Постанова 4856 № 240/29442/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/29442/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 25 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач-2 прийняв незаконне рішення щодо відмови в призначенні пенсії, а Відповідач-1 безпідставно не нарахував та не виплатив пенсію починаючи з 23.11.2022 року, адже трудова книжка заповнювалася в хронологічному порядку, заповнювалася роботодавцями і не його вина в наявності певних помилок в трудовій книжці, які не впливають на наявність страхового стажу. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. 3.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.08.2023 № 064350005135 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . 3.2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 09.08.2023 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 3.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії додав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 05.01.1976, в якій після запису від 09.10.1986 є ознаки відтиску печатки, але жодної інформації, що містяться на ній, дослідити неможливо. В зв`язку з цим, у Головного управління була відсутня можливість встановити правильність/легітимність внесеного запису в трудову книжку, тому вказаний період не може бути зараховано до страхового стажу Позивача. Вказує, що згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 25.11.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

7. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача.

8. За результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності стажу на дату звернення.

9. Без врахування в стаж трудової книжки НОМЕР_1 від 05.01.1976, записи внесені з порушенням вимог п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.06.1974(оскільки прізвище в трудовій книжці не співпадає з прізвищем в паспорті, тому для зарахування до загально стажу періодів роботи трудової книжки немає підстав). 10. Pішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.05.2023 у справі №275/358/23 було встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_2 від 05.01.1976 року. 11. 09.08.2023 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

12. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача. 13. 16.08.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі заяви та наданих документів було винесено Рішення № 064350005135 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV.

14. До страхового стажу не зараховано: - період роботи з 05.02.1976 по 11.10.1978, оскільки у записі в трудовій книжці дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення; - період роботи з 07.05.1983 по 09.10.1986, оскільки в трудовій книжці відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення непридатний для сприйняття змісту. Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивача повідомлено листом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.08.2023 №0600-0212-8/87197.

15. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсії за віком, позивач звернувся до суду з позовом. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

18. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

19. Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).

20. Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року від 19 до 29 років.

21. Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

22. Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

23. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

24. Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

25. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

26. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

28. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

29. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

30. Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58), та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).

31. Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

32. Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Постанова № 656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

33. Відповідно до п. 18 Постанови № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

34. З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

35. Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача не зараховано: - період роботи з 05.02.1976 по 11.10.1978, оскільки у записі в трудовій книжці дата звільнення не співпадає з датою наказу про звільнення; - період роботи з 07.05.1983 по 09.10.1986, оскільки в трудовій книжці відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення непридатний для сприйняття змісту.

36. Матеріали справи свідчать, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 05.01.1976 року ОСОБА_1 : - з 05.02.1976 по 11.10.1978 працював в ЗК «Каринсалдинський» на посаді слюсаря. (записи 3-4); - з 07.05.1983 по 09.10.1986 в СМУ-з Київметрострой прохідником на підземних роботах з повним робочим днем (записи 8-10).

37. Достовірність вищенаведених записів сумніву не викликає. Враховуючи зазначене, суд вважає, що некоректність дати наказу про звільнення при одночасній наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

38. Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.

39. Суд враховує, що дійсно запис №11 виконаний з порушенням вимог чинного на той момент законодавства, яким визначено порядок заповнення трудової книжки. Однак, такі порушення допущено роботодавцем при веденні трудової книжки ОСОБА_1 , відтак, на останнього не може покладатись відповідальність за порушення вимог, зокрема, Інструкції №58.

40. Із вказаних записів в трудовій книжці чітко вбачається призначення ОСОБА_1 на посаду слюсаря відповідно до наказу №15-к від 04.02.1976.

41. Окрім того, суд зауважує, що розбіжності в даті звільнення і даті наказу про звільнення не можуть бути безумовною підставою для висновку про незарахування вказаного вище періоду роботи до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

42. Твердження Головного управління щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в СМУ-3 Київметрострої (запис 8-10 трудової книжки) у зв`язку з нечитабельністю печатки підприємства є необґрунтованими та підлягають відхиленню у зв`язку з тим, що працівник не може нести відповідальність за внесені відомості роботодавцем до трудової книжки.

43. У свою чергу суд враховує, що у трудовій книжці позивача зазначені підстави внесення записів 8-10, також запис 10 про звільнення позивача містить підпис уповноваженої особи і печатку. За наявності інших підстав внесення записів у трудову книжку і дотримання інших вимог у заповненні трудової книжки, нечитабельність печатки не може слугувати безумовною підставою не зарахування періоду роботи 07.05.1983 по 09.10.1986 до страхового стажу позивача.

44. Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

45. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

46. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

47. Підсумовуючи наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу період роботи з 05.02.1976 по 11.10.1978 (2 роки 8 місяців 7 днів) та з 07.05.1983 по 09.10.1986 (3 роки 5 місяців 3 дні).

48. Будь яких інших підстав відмови у призначенні пенсії за віком та зарахуванні страхового стажу, відповідачами не вказано.

49. Суд вказує, що оскільки, загальний страховий стаж позивача, у віці 63 становить понад 19 років (15 років 06 місяців 11 днів, зарахований органом Пенсійного фонду, та понад 6 років 01місяць 10 днів, встановлений за результатами розгляду справи), а інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком не вказано, то позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 09.08.2023 (з дати звернення).

50. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

51. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

52. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

53. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

54. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

56. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.