Постанова Київський апеляційний суд № 761/16461/25

Унікальний номер справи 761/16461/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6059/2026 Головуючий у суді першої інстанції Н. В. Сіромашенко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 07 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відповідач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року, у с т а н о в и в : У квітні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністраці «Київтеплоенерго» (далі по тексту КП «Київтеплоенерго») звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з останніх на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 74 816,86 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 відпослуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися. Проте, відповідачі у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 28.02.2025 складає 51 125,05 грн., з яких: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 27 755,63 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 2670,85 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 652,94 грн. заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 1855,01 грн. Окрім цього, у період до 31.10.2021 у відповідача також існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.; за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119,67 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 70,95 грн.. Таким чином позивач просить стягнути солідарно з відповідачів вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року позовну заяву КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 74 816, 86 грн., яка складається з: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 772 грн.23 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 1495 грн. 07 коп.; три відсотки річних у розмірі 353 грн. 17 коп.; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 1492 грн. 36 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 189 грн. 53 коп.; три відсотки річних у розмірі 44 грн. 77 коп.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 27 755 грн.63 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 4069 грн. 89 коп.; три відсотки річних у розмірі 972 грн. 27 коп.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2670 грн.85 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 498 грн. 77 коп.; три відсотки річних у розмірі 117 грн. 68 коп.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 652 грн. 94 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 1922 грн. 61 коп.; три відсотки річних у розмірі 449 грн.02 коп., пеня у розмірі 291 грн. 08 коп.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 1855 грн. 01 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 14 грн. 61 коп.; три відсотки річних у розмірі 3 грн.40 коп., пеня у розмірі 5 грн. 35 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119 грн. 67 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 70 грн. 95 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028, 00 грн. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що доводи позивача є неспроможними і не підтвердженими належними доказами, оскільки додані до позовної заяви розрахунки заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також довідка про обсяги споживання, послуги постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, складені невідомою особою і ніким не засвідчені. Разом з цим, позивачем до позовної заяви були долучені копії корінців нарядів на включення опалення, складені за період з 2018 року по 2024 рік, де споживачем зазначено ТОВ «Житлосервіс плюс» із особовим рахунком № НОМЕР_1 . Зауважує, що позивачем не було надано жодного обгрунтування причетності і статусу ТОВ «Житлосервіс плюс» по питання постачання послуг з централізованого опалення будинку та/або відповідачам. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що згідно додатків № 1 і № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року № 602-18 до переліку споживачів послуг гарячого водопостачання та зобов`язань, право вимоги яких відступається, нібито увійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, в дійсності, із наданих позивачем і наявних у справі Додатків № 1 і № 2 до Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року вбачається, що відступлення прав вимоги відбулося виключно по відношенню до боржника ОСОБА_4 , який до участі у справі не залучався і не є стороною даного спору. Отже, на думку апелянта, позивачем не було надано, а судом не було вказано у рішенні жодних належних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є належними відповідачами у даному спорі, а також доказів виникнення у відповідачів заборгованості по сплаті послуг опалення і гарячого водопостачання у заявлену позивачем розмірі. Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вирішуючи спір у даній справі суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляціної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом установлено, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - постанова КМУ від 21.07.2005 року № 630). Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова КМУ від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова КМУ від 21.08.2019 року № 830). Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ опубліковані договори, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ/ПГВ). Зміст зазначених договорів відповідає змісту типового договору, затверджених: постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача. Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключались). Отже, свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачами. Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира № 89 , за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке. У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідачі, зокрема, стверджувалли, що розрахунок, наданий позивачем, не підтверджений належними доказами, а суд першої інстанції неправомірно поклав обов`язок спростування такого розрахунку на відповідачів. Колегія суддів звертає увагу, що розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об`єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтвердженими. Крім того позивачем до суду надано копії нарядів на підключення/відключення опалення та довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової води/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Разом з тим скаржниками не надано власний розрахунок, не надано доказів, що за час нарахування заборгованості останні звертались до позивача з актами-претензіями про ненадання, надання не в повному обсязі або надання неналежної якості комунальних послуг, як того вимагає Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на припущеннях відповідачів, що не підтверджено жодними доказами, а тому такі доводи апеляційним судом відхиляються. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, а отже мають відповідати за даним позовом, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , підтвердженням чого є витяг з реєстру територіальної громади м. Києва № 128794884 від 03.04.2025 (а.с.5). Окрім того, судом зроблено запит до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» та надана відповідь, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на 07.05.2025 зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 , (а.с. 87, 88). Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, користуються усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідачами не надано доказів звернення до позивача із заявою про не проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_3 у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг. Отже, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачі, будинок яких підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачами зазначених послуг, від отримання яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися, однак оплату спожитих житлово-комунальних послуг здійснювали неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, колегія суддів доходить висновку про виникнення у позивача права на стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а також застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України заходів відповідальності. Однак, колегія суддів не може у повній мірі погодитися із розміром заборгованості, що позивачем заявлений до солідарного стягнення з відповідачів, оскільки враховуючи дату реєстрації ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4 , а саме 20.05.2017, а ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою 09.03.2021, отже саме з дати реєстрації у квартирі у відповідачів виникає обов`язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг. Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 був споживачем житлово - комунальних послуг до 09.03.2021, а ОСОБА_1 до 20.05.2017 матеріали справи не містять. Отже, зважаючи на наведене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в розмірі 6 888, 91 грн.; інфляційна складова боргу 874,89 грн., три відсотки річних у розмірі 206, 67 грн., а саме з 20.05.2017, тобто з дати її реєстрації в даній квартирі. Щодо стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання, то слід зауважити, станом на дату реєстрації ОСОБА_1 у квартирі, а саме 20.05.2017 заборгованість відсутня, а отже і відсутні підстави для стягнення такої заборгованості з відповідачки. Що стосується заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 27 755, 63 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4069,89 грн., три відсотки річних у розмірі 972, 27 грн., заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2670 грн.85 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 498 грн. 77 коп.; три відсотки річних у розмірі 117 грн. 68 коп. то така заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 у зазначений період не був зареєстрований у квартирі, а отже у нього відсутній обовязок з оплати за надані житлово-комунальні послуги. Щодо стягнення заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 652 грн. 94 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 1922 грн. 61 коп.; три відсотки річних у розмірі 449 грн.02 коп., пеня у розмірі 291 грн. 08 коп.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 1855 грн. 01 коп.; інфляційної складовової боргу у розмірі 14 грн. 61 коп.; три відсотки річних у розмірі 3 грн.40 коп., пеня у розмірі 5 грн. 35 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119 грн. 67 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 70 грн. 95 коп. то така заборгованість підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача. Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не з`ясував, за який саме період заявлено заборгованість та не перевірив питання належності відповідачів як суб`єктів спірних правовідносину визначений період. Такі недоліки призвели до ухвалення рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг, а саме за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в розмірі 6 888, 91 грн.; інфляційна складова боргу 874,89 грн., три відсотки річних у розмірі 206, 67 грн., за спожиті 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 27755, 63 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4069,89 грн., три відсотки річних у розмірі 972, 27 грн., за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2670 грн.85 коп.; інфляційної складової боргу у розмірі 498 грн. 77 коп.; три відсотки річних у розмірі 117 грн. 68 коп. , що в загальному розмірі складають 44 055, 56 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача. Заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 652 грн. 94 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 1922 грн. 61 коп.; три відсотки річних у розмірі 449 грн.02 коп., пеня у розмірі 291 грн. 08 коп.; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 1855 грн. 01 коп.; інфляційної складовової боргу у розмірі 14 грн. 61 коп.; три відсотки річних у розмірі 3 грн.40 коп., пеня у розмірі 5 грн. 35 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119 грн. 67 коп.; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 70 грн. 95 коп., що в загальному розмірі становить 23 384, 64 грн. підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго». Та обставина, що позивачу було передано право вимоги про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги лише до боржника ОСОБА_4 не свідчить про відсутність у позивача права вимоги до відповідачів, оскільки позивачу передавалось право вимоги по заборгованості по квартирі, споживачем послуг в якій обліковувався ОСОБА_4 . Відповідачі зареєстровані у зазначеній квартирі, відповідно вони є споживачами комунальних послуг та зобов`язані сплачувати вартість отриманих комунальних послуг. Доказів того, що вартість отриманих комунальних послуг по вказаній квартирі сплачена, відповідачами не надано. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 729, 45 грн. Ураховуючи, що апеляційна скарга задовольняється частково, з позивача на користь апелянта ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 447, 82 грн. Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенрерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнитичастково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенрерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 44 055, 56 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенрерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 23 384, 64.та судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 2 729, 45 грн. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенрерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) 447, 82 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна