Постанова Харківський апеляційний суд № 636/4321/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 636/4321/25 Головуючий І-ї інстанції Бунін Є.О. Провадження № 33/818/273/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Гури В.В. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Кудіна О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кудіна О.М. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 14 травня 2025 року о 11 год. 00 хв. за адресою: дорога Чугуїв-Мілове, 9 км, блок-пост «Джерело», водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 2752-414 д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Кудін О.М. проситьпостанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , без належного його повідомлення про час та місце розгляду справи. Жодної судової повістки ані поштою, ані за номером мобільного телефону чи через командування ВЧ він не отримував. Вказує, що за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, виконував наказ командування по перевезенню військового вантажу на військовому вантажному автомобілі, який належить ВЧ, а тому, вважає, що здійснювати зупинку, перевіряти документи, а тим паче складати протокол у даному випадку мали право виключно працівники ВСП, тобто, у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП. Також, звертає свою увагу, що по прибутті на місце події співробітників ВСП, його підзахисний пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора та результат виявився негативним. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Приймаючи рішення про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що останній, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань щодо відкладення судового розгляду не подавав. Проте, погодитися з такими висновками районного суду не можна за таких підстав. Як убачається з матеріалів справи, після її надходження у провадження судді Чугуївського міського суду Харківської області, справу було призначено до розгляду на 01.09.2025 року об 11 год. 30 хв. Про час та місце судового розгляду ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ), яка повернулась до суду не врученою 26.08.2025 року з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». (а..с13-14) Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. При цьому, сам факт надіслання особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, повісток про розгляд справ про адміністративні правопорушення не є безспірним доказом вручення повісток таким особам. Відповідну позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 800/23/17 (800/182/16). Зазначене узгоджується і з позицією ЄСПЛ у рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», де вказано, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи було отримано сторонами завчасно судові повістки або інші документи, та за необхідності зафіксувати таку інформацію в тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , а в матеріалах справи не міститься відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, окрім єдиної судової повістки, яка повернулась до суду не врученою. Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону допустив спрощений підхід при розгляді справи та у повній мірі не забезпечив право ОСОБА_2 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами. На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03), «Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, постанови судді суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення процесуальних прав ОСОБА_1 . Разом з тим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як встановлено апеляційним судом, 14 травня 2025 року о 11 год. 00 хв. за адресою: дорога Чугуїв-Мілове, 9 км, блок-пост «Джерело», водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 2752-414 д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №330044 від 14.05.2025 року. До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляду від 14.05.2025 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук) на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів ра не проводився за відмовою ОСОБА_1 ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук) у Чугуївській центральній районній лікарні ім.Кононенка не проводився за відмовою ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Куліша Є. від 14.05.2025 року щодо події, зокрема, з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; - письмовою розпискою ОСОБА_1 від 14.05.25 року, згідно якої він зобов`язується не керувати ТЗ, у тому числі, належним йому на час написання розписки автомобілем ГАЗ 2752-414 д.н. НОМЕР_1 . Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також підстави його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Як убачається з матеріалів справи, зокрема, наявного відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції за адресою: дорога Чугуїв-Мілове, 9 км, блок-пост «Джерело», водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 2752-414 д.н. НОМЕР_1 , за номерні знаки на чорному фоні. При цьому, останній дійсно зазначив, що є діючим військовослужбовцем, надав для огляду військовий квиток, що відображено і у матеріалах справи, водночас, ОСОБА_1 на час зупинки його співробітниками поліції не зазначав, що виконує будь-які військові обов`язки чи завдання, пов`язані зі службою, не вимагав викликати на місце події співробітників ВСП чи зв`язатися з керівництвом, а свою відмову від проходження огляду також не обумовлював невідкладними службовими справами. Копію довідки №1673/10, виданої командиром ВЧ НОМЕР_2 майором ОСОБА_3 08.10.2025 року про те, що старший оператор радіолокаційної станції 720 окремого радіолокаційного взводу ВЧ НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації з 01.12.2023 року по теперішній час у ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_2 (а.с.25) апеляційний суд приймає до уваги, однак, зазначений документ не дає апеляційному суду можливості достеменно встановити ті обставини, на які в своїй апеляційній скарзі посилається захисник, а саме те, що на момент події, що мала місце 14.05.2025 року, ОСОБА_1 виконував наказ командування по перевезенню військового вантажу. З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП. Посилання захисника в судовому засіданні апеляційного суду на те, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 у день події, належить ВЧ, а тому зазначене є підставою для проведення огляду його підзахисного виключно у відповідності до положень ст.266-1 КУпАП, не є спроможними за тих підстав, що належність транспортного засобу (ТЗ) військовій частині не є самодостатньою підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння співробітниками ВСП (Військової служби правопорядку). Уповноважені особи мають обґрунтовані підстави вважати, що водій виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини у стані сп`яніння (запах алкоголю, порушення мови, нестійкість ходи тощо). Разом із тим, апеляційний суд звертає свою увагу на положення статті 15 КУпАП, згідно якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При цьому, виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку), як на тому акцентує свою увагу адвокат, не блокує і не зупиняє роботу інспекторів патрульної поліції, оскільки повноваження складати протокол за ст.130 КУпАП (у даному випадку) належать виключно уповноваженим посадовим особам Національної поліції. Факт присутності або відсутності ВСП на місці події не є підставою для закриття справи чи уникнення особи від відповідальності. Таким чином, доводи захисника про порушення порядку направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, повинен був проводитись у відповідності до ст.266-1 КУпАП посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорушення у Збройних Силах України, а не працівниками поліції, були ретельно перевірені судом першої інстанції, та апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства. Також, апеляційний суд враховує, що і протокол, і акт огляду підписані ОСОБА_1 власноруч, без будь-яких зауважень чи письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с. 1) Посилання захисника на результати проведеного огляду співробітниками ВСП за допомогою газоаналізатора, згідно якого ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд до уваги не бере. Згідно копії результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Алконт-М, тест № 8019, убачається, що тестування ОСОБА_1 на алкоголь було проведено ХЗВ ВСП 14.05.2025 року о 14 год 29 хв., результат негативний, 0,00 проміле. (а.с.26) Так, відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. (п.6 Розділ ІІ Інструкції №1452/735) У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). (п. 7 Розділу І Інструкції №1452/735) Пунктом 9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Таким чином, відповідно до вимог, встановлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов`язаний провести огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів (зокрема, алкотестера «Драгер») виключно протягом 2 годин з моменту виявлення у водія відповідних ознак сп`яніння, а у разі, якщо водій не згоден з результатами чи відмовляється від проходження тесту на місці, огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я також не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, та приходить до висновку за принципом «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, положеннями ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 330044 від 14.05.2025 року, подія правопорушення мало місце 14.05.2025року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, постанова судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргузахисника Кудіна О.М. задовольнити частково. Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати та винести нову постанову. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик