Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10547/24

Справа № 127/10547/24 Провадження № 33/801/460/2024 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, Встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 709332 від 23 березня 2024 року, складеного о 10:53 год, водій ОСОБА_1 23 березня 2024 року о 09:11 год в м. Вінниці по вул. Чорновола 29б керував транспортним засобом Citroen C-elysee д.н.з. НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, постановою Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП № 58953889 від 06 травня 2019 року, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій пославшись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду скасувати і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо його обізнаності про існування постанови про обмеження керування транспортним засобом відносно нього, а відтак наявності у нього умислу у вчиненні даного правопорушення. Судом першої інстанції неправомірно не застосовано норму п. 3 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дана норма має на меті надати війсковослужбовцям в особливий період виконувати свої службові обов`язки щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в повній мірі без будь-яких обмежень. З огляду на це зазначена норма має бути застосована судом незалежно від того, в який момент на особу накладено таке обмеження до її мобілізації чи після. В судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 35 та на звороті), що згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи у його відсутність. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з урахуванням наступного. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, зокрема, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частиною 3 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення. Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 709332 від 23 березня 2024 року (а. с. 1), постановою від 06 травня 2019 року ВП № 58953889 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а. с. 3), рапортом інспектора взводу №1 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Кирнасюка О. від 23 березня 2024 року (а. с. 2); та іншими матеріалами адміністративної справи. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 709332 від 23 березня 2024 року, складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та особи-порушника. Твердження скаржника про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Судом відповідно до ст.ст. 245 і 280 КУпАП повно і всебічно з`ясовано усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про наявність рішення державного виконавця про його тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують його обізнаність про застосування до нього відповідного обмеження, апеляційний суд оцінює критично, оскільки такі дані жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Крім того, сам факт керування транспортним засобом при встановленому тимчасовому обмеженні у здійсненні такого права є самостійним складом правопорушення, за що передбачено адміністративну відповідальність. Обізнаність особи про таке обмеження не потребує доведення під час виявлення складу такого правопорушення. Апеляційним судом враховується також той факт, що відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів відносно ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № 308/3734/18 від 16 квітня 2019 року виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області станом на 01 травня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів складає 138 557,24 грн. (а. с. 11). При цьому, з моменту початку стягнення аліментів, а саме з квітня 2018 року, до дня винесення постанови від 06 травня 2019 року у ВП №58953889 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, ОСОБА_1 не здійснював жодних оплат на виконання свого обов`язку, а загальна заборгованість за цей час склала 54 666,60 грн. Таким чином, свідомо ухиляючись від виконання свого обов`язку по сплаті аліментів, ОСОБА_1 повинен був очікувати накладення на нього відповідних санкцій передбачених ст. 71 Законом України «Про виконавче провадження». Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність постанови державного виконавця, якою його було обмежено в праві керувати транспортними засобами, що свідчить про відсутність в його діях умислу є безпідставними, оскільки сам факт керування транспортним засобом при встановленому тимчасовому обмеженні у здійсненні такого права є самостійним складом правопорушення, за що передбачено адміністративну відповідальність. Обізнаність особи про таке обмеження не потребує доведення під час виявлення складу такого правопорушення, з урахуванням свідомого нехтування встановленого судом обов`язку по сплаті аліментів. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної статтею 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. ОСОБА_1 на момент розгляду апеляційної скарги не додано доказів повного погашення заборгованості по сплаті аліментів, що могло б свідчити про наявність пом`якшуючих відповідальність обставин з урахуванням положень статті 24 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано норму п. 3 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованими та розцінюються судом як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у Збройних Силах України. Тимчасове обмеження було накладено на ОСОБА_1 постановою державного виконавця ВП №58953889, яка була винесена 06 травня 2019 року. Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасове обмеження не може бути застосоване у разі проходження боржником строкової військової служби, однак ОСОБА_1 був призваний на службу 24 лютого 2022 року, а обмеження було накладено 06 травня 2019 року, тобто задовго до того, як він став військовим строкової служби. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська