Постанова Харківський апеляційний суд № 953/14002/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/14002/25 Головуючий суддя І інстанції Юрлагіна Т. В. Провадження № 33/818/1275/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Козловської Т.В. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок. Постановою встановлено, що 17.12.2025 року о 16 годині 10 хвилин у м. Харків, вул.Тюрінська, буд. 141А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» прилад ARHF-0024. Результат тесту позитивний - чек № 3337 від 17.12.2025 16:26 на роздруківці прилад показує, що вміст алкоголю складає 1,13 проміле, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Козловська Т.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити. Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено безпідставно. Разом з тим, захисник вважає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду огляду за допомогою технічних засобів, оскільки цей технічний засіб мав ознаки несправності, а можливість проведення медичного огляду, на думку сторони захисту взагалі водію не пропонувалось. Крім того, захисник вважає, що відомості відеозапису у цій справі не можна брати до уваги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких посилань про ведення відеозапису. В судове засідання для розгялду апеляційної скарги захисника сторона захисту не з`явилась. Однак, до початку апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_2 , яка є захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності через канцелярію суду подала клопотання про проведення апеляційного розгляду за її відсутністю. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КупАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За таких обставин, враховуючи наявність клопотання сторони захисту про можливість проведення апеляційного розгляду захисника, яка є апелянтом у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомленої сторони захисту в межах поданої апеляційної скарги, враховуючи відомості наявні у матеріалах цієї справи. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Козловської Т.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №106617 від 17.12.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 17.12.2025 року о 16 годині 10 хвилин у м. Харків, вул.Тюрінська, буд. 141А, транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» прилад ARHF-0024. Результат тесту позитивний - чек № 3337 від 17.12.2025 16:26 на роздруківці прилад показує, що вміст алкоголю складає 1,13 проміле, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА №106617 від 17.12.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «згоден», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, а також про те, що ОСОБА_1 погодився з викладеним змістом протоколу з обставинами справи включно (а.с. 1). Відомостями акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, 1.13 проміле (а.с. 5-6). З відомостей направлення на медичний огляд водія з метою встановлення стану сп`яніння вбачається, що медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не проводився у зв`язку його згодою з результатом проведеного огляду за допомогою технічних засобів на місці зупинки його транспортних засобів. Відомостями довідки т.в.о інспектора ВАП УПП в Харківській області К. Галкіної встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 . Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 рухався дорогою загального користування та був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, що виразилось у порушенні безпеки дорожнього руху. Під час проведення процесуальних дій, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Належить врахувати, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомила працівникам поліції про вживання алкогольних напоїв в день керування транспортним засобом (export-wbn9v 3 хв 4 хв 10 с). Алкоголь вживав у зв`язку із втратою друга. Водій спочатку відмовився виконувати вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, однак після отримання консультацій засобами телефонного зв`язку ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Результат проведеного огляду, з яким погодилась особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, склав 1,13 проміле. Належить врахувати, що до проведення огляду було зроблено контрольний забір повітря з метою усунення сумнівів щодо наявності вмісту парів спирту в технічному засобі та приєднаному мундштуці. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції не проводити огляд на стан сп`яніння з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення зокрема зазначаючи про знайомства серед працівників поліції. При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху, апеляційний суд зазначає наступне. Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Серед переліку підстав для зупинення транспортного засобу Законом визначено зокрема порушення правил дорожнього руху. З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху, яке вочевидь могло створити аварійну ситуацію. Про причину зупинки працівниками поліції було повідомлено водія, який не заперечував щодо зазначених обставин. Суд апеляційної інстанції враховує, що дорожньо-транспортна пригода це не бажана для учасників дорожнього руху подія, що сталася за участю транспортного засобу, водій якого порушив правила дорожнього руху. Однак, порушення Правил не завжди спричиняє дорожньо-транспортну пригоду, водночас все одно порушують безпеку дорожнього руху на що працівники поліції зобов`язані реагувати належним чином, зокрема зупинити транспортний засіб який порушує безпеку дорожнього руху. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати суб`єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відомостей технічного засобу вимірювальної техніки за допомогою якого у цій справі проводився огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, а також щодо неможливості врахування відомостей відеозапису у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як зазначила у своїх правових висновках Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася. Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Відповідно до приписів ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вимогами пункту 10 розділу ІІ Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Аналізом вищезазначених правових норм у їх нерозривному взаємозв`язку встановлено, що саме акт огляду на стан сп`яніння є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі проведення огляду на місці зупинки транспортних засобів. Тим не менш, роздруківка результатів проведеного огляду є одним з доказів у справі, відомості якої оцінюються у сукупності з рештою доказів справи. З відомостей матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , якого було зупинено працівниками поліції пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів. При цьому, результат проведеного огляду підтверджується відомостями акту та доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду. Суд апеляційної інстанції враховує, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності надала свій підпис в акті огляду на стан сп`яніння в якому і зазначено результат проведеного огляду, який склав 1,13 проміле. Цей підпис саме і свідчить про згоду водія з результатом проведеного огляду. Крім того, такий результат було повідомлено і особі, яка притягається до адміністративної відповідальності після проведення огляду. Належить також врахувати, що значний результат проведеного огляду не може свідчити щодо некоректного аналізу видихаємому повітрі на предмет вмісту в ньому парів алкоголю. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей, що складання стосовно ОСОБА_1 іншого аналогічного правопорушення, що, на думку суду апеляційної інстанції, могло свідчити про наявність недоліків формування матеріалів цієї справи. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги стосовно порушення порядку проведення огляду пов`язані з встановлення ознак сп`яніння, а також відсутністю пропозиції пройти медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я суд апеляційної інстанції вважає суб`єктивними та безпідставними враховуючи наступне. Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння є виключно його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у протоколах про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст. 252 КУпАП відповідно до яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. Доказів тиску на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. Водночас, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Результат проведеного огляду склав 1.13 проміле. При цьому належить врахувати, що водій не зазначав працівникам поліції про те, що не погоджується з результатом проведеного огляду. Натомість, під час його проведення ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про вживання ним алкогольних напоїв. Більш того, розуміючи свою провину особа, яка притягається до адміністративної відповідальності пропонувала працівникам поліції не проводити його огляд на стан сп`яніння, повідомляючи про зв`язки та знайомства у Національній поліції. Така поведінка ОСОБА_1 вочевидь свідчить про його зневагу до встановленої процедури фіксації адміністративного правопорушення працівниками поліції з метою уникнення від відповідальності шляхом переконання посадової особи не складати протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього, а також про фактичну згоду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з результатом проведеного огляду. Таким чином, оскільки водій з результатами проведеного огляду за допомогою спеціального технічного засобу фактично погодився, про що свідчать його дії та поведінка, а також підпис в акті проведення огляду, то працівники поліції були позбавлені процесуальних підстав направляти ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, що узгоджується з вимогами ч.3 ст. 266 КУпАП. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними. Отже, оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння. Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Козловської Т.В. залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков