Постанова 4824 № 752/5677/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 752/5677/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7727/2026Головуючий у суді першої інстанції - Кокошко О.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року по справі за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , згідно з яким просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь: 1) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 11698,01 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1427,16 грн, три відсотки річних у розмірі 351,90 грн; 2) заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 16834,55 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2193,38 грн, три відсотки річних у розмірі 550,12 грн; 3) заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27407,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3420,69 грн, три відсотки річних у розмірі 846,99 грн; 4) заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 43614,03 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4400,02 грн, три відсотки річних у розмірі 1061,41 грн, пеню у розмірі 682,03 грн; 5) заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 52603,24 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5174,59 грн, три відсотки річних у розмірі 1218,92 грн., пеню у розмірі 823,05 грн; 6) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг до 31.10.2021 - з центрального опалення та з центрального постачання гарячої води. З 01.11.2021 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. КП «Київтеплоенерго» на своєму веб-сайті оприлюднило типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло - та водопостачання, як наслідок квартира АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло - та водопостачання, а тому відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ, від яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались). Позивач надає відповідачам щомісячно послуги, проте відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачують за спожиті послуг внаслідок чого утворилась заборгованість. Також, на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПрАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право грошової вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води. За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.12.2025 позовну заяву задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальній сумі 174307 грн. 38 коп., а саме: - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 11698 грн. 01 коп.; - інфляційну складову боргу у розмірі 1427 грн. 16 коп. та 3% річних у розмірі 351 грн. 90 коп.; - заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 16834 грн. 55 коп.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2193 грн. 38 коп. та 3% річних у розмірі 550 грн. 12 коп.; - заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27407 грн 30 коп.; - інфляційну складову боргу у розмірі 3420 грн. 69 коп. та 3% річних у розмірі 846 грн. 99 коп.; - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 43614 грн. 03 коп.; - інфляційну складову боргу у розмірі 4400 грн. 02 коп. та 3% річних у розмірі 1061 грн. 41 коп., пеню у розмірі 682 грн. 03 коп.; - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 52603 грн. 24 коп.; - інфляційну складову боргу у розмірі 5174 грн. 59 коп. та 3% річних у розмірі 1218 грн. 92 коп., пеню у розмірі 823 грн. 05 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1009 грн. 33 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1009 грн. 33 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1009 грн. 33 коп. В апеляційній скарзі, відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності та урахувавши здійснені платежі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розрахунок позивача не відповідає фактичним показникам лічильника, оскільки, на переконання апелянта, акт звірки підтверджує необхідність проведення перерахунку відповідно до фактичного обсягу спожитих послуг. Посилається на те, що суд без належного обґрунтування застосував солідарне стягнення з відповідачів. Окрім цього посилається на те, що були здійснені часткові оплати за житлово-комунальні послуги, які не були враховані судом першої інстанції. Ухвалами Київського апеляційного суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 09.04.2026 зазначені ухвали було доставлено до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». При цьому, 28.03.2018 в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Повідомленням визначено, що відповідно до норм ст. 634 ЦК України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору. Відповідно до п.п. 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (далі - кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор/позивач) було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. Згідно п. 3.4.2 Договору, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором. Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії кредитор відступає, новий кредитор/позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 та/або додатку №2 до договору цесії. Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та послуги гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та послуги гарячого водопостачання, а також прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги. За даними витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, відповідачі, будучи зареєстрованими за зазначеною адресою, є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає КП «Київтеплоенерго». Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконали зобов`язання за договором щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати вказаних послуг, яка підтверджується відповідними розрахунками, наявними в матеріалах справи. Разом з цим, відповідачами не було надано доказів ненадання житлово-комунальних послуг або надання вказаних послуг неналежної якості, у тому числі доказів відмови відповідачів від надання позивачем послуг, внаслідок чого могла виникнути підстава для звільнення від їх оплати. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції цілком погодитись не може, ураховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01.05.2019) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону). Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, які були чинні до 01.05.2022, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води до 2019 року було врегульовано Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила № 630), а на даний час регулюються Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - Правила № 1182), Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - Правила № 830), відповідно до вимог даних нормативно-правових актів, послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16. Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до 31.10.2021 були споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , які надавало ПАТ «Київенерго», а після 01.05.2018 - КП «Київтеплоенерго», однак відповідачами належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому у них наявні невиконані боргові зобов`язання перед позивачем за надані комунальні послуги. На підтвердження позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало: розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період до 01.05.2018 та з 01.05.2018 по 31.01.2025, довідку про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, корінці нарядів про включення та відключення до мереж теплопостачання та гарячої води, акти прийняття теплового вузла обліку, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, Водночас, судом також було встановлено, що відповідачами не було надано доказів ненадання житлово-комунальних послуг або надання вказаних послуг неналежної якості, доказів відмови від надання позивачем послуг, щоб надавало право звільнити їх від оплати послуг. Заперечуючи проти позовних вимог та наявності заборгованості відповідачка посилається на те, що у квартирі встановлено засіб обліку гарячої води, однак при нарахуванні плати за спожиті послуги позивачем було обрано невірну методику розрахунку, залишивши поза увагою факт наявності засобу обліку гарячої води, однак такі посилання відповідачки апеляційним судом відхиляються, виходячи з наступного. Відповідно до статті 67 ЖК України (на час виникнення спірних правовідносин), плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно із пунктом 12 частини другої статті 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 індивідуальний споживач зобов`язаний надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором. Положеннями статей 8-10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» установлено обов`язок споживача щомісяця надавати виконавцю послуг показання квартирних засобів обліку води, за якими повинні проводитися нарахування оплати за послуги з теплопостачання. Отже, вимогами чинного законодавства передбачений обов`язок споживача щомісяця знімати та передавати виконавцю послуг показання квартирних засобів обліку гарячого водопостачання. Відповідно до пункту 10 Правил № 630, оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Згідно із пунктом 11 Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. При цьому в пункті 18 Правил № 630 передбачено, що після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Пунктом 20 Правил № 630 встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Згідно п. 45 Правил № 1182, індивідуальний споживач зобов`язаний: надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором. Надавати інформацію щодо площі квартири (приміщення) для розподілу обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Водночас, відповідачкою не надано доказів того, що нею, як споживачем, здійснювалося регулярне передавання показників квартирного засобу обліку гарячої води виконавцю, який наявний у квартирі, відтак нарахування плати за централізоване постачання гарячої води у відповідний розрахунковий період за відсутності показань правомірно проводилося позивачем на підставі нормативів (норм споживання). Посилаючись на невірний розрахунок заборгованості та його невідповідності показанням лічильника, що зроблений позивачем, відповідачкою на його спростування контр-розрахунку не надано, які і не надано доказів оплати спожитих послуг. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення до КП «Київтеплоенерго» з вимогами про перерахунок заборгованості, її коригування, запитами щодо обсягів споживання та методики нарахування щомісячної плати за надання послуг. Водночас, надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог є належними та достатніми, надають змогу суду встановити порядок нарахування заборгованості, а також вказують на те, що споживачем у спірний період здійснювалися нерегулярні оплати спожитих послуг. Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачкою до суду також не надано. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості є належними та допустимими засобами доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчать про порушення відповідачами умов публічного договору (оферти) та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитих комунальних послуг, які надавалися позивачем у спірний період. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги. Разом з цим, як убачається, до апеляційної скарги долучено ОСОБА_1 платіжні інструкції на загальну суму 24000 грн. про сплату послуг за постачання гарячої води та надання теплової енергії, які остання просить урахувати до загальної суми заборгованості. Проте, в апеляційного суду відсутні правові підстави для урахування, здійснених ОСОБА_1 платежів за надані послуги з постачання гарячої води та теплової енергії на загальну суму 24000 грн. до заявленої суми заборгованості, оскільки платежі були внесені за лютий та березень 2025 року. Лютий та березень 2025 року не входить до періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість, з огляду на те, що КП «Київтеплоенерго» заявлені вимоги про стягнення заборгованість з вересня 2016 року по 31.01.2025. При цьому, указані платежі можуть бути враховані як погашення боргу при проведенні звірки розрахунків між сторонами під час виконання судового рішення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно застосував солідарну відповідальність у даній справі також не заслуговують на увагу апеляційного суду, з огляду на положення частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Водночас слід звернути увагу відповідачки, що співвласник (користувач), який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги. Разом з цим, колегія суддів не може погодитися із розміром заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідачів. Так, заперечуючи проти позову, відповідачкою подано клопотання про застосування строку позовної давності, в якій остання посилається на те, що заборгованість може бути стягнута лише за період останніх трьох років до моменту подання позову. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020. Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено неодноразово і карантин діяв до 30.06.2023. Отже, оскільки з 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про визнання таким, що пропущений позивачем, трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з вересня 2015 року до квітня 2017 року. Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності має право на стягнення заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання, яка утворилася з квітня 2017 по січень 2025 року, оскільки такий строк був продовжений вищевказаним Законом. Заборгованість, яка утворилась з вересня 2016 року по квітень 2017 року стягненню не підлягає, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності щодо цих вимог. Розмір заборгованості з вересня 2016 року по квітень 2017 року, згідно розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, становить 32779,11 грн. Водночас, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за послуги з централізованого гарячого водопостачання за період з вересня 2016 року по травень 2018 року в розмірі 11698,01 грн., однак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки заявлена до стягнення заборгованість поглинається сумою заборгованості за вимогами до яких підлягає застосуванню строк позовної давності. З огляду на це, не підлягають також стягненню нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за період до травня 2018 року. При цьому, заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, яка утворилась з 01.05.2018 по 31.01.2025 підлягає стягненню в повному обсязі та становить 140459,12 грн., оскільки знаходиться в межах строку позовної давності та підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами. Крім того, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідачів 3 % річних та інфляційні втрати на суми заборгованості за період з 01.01.2024 по 31.08.2025, що узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою було встановлено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги в період з 24.02.2022 по 30.12.2023. За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, залишивши поза увагою правильність та обґрунтованість нарахування заборгованості, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з підстав наведених вище. При цьому, слід зауважити, що судове рішення не може бути зміненим в частині загального розміру заборгованості, оскільки судом у резолютивній частині рішення зазначено як загальну суму заборгованості, так і її складові частини, а отже зміна рішення утруднить видачу виконавчих листів з метою виконання рішення суду. Водночас, інші доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010). Отже, ухвалене судом рішення, у зв`язку неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 160830,32 грн. Згідно зі ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., який судом першої інстанції стягнуто з відповідачів у рівних частинах, однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (92,27 %) у розмірі (3028*92,27%) - 2793,93 грн. по 931,32 грн. з кожного. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. та за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (7,73 %) у розмірі 280,88 грн. Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За таких обставин, із ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 650,44 грн. (931,32-280,88), а з ОСОБА_3 , ОСОБА_3 по 931,32 грн. з кожного. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 160830 (сто шістдесят тисяч вісімсот тридцять) гривень 32 (тридцять дві) копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 650 (шістсот п`ятдесят гривень) гривень 44 (сорок чотири) копійки у відшкодування судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 931 (дев`ятсот тридцять одна) гривню 32 (тридцять дві) копійки у відшкодування судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 931 (дев`ятсот тридцять одна) гривню 32 (тридцять дві) копійки у відшкодування судового збору за подання позовної заяви. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Відомості про учасників справи: Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 40538421, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. площа Івана Франка, буд. 5). Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова