Ухвала ККС ВС № 398/2133/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ справа № 398/2133/26 провадження № 51 - 2614 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 червня 2026 року, встановив: Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 та звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121060001164 від 09 вересня 2021 року, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 червня 2026 року вищевказану ухвалу місцевого суду залишено без змін. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали попередніх судів та направити матеріали кримінального провадження до суду першої інстанції для нового розгляду в частині вирішення питання щодо судових витрат. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції при закритті кримінального провадження за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК, на думку захисника, всупереч вимогам КПК не вирішив питання щодо судових витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз під час досудового розслідування. Водночас апеляційний суд, переглядаючи відповідну ухвалу, не усунув зазначеного недоліку та, як вважає захисник, у порушення ст. 419 КПК не надав належної оцінки доводам сторони захисту. При цьому, залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд не врахував, що закриття кримінального провадження в частині обвинувачення є остаточним процесуальним рішенням у цій частині та потребує вирішення всіх пов`язаних із ним питань, у тому числі щодо судових витрат. На переконання сторони захисту, наведені порушення є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законних та обґрунтованих судових рішень, що є підставою для їх скасування. Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши оскаржувані судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На підставі вимог ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Положеннями статті 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; законом не встановлено заборони щодо застосування давності до вчиненого особою злочину. Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, питання щодо необґрунтованості закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК, у ній не порушується. Натомість касаційна скарга фактично зводиться до доводів про невирішення судами попередніх інстанцій питання щодо процесуальних витрат. Так, процесуальні витрати це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки. В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів. При цьому, питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду. Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Як убачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції установивши обставини, які відповідно до вимог ст. 49 КК є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, дійшов висновку про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК, у зв`язку із закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження в цій частині. Разом із тим місцевий суд зазначив, що відповідно до обвинувального акта ТОВ «Новоселівка-Агро» заподіяно матеріальну шкоду на суму 265 711,91 грн, а витрати на залучення експерта для проведення 17 експертиз під час досудового розслідування становлять 248 495,58 грн. При цьому матеріали кримінального провадження не містять, а сторонами кримінального провадження не надано відомостей, які б підтверджували, що зазначені експертизи стосуються обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК. З огляду на те, що розгляд кримінального провадження №12021121060001164 від 09 вересня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 190 КК не завершено та триває, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення на цій стадії ( підготовче судове засідання) питань щодо стягнення процесуальних витрат на залучення експертів, цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також долі речових доказів. Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту, та, вказавши відповідні мотиви, обґрунтовано залишив ухвалу вказаного суду без змін, зазначивши підстави прийняття такого рішення. З такими висновками попередніх судів погоджується і колегія суддів касаційного суду. Згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, кримінальне провадження № 12021121060001164 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 190 КК надалі перебуває на розгляді суду. Відтак питання щодо процесуальних витрат не підлягало вирішенню на стадії закриття провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК, оскільки воно підлягає вирішенню у судовому рішенні, яким завершується розгляд справи по суті. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 червня 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3