Постанова 4856 № 240/3152/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3152/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 07 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в електронній формі у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії. I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом через систему «Електронний суд», у якому просила визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04 грудня 2025 року №918260808176, яким відмовлено в переведенні на пенсію за віком та зобов`язати перевести на пенсію за віком, зарахувавши до стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 23 травня 1994 року по 01 жовтня 1998 року, з 01 листопада 1998 року по 03 грудня 1998 року, з 01 січня 2004 року по 06 червня 2006 року та з 06 червня 2006 року по 05 лютого 2009 року, з дати звернення з відповідною заявою 26 листопада 2025 року. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що станом на день звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, мала необхідний страховий стаж, а тому відповідач протиправно відмовив у переведенні на пенсію за віком. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04 грудня 2025 року №918260808176 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 30 жовтня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 01 січня 2004 року по 05 лютого 2009 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що робота в протитуберкульозних закладах підлягає пільговому обчисленню згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім того, суд зазначив, що позивачка досягла пенсійного віку 29 жовтня 2025 року, а із заявою про призначення пенсії звернулася 26 листопада 2025 року, тому право на призначення пенсії має з 30 жовтня 2025 року. II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апелянт наголошує на неправильному застосуванні судом статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки після 01 січня 2004 року обчислення страхового стажу здійснюється виключно за нормами Закону України № 1058-IV в одинарному розмірі. Також скаржник вказує на втручання суду в його дискреційні повноваження щодо оцінки документів для призначення пенсії та помилковість стягнення судового збору з бюджетних асигнувань, оскільки кошти фонду є відокремленими. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 з 06 лютого 2009 року перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV. 26 листопада 2025 року позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення із пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону України №1058-ІV. За принципом екстериторіальності заява розподілена для розгляду відповідачу, який 04 грудня 2025 року прийняв рішення №918260808176 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 32 роки. Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду. IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до преамбули Закону України № 1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання визначає, що положення Закону України №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій. Відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Судом першої інстанції встановлено, що протягом спірного періоду з 01 жовтня 1998 року по 05 лютого 2009 року позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я. Будь-яких заперечень щодо належності закладу, в якому працювала позивача у зазначений період, належить до інфекційних закладів охорони здоров`я, ані оскаржуване рішення, ані відзив на позов не містять. Однак після 01 січня 2004 року період трудової діяльності зарахований пенсійним органом до стажу роботи в одинарному розмірі (кратність 1). Відповідач уважає, що такий період може зараховуватися лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» чітко визначено, що робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про неможливість застосування цієї норми після 01 січня 2004 року. Перехідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовують пільг, встановлених раніше діючим законодавством для осіб, які працюють у шкідливих та особливих умовах праці. Суд першої інстанції правильно врахував, що гарантії щодо пільгового обчислення стажу за роботу в протитуберкульозних установах є спеціальною нормою, яка забезпечує соціальний захист медичних працівників. Доводи фонду про виключне застосування норм Закону № 1058-IV у частині одинарного обчислення стажу не можуть бути підставою для обмеження прав особи на соціальний захист, передбачених статтею 60 Закону № 1788-XII. Оскільки із нарахуванням стажу в подвійному розмірі загальний страховий стаж позивачки перевищує необхідні 32 роки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для призначення пенсії. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України№1058-IV. Щодо дискреційних повноважень, то у разі встановлення судом виконання особою всіх законних умов для отримання виплати, зобов`язання органу призначити пенсію є належним способом захисту порушеного права. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.