встановив, що на підставі Договору № 5762-ОСББ(23)-23 25.09.2023 між сторонами виникли правовідносини постачання природного газу. В період з листопада 2023 року по березень 2024 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 687 995,09 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень, є первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт господарських операцій з поставки природного газу. Як було встановлено вище, листом від 25.07.2024 № 10 відповідач просив позивача зарахувати переплату по договору № 1311-ПСО-23 від 02.12.2022 у розмірі 15 815,39 грн у якості оплати по договору № 5762-ОСББ(23)-23 (а.с. 49). Як свідчить наданий позивачем розрахунок суми основного боргу, позивач, отримавши 30.07.2024 вищезазначений лист, врахував його та переплату у розмірі 15 815,39 грн зарахував у якості оплати природного газу, поставленого відповідачу у листопаді 2023 року, в результаті чого позивач вказав, що розмір основного боргу станом на 31.10.2025 становить 672 179,70 грн В той же час, позивач та суд першої інстанції жодним чином не врахували, що 08.11.2024 з рахунку Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було перераховано 176 346,92 грн з призначення платежу «Договірне списання за придб. природ. газ зг. Дог. постач. пр. газу №5762-ОСББ(23)-23 від 25 вересня 2023 року (на вих. ПКМУ №812 від 19.07.22) в т.ч. ПДВ 20%. Таким чином, сума основного боргу за поставлений природний газ з врахуванням перерахунку від 08.11.2024 у сумі 176 346,92 грн становить 495 832,78 грн. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що 18.11.2024 було здійснено ще одне погашення основного боргу у сумі 2 301,00 грн, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, ані відповідач, ані позивач не надали суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження погашення основного боргу у сумі 2 301,00 грн. В той же час, подаючи відповідні докази до суду апеляційної інстанції, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з незалежних від нього причин. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 495 832,78 грн. Що стосується фактичної оплати основного боргу 18.11.2024 на суму 2 301,00 грн, то вказане питання повинно бути врегульоване сторонами під час процедури виконання судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Щодо позовних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат. Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 622,11 грн 3% річних та 48 265,35 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню. В той же час, безпідставним є посилання відповідача на те, що при розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат позивачем не були враховані здійсненні у листопаді 2024 року погашення основної заборгованості, адже позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період до 31.10.2024. Тому часткове погашення основної заборгованості у листопаді 2024 року жодним чином не спростовує правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З огляду на порушення відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, суд зазначає, що позивач цілком правомірно нараховує пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання. Перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила його правильність та обґрунтованість на суму 91 500,92 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Судова практика щодо застосування норм ГК України та ЦК України в частині зменшення неустойки наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): - обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; - зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; - неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; - закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; - чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; - підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи. Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Колегія суддів враховує, що відповідач здійснює зокрема комплексне обслуговування об`єктів, утримання житлових будинків інших об`єктів нерухомого майна і придомових територій об`єктів кооперативу. Закуплений у позивача природний газ відповідач використовує для надання послуг з теплопостачання та водопостачання побутовим споживачам. Крім того, сплати за постачання природного газу Відповідачем повністю залежить від своєчасної сплати рахунків мешканцями будинку, що призводить до покладення надмірного тягаря на Відповідача в умовах воєнного стану. В свою чергу, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, апелянт не навів будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. В свою чергу стягнення інфляційних втрат та 3% річних компенсують негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості. При цьому суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у даному випадку правових підстав для зменшення пені на 50 %, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. В той же час, зменшення пені на 90%, як того просить відповідач, порушить баланс інтересів сторін, адже невчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати основного боргу, призводить до ускладнення виконання позивачем своїх зобов`язань, в яких він виступає боржником. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну оплату вартості природного газу у сумі 495 832,78 грн. Висновки суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи в частині суми наявної у відповідача заборгованості, судом було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення основного боргу у сумі 176 346,92 грн, з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В той же час, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, колегія суддів покладає витрати позивача на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на позивача. Беручи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів покладає витрати відповідача на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в частині її задоволення на позивача, а в іншій частині дані витрати покладаються на відповідача. Крім того, враховуючи прийняття колегією суддів нового рішення по суті справи, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл витрат позивача на сплату судового збору за подачу позовної заяви та покладає такі витрати пропорційно до задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову такі витрати покладаються на позивача. Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 по справі №916/63/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 176 346,92 грн. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: « 1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11/1, приміщення 207; код ЄДРПОУ 38722924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 495 832,78 грн основного боргу, 45 750,46 грн пені, 12 622,11 грн 3% річних, 48 265,35 грн інфляційних втрат, 7 778,65 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви.

3. У задоволенні решти позову відмовити.» Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «АСОЛЬ-СЕРВІС» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11/1, приміщення 207; код ЄДРПОУ 38722924) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3 174,03 грн. Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2025. Головуючий К.В. Богатир Судді: Л.В. Поліщук С.В. Таран