Постанова Харківський апеляційний суд № 953/10858/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/10858/25 Головуючий 1 інстанції: Лисиченко С.М. Провадження №33/818/1341/26 Доповідач: Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю: захисника адвоката Ванжули Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Халупко С.В. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення 22 липня 2025 року об 11:45 годині правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення 07 жовтня 2025 року об 23:45 голині адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановою встановлено, що згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №476534 від 07 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 22 липня 2025 року о 11:45 годині по проспекту Героїв Харкова, 19 у м.Харкові керував автомобілем «Dacia Logan», р.н. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння (канабіноїди), що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду КНП ХОР ОКНЛ №1713 від 06 вересня 2025 року, чим порушив п.2.9 А ПДР України. Дії ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Крім того, відповідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №476658 від 08 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 07 жовтня 2025 року о 23:45 годині по вул. Шевченка, 41 у м.Харкові керував автомобілем «ВАЗ 211010», р.н. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння, відповідно до встановленого порядку. Постановою Київського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2025 року об`єднано в одне провадження справу №953/10858/25 н/п 3/953/2868/25 за адміністративним матеріалом стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП зі справою №953/10860/25, н/п 3/953/2869/25 за адміністративним матеріалом стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, та присвоєно об`єднаній справі №953/10858/25, н/п №3/953/2868/25. В апеляційній скарзі захисник Халупко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Київського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року скасувати, та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи належним чином не забезпечив сторону захисту можливість належного ознайомлення із матеріалами справи, не надав достатній час для підготовки захисту, а також не забезпечив реальну участь особи у розгляді справи, що є порушенням права на захист та ці порушення є істотними. Звертають увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у розумінні закону, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначають, що працівниками поліції порушено порядок огляду, а саме: - за епізодом від 22 липня 2025 року суд поклав в основу висновок медичного огляду від 06 вересня 2025 року, однак мається суттєва різниця в часі між подією та проведенням огляду, що об`єктивно виключає можливість встановлення стану особи саме у момент керування транспортним засобом. Більш того, матеріали справи не містять підтвердження дотримання ключових вимог процедури огляду, зокрема: відсутні дані про належне направлення особи до закладу охорони здоров`я; не встановлено, ким саме, за яких умов і на якій підставі проводився огляд, відсутній безперервний зв`язок між зупинкою транспортного засобу та проведенням огляду; - за епізодом від 07 жовтня 2025 року відсутні переконливі докази того, що відмова ОСОБА_1 була зафіксована у передбачений законом спосіб, а також що сама процедура пропозиції огляду відповідала вимогам закону. На думку апелянта, суд першої інстанції не перевірив допустимість доказів, не встановив їх достатність, не усунув суперечностей між ними, не оцінив їх у сукупності. Зазначають, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена з підстав, передбачених законом, а рапорти працівників поліції носять загальний та формальний характер і не підтверджуються об`єктивними даними. У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Ванжула Я.В. повідомив, що ОСОБА_1 відомо про розгляд апеляційної скарги сторони захисту, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі. Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги сторони захисту без участі ОСОБА_1 , однак, за обов`язковою участю його захисника адвоката Ванжула Я.В. Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Ванжули Я.В., який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Доводи апелянта щодо незгоди із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення 22 липня 2025 року ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, апеляційним судом не перевіряються, оскільки скасування рішення суду першої інстанції в цій частині призвело б до погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, предметом апеляційного перегляду є виключно перевірка законності притягнення особи до відповідальності за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху. Перевіряючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху. Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №476658 від 08 жовтня 2025 року, в якому зазначено про те, що 07 жовтня 2025 року о 23 годині 45 хвилин в м.Харкові, вул. Шевченка, 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 211040, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Київський райсуд м.Харкова»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення»; «Тимчасово вилучені документи: не вилучались, посвідчення водія НОМЕР_3 показано через систему «Дія»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав; Підпис водія про отримання тимчасового дозволу»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.11). Будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення або інших документів не зазначав. У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 07 жовтня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія (арк. 14). Також належить взяти до уваги, що згідно відомостей рапорту поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП, сержанта поліції Арсенія Дубко від 08 жовтня 2025 року, 07 жовтня 2025 року під час патрулювання Київського району м.Харкова в складі екіпажу 1202 було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21140, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п.п.3,5 Закону України «Про Національну поліцію». В ході спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога, на що останній відмовився. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Авто на місці зупинки без порушень ПДР України. Складено протокол зач.1 ст.130 КУпАП, ЕПР 1 №476658 (арк.15). У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 07 жовтня 2025 року (акр. 12), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 здійснив зупинку. Представники поліції підійшли до автомобіля, який перебував в увімкненому стані, зокрема, працювала панель приладів, світилися фари, за кермом якого знаходився водій, інших осіб у салоні автомобіля не було. На вимогу працівників поліції, водій надав посвідчення водія у застосунку «Дія». Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування зі ОСОБА_1 працівниками поліціїза допомогою ліхтаря було здійснено перевірку реакції зіниць ока на світло та виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, у зв`язку з чим йому було декілька разів запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, від якого останній відмовився. Водію роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а також повідомлені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 було ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення, який він підписав та отримав його копію. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. Зазначений відеозапис відтворює обставини події, факт керування, зупинку транспортного засобу та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду у відповідному медичному закладі. Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння чи ні. Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Посилання сторони захисту на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та розцінює як обраний спосіб захисту, оскільки з відомостей відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається рух транспортного засобу «ВАЗ211010» та його зупинка. При цьому, після того, як транспортний засіб зупинився та до нього підійшли працівники поліції, за кермом перебував саме ОСОБА_1 , а в салоні автомобіля, крім нього, не було нікого. При цьому, під час спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а навпаки під час спілкування з працівниками поліції поводив себе як водій цього транспортного засобу, надавав відповідні документи, відповідав на питання, на вимогу працівників поліції відкривав багажне відділення транспортного засобу та підписав протокол про адміністративне правопорушення без будь-яких заперечень. Не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об`єктивно не спростовує факту відмови особи від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з цим, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи. Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи. При цьому, належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події. Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Керування транспортними засобами в стані сп`яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків. Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу, вочевидь, можливе лише після зупинки транспортного засобу. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія пройти медичний огляд на стан сп`яніння. Ця вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню. Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв`язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп`яніння зобов`язаний виконати законну вимогу пройти огляд на встановлення факту такого сп`яніння, а відмова від виконання цієї вимоги є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 130 КУпАП та не знаходиться у причинно наслідковому зв`язку із законністю чи незаконністю зупинки транспортного засобу. Поряд із цим, у матеріалах справи наявний рапорт працівника поліції від 08 жовтня 2025 року, відповідно до якого транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на підставі п.п.3,5 Закону України «Про Національну поліцію». Разом з тим, належить також зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку. Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо позитивного результату оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції, причетних до складання цих матеріалів про адміністративне правопорушення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 . Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Як вбачається з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №476658 від 08 жовтня 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу від 07 жовтня 2025 року, рапорту працівника поліції від 08 жовтня 2025 року та відомостей відеозапису, працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі. Разом з цим, відповідно до пункту 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З відомостей відеозаписів події вбачається, що працівники поліції при спілкуванні з водієм виявили у останнього ознаки наркотичного сп`яніння, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. Крім того, водій після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять. Таким чином, працівники поліції виконали всі необхідні дії, передбачені КУпАП та Інструкцією №1452/735, виявивши ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , а відмова останнього від проходження огляду на стан сп`яніння не може свідчити про порушення працівниками поліції процедури такого огляду. Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що рапорт працівників поліції носять формальний характер та не підтверджується об`єктивним даними, апеляційний суд зазначає наступне. Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами. При цьому, рапорт поліцейського дійсно не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи, не повинен братися до уваги, не є слушними. Стосовно доводів сторони захисту щодо неналежності та недопустимості доказів у справі, апеляційний суд зазначає наступне. Приписами ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Крім того, належить врахувати особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення. Норми статті 251 КУпАП встановлює характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів. Враховуючи викладене, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася. Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд. Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Отже, КУпАП не містить визначень щодо належності та допустимості доказів у справах про адміністративні правопорушення, а тому такі твердження апелянта щодо неналежності та недопустимості доказів у цій справі є необґрунтованими Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на захист, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями як самого ОСОБА_1 , так і його захисника адвоката Халупко С.В. При цьому, у судовому засіданні від 26 березня 2026 року за участю захисника Ванжули Я.В. було прийнято рішення про відкладення розгляду справи для виклику ОСОБА_1 з метою надання пояснень стосовно подій, які відбулися. При цьому, у судовому засіданні від 30 березня 2026 року захисник Ванжула Я.В. повідомив, що ОСОБА_1 не бажає приймати участь у судовому засіданні. Поряд із цим, захисником Халупко С.В. 26 березня 2026 року, тобто перед початком судового засідання, були подані письмові пояснення. Зміст вказаних пояснень переконливо свідчить, що сторона захисту в повному обсязі володіла інформацією щодо обставин правопорушення та наявних у справі доказів, що спростовує твердження про необізнаність із матеріалами справи Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що в апеляційному розгляді приймав участь захисник Ванжула Я.В., при цьому сторона захисту не була позбавлена можливості надавати усні та письмові пояснення, заявляти відповідні клопотання, надавати докази та реалізувати інші права, які могли бути використані в суді першої інстанції, у тому самому обсязі. Разом з тим, стороною захисту не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, будь-які обмеження, які сторона захисту могла зазнати, були компенсовані у межах апеляційного провадження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі було дотримано право ОСОБА_1 на захист, а також право на розгляд його справи компетентним та незалежним судом, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції, Кирюши О., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП отримав 17 жовтня 2017 року посвідчення водія НОМЕР_3 (арк.13), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі, п. 2.5. Отже, ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Халупко С.В. залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков