Постанова ККС ВС № 354/924/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 354/924/23 провадження № 51-343км26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, захисника ОСОБА_6 на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, і ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років, ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК скасовано, а провадження у цій частині закрито. Вирішено вважати засудженим ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Позовну заяву ОСОБА_10 залишено без розгляду, а також вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством. Органом досудового розслідування ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він 15 січня 2023 року приблизно о 02:30 у будинку АДРЕСА_1 після конфлікту з ОСОБА_11 через скляний отвір у дверях з обріза карабіну здійснив один постріл в ділянку верхньої лівої частини грудної клітки останнього, від чого потерпілий помер у кареті швидкої медичної допомоги. Також судами попередніх інстанцій ОСОБА_9 визнано винуватим у незаконному, без передбаченого законом дозволу, зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, які було вилучено під час огляду місця події 15 січня 2023 року. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали У касаційній скарзі прокурор та представник потерпілої посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а прокурор також на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просять скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор стверджує про те, що: - досліджені судом докази виключають наявність в ОСОБА_9 стану необхідної оборони, а в потерпілого не було умислу на насильницьке проникнення до житла засудженого; - апеляційним судом не враховано показань ОСОБА_12 , який не підтвердив факту заподіяння тілесних ушкоджень дружині засудженого з боку потерпілого, а також стверджував, що після конфлікту потерпілий хотів забрати особисті речі, які залишилися в квартирі ОСОБА_9 ; - засуджений та потерпілий були друзями з дитинства, що могло свідчити про недоцільність застосування до останнього вогнепальної зброї; - потерпілий не висловлював жодних погроз ні засудженому, ні членам його сім`ї; - висновок апеляційного суду про пошкодження дверного полотна потерпілим не підтверджується доказами, а сам потерпілий не був озброєним, на відміну від засудженого; - судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому, що засуджений після пострілу не вжив заходів, щоб надати допомогу потерпілому, а заховав зброю і ліг спати, усвідомлюючи, що від його пострілу можлива смерть ОСОБА_11 ; - без оцінки апеляційного суду залишились доводи про м`якість покарання, призначеного місцевим судом за ч. 1 ст. 115 КК. У касаційній скарзі представник потерпілої наголошує на показаннях допитаних свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які спростовують висновок апеляційного суду про перебування засудженого у стані необхідної оборони. Аналізує практику касаційного суду, на підставі якої стверджує про незаконність судового рішення апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 115 КК. У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК та закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. На обґрунтування касаційних вимог захисник зазначає, що: - під час формулювання обвинувачення не було конкретизовано мету та умисел, а також обставини переробки та придбання зброї, а кількість незаконно вилучених патронів є сумнівною; - суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, виключивши з формулювання обвинувачення «придбання вогнепальної зброї», оскільки така ознака засудженому не інкримінувалася; - протокол огляду місця події є недопустимим, оскільки перебіг відеозапису починається після складання протоколу, який не містить інформації про належне упакування вилучених речей, а поняті вказали, що не бачили цих речей; - протокол затримання засудженого складено поза межами строку, визначеного КПК, чим порушено право на захист; - не враховано показань ОСОБА_9 , згідно з якими незадовго до події зброю та боєприпаси йому приніс сам потерпілий. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні: - прокурор та представник потерпілої підтримали касаційні скарги сторони обвинувачення та представника потерпілої, просили їх задовольнити, а касаційну скаргу захисника заперечили, просили відмовити у її задоволенні; - захисник підтримав вимоги касаційної скарги сторони захисту та просив її задовольнити, у задоволенні касаційних скарг прокурора та представника потерпілої просив відмовити. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. Мотиви Суду Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про таке. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. У касаційній скарзі захисник не погоджується із засудженням ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК, оскільки вважає, що кількість незаконно вилучених патронів є сумнівною, а мотив і мета цього кримінального правопорушення не було конкретизовано. Колегія суддів вважає необґрунтованими наведені аргументи. Факт зберігання зброї без передбаченого законом дозволу визнав і сам засуджений, а мотив чи мета цих дій кримінально правового значення для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 263 КК не мають. З протоколу огляду місця події вбачається, що патрони було виявлено у магазині вогнепальної зброї, а не окремо від неї. В межах цього провадження було встановлено, що ОСОБА_9 здійснив постріл у потерпілого, що вказує на його обізнаність про спорядження зброї боєприпасами. Кількість віднайдених патронів також не впливає на кримінально правову оцінку дій засудженого. Відтак суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК, а саме - у зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. На переконання захисника, протокол огляду місця події є недопустимим, оскільки перебіг відеозапису починається після складання протоколу, який не містить інформації про належне упакування вилучених речей, а поняті вказали, що не бачили цих речей. Суд не погоджується з наведеним твердженням захисника. За правилами ч. 7 ст. 237 КПК при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити, зокрема фотографування, звуко- чи відеозапис оглянутого місця чи окремих речей. Тобто відеофіксація огляду місця події не є обов`язком, а правом слідчого чи прокурора. У цьому провадженні суди встановили, що 15 січня 2023 року під час огляду місця події, на який було надано дозвіл ОСОБА_15 , проводилися фото - та відеофіксація. Оглядом місця події зафіксовано загальний опис об`єкту огляду, обстановка на місці події, розташування кімнат та обстановка в них, розташування та опис речей і слідів, зразків, які було вилучено. В ході огляду місця події вилучено, зокрема нарізний обрізаний карабін, три бойові припаси до нього. До початку огляду місця події непорушність обстановки на місці забезпечували працівники поліції. Після огляду місця події учасникам слідчої дії під відеозапис зачитано протокол. Будь-яких зауважень та доповнень до протоколу від учасників не надійшло. Допитані місцевим судом поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили факт зачитування їм протоколу огляду місця події, на кожному аркуші якого вони власноручно поставили підписи. З огляду на наведене Суд не вбачає підстав для визнання недопустимим протоколу огляду місця події за доводами касаційної скарги захисника. Щодо тверджень захисника про те, що протокол затримання засудженого складено поза межами строку, визначеного КПК, чим порушено право на захист колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з протоколу затримання від 15 січня 2023 року, фактичним часом затримання ОСОБА_9 вказано 07:30 15 січня 2023 року, а час складання самого протоколу вказано 08:50. Фактично складення протоколу затримання відбулося, коли це практично стало можливим та зі спливом невеликого проміжку часу після затримання засудженого. Суд не вбачає порушень положень КПК за наведених обставин, адже судами строк відбування покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з 15 січня 2023 року, тобто з дня його затримання. У касаційних скаргах сторона обвинувачення та представник потерпілої не погоджуються з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_9 в день події перебував у стані необхідної оборони та вважають, що в його діях наявний склад злочину, передбаченого ст. 115 КК, за який його було засудженого вироком місцевого суду. Як вбачається з оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, свій висновок про перебування ОСОБА_9 в стані необхідної оборони цей суд побудував на тезах про те, що: - ОСОБА_18 в момент події перебував у стані алкогольного сп`яніння та був агресивно налаштований щодо ОСОБА_9 , до якого застосував фізичне насильство; - з метою уникнення подальшого конфлікту та бійки ОСОБА_9 зачинився в своїй квартирі з дружиною та малолітніми дітьми; - ОСОБА_18 , виказуючи агресію, проти волі власників квартири, руйнуючи вхідні двері, цілеспрямовано намагався насильницьким шляхом проникнути в житло, що підтверджував своїми криками; - наявність декоративного віконця в дверях дозволяли спостерігати агресивні дії ОСОБА_18 та усвідомлювати його мету, а також можливість просунути руку всередину квартири та відчинити двері; - відсутність результатів від інших застосованих заходів відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло (виклики поліції; прохання до родичів ОСОБА_11 прийти та заспокоїти його). Колегія суддів вважає передчасними висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_9 перебував у стані необхідної оборони. Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами. Насамперед Суд зазначає, що сам засуджений стверджував, що потерпілий та свідок ОСОБА_12 перебували у нього в квартирі з нагоди дня народження його дружини. Згодом між ним та потерпілим виник конфлікт, в ході якого в коридорі квартири почалася бійка та перейшла в коридор перед квартирою. ОСОБА_9 зайшов у квартиру та зачинив двері на ключ, залишивши ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ззовні квартири. Потерпілий взяв табуретку і розбив нею віконну вставку дверей, після чого засуджений пішов у спальню і взяв обріз, з якого без попередження вистрелив в напрямку дверей. З аналізу показань засудженого вбачається, що підстави перебування ОСОБА_11 , з яким засуджений знайомий ще з дитинства, у квартирі ОСОБА_9 були законними. Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 , який був очевидцем події, він побачив, що між потерпілим та засудженим почалась сутичка, вони боролися в квартирі. Свідок схопив ОСОБА_11 , бо він стояв ближче до дверей, та вивів його з квартири в зовнішній коридор і за ними зачинили двері. Вони були без верхнього одягу, а в квартирі залишилися телефон та взуття потерпілого, які вони просили повернути їм. Свідок взувався, а ОСОБА_11 в той час голосно стукав, а потім вдарив табуретом у двері і, можливо, розбив віконце вхідних дверей. Після цього свідок почув постріл. Свідок ОСОБА_15 зазначала, що засуджений зачинив двері на ключ, а потерпілий намагався увірватись в квартиру, бо голосно стукав, кричав та вибив скляну віконну вставку. Через деякий час почула позаду себе постріл, обернулась і побачила чоловіка зі зброєю в руках. Показання наведених свідків та засудженого дійсно свідчать про наявність конфлікту між ОСОБА_9 та потерпілим. При цьому сама бійка виникла в квартирі, а припинилася внаслідок того, що свідок ОСОБА_12 та ОСОБА_11 опинилися поза її межами у зовнішньому коридорі. Після цього, за словами ОСОБА_9 , він закрив двері квартири на ключ. Суду апеляційної інстанції необхідно з`ясувати чи перебував хтось із учасників конфлікту у стані необхідної оборони після того, як квартиру ОСОБА_9 було зачинено. Саме по собі перебування ОСОБА_18 в стані алкогольного сп`яніння ще не означає, що інші особи, які знаходяться поруч з ним перебувають в стані необхідної оборони. Щодо застосування фізичного насильства перед пострілом і конфлікту між ОСОБА_9 і потерпілим, то суду слід ще раз дослідити коли таке насильство застосовувалося і коли припинилося його застосування. Той факт, що ОСОБА_9 зачинився в своїй квартирі з дружиною та малолітніми дітьми ніким з учасників події не заперечується. Водночас суду апеляційної інстанції варто дослідити чи міг ОСОБА_18 відчинити ззовні броньовані вхідні двері до квартири, які були зачинені зсередини, чи міг він через віконце у дверях і оздоблення його декоративною ковкою відчинити двері зсередини. Тобто суду необхідно закцентуватися на тому чи мало місце у цьому провадженні протиправне насильницьке вторгнення в житло. Сам факт розбиття віконця у дверному пройомі не є достатньою підставою стверджувати з урахуванням всіх інших обставин цього провадження, що є підстави для застосування положень ч. 5 ст. 36 КК. Також суду необхідно повторно дослідити, які ж інші заходи були застосовані ОСОБА_9 , (виклики поліції; прохання до родичів ОСОБА_11 прийти та заспокоїти його), скільки часу пройшло для того, щоб вони могли бути реалізовані. Звісно ж що суд повинен дослідити потребу у здійсненні пострілу в бік потерпілого з тим, щоб він отримав поранення в ліве плече за умови, що вхідні двері квартири були зачинені, однак у них було вибито повздовжнє віконце розміром 98х16. Також суд повинен оцінити показання свідка ОСОБА_12 , який вказував, що потерпілий був без верхнього одягу та взуття, а тому стукав, щоб йому віддали його речі та розбив віконце на вхідних дверях, оскільки події відбувалися вночі 15 січня 2023 року. Апеляційний суд повинен врахувати наступну поведінку засудженого після вчинення пострілу. Додатково суд касаційної інстанції звертає увагу, що апеляційний суд повинен проаналізувати всі докази у цьому провадженні комплексно, навести мотиви щодо всіх обставин, які були взяті до уваги судом першої інстанції під час ухвалення вироку. До того ж цей суд має можливість дослідити докази для того, щоб належно мотивувати свою позицію. У цьому провадженні цього зроблено не було, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду. Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду за касаційними скаргами прокурора та представника потерпілої потрібно скасувати з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілої задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3