Окрема думка КЦС ВС № 522/8266/17

Окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В. справа № 522/8266/17 (провадження № 61-5391 ск 26) 10 червня 2026 року м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович про визнання права власності в порядку спадкування, ухвалою від 10 червня 2026 року поновив строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Водночас з наведеним рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке. 1. 22 квітня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данилюк А. Б., на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2026 року, повний текст якої складено 20 березня 2026 року.

2. Автоматизованою системою діловодства (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2026 року) справу призначено судді-доповідачу Каларашу А. А. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Петрова Є. В. та Пророка В. В.

3. Вважаю, що було порушено порядок визначення суддів для розгляду цієї справи, з огляду на таке.

4. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

5. Пункт 1.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7 (далі - Засади) передбачає, що визначення судді?доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється Автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. З пункту 1.11 Засад випливає, що суддя не може здійснювати правосуддя під час відпустки судді, відрядження, тимчасової непрацездатності, навчання та в інших передбачених законом випадках. Водночас пункт 2.1. Засад прямо вказує, що автоматизований розподіл судових справ здійснюється АСДС із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судових справ на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням визначених АСДС коефіцієнтів навантаження.

6. Пунктом 1.9 Засад, що не розподіляються на конкретного суддю-доповідача судові справи, які надійшли у дні перебування судді на навчанні (за наявності наказу голови суду).

7. Для розгляду судової справи колегією суддів АСДС визначає суддю-доповідача в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цих Засад. Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійно діючої колегії суддів, визначеної зборами суддів, до якої входить суддя-доповідач, без урахування повноважень для здійснення процесуальних дій, на момент автоматизованого розподілу, якщо інше не встановлено зборами суддів (пункт 2.3. Засад).

8. Унесення інформації в АСДС щодо, зокрема, навчання судді, та в інших передбачених законом випадках, в яких суддя не може здійснювати правосуддя, здійснюється відповідальним працівником служби управління персоналу або відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду (згідно з пунктом 1.11 Засад використання АСДС у Верховному Суді).

9. На час проходження підготовки для підтримання кваліфікації та періодичного навчання з метою підвищення рівня кваліфікації (зокрема в онлайн режимі, без виїзду з місця роботи) судді є слухачами Національної школи суддів України та не здійснюють правосуддя (Розділ IV Глава 3 частина шоста пункт 6.1.5 Регламенту Національної школи суддів України).

10. Так, у період із 20 до 24 квітня 2026 року (включно) я перебував на навчанні як суддя Верховного Суду в Національній школі суддів України для підтримки кваліфікації, про що головою Верховного Суду видано відповідне розпорядження від 15 квітня 2026 року № 10?ОД.

11. Чіткого розмежування на законодавчому рівні термінів «наказ» і «розпорядження» немає, і той, і той документ ухвалює керівник чи прирівняна до неї посадова особа в межах адміністративно-управлінських повноважень.

12. Наказ визначають як форму розпорядчого впливу на процес управління для вирішення завдань з питань основної діяльності та персоналу, як офіційний розпорядчий документ, що видається керівником для вирішення основних кадрових або господарських питань.

13. Отже, кожен наказ за своєю природою є розпорядженням.

14. Таким чином видане головою Верховного Суду розпорядження замість наказу голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про відповідне навчання не спростовує факту офіційного перебування судді на навчанні, що окремо може викликати в учасників справи серйозні сумніви в об`єктивності та безсторонності визначення суддів, які входять до складу колегії та відповідно підозру в маніпуляції з авторозподілом судових справ.

15. Відтак, із 20 квітня до 24 квітня 2026 року суддя Калараш А. А., суддя Петров Є. В. чи суддя Пророк В. В., як і всі судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, не могли бути присутніми в авторозподілі.

16. Відповідно і приймати участь у розгляді цієї справи, визначений склад колегії не може.

17. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

19. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».

20. Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені частиною першою статті 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.

21. Отже, ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.

22. З огляду на зазначене, вважаю, що ухвала про відкриття провадження у цій справі постановлена неповноважним складом суду, оскільки було порушено порядок визначення суддів, які входять до складу колегії.

23. Щодо ухвали колегії суддів про відмову у задоволенні самовідводу змушений звернути увагу на її необґрунтованість та надуманість.

24. У своїй заяві про самовідвід від 09 червня 2026 року я навів положення Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховного суді затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7, зокрема, пункт 1.9, згідно з яким не розподіляються на конкретного суддю-доповідача судові справи, які надійшли у дні перебування судді на навчанні (за наявності наказу голови суду).

25. Також у своїй заяві про самовідвід я навів положення пункту 6.1.5 частини шостої Глави 3 Розділу IV Регламенту Національної школи суддів України, відповідно до якого на час проходження підготовки для підтримання кваліфікації та періодичного навчання з метою підвищення рівня кваліфікації (зокрема в онлайн режимі, без виїзду з місця роботи) судді є слухачами Національної школи суддів України та не здійснюють правосуддя, а тому з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді чи порушення порядку розподілу судових справ та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, на підставі частини першої статті 39 та пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК Українимене варто відвести від розгляду справи № 522/8266/17.

26. Натомість колегія суддів мотивувала свою ухвалу надуманими підставами, що підготовказдійснювалась за дистанційною формою навчання в онлайн-режимі на платформі ZOOM, що розпорядження Голови Верховного Суду від 15 квітня 2026 року №10-ОД не містить інформації про увільнення суддів Верховного Суду від здійснення правосуддя на період навчання, що я зловживаю правом на самовідвід. Однак ці доводи колегії суддів не підкріплені жодною нормою права.

27. При цьому колегія суддів прямо проігнорувала і не надала жодної відповіді на прямий припис Регламенту Національної школи суддів України, відповідно до якого на час проходження підготовки для підтримання кваліфікації та періодичного навчання з метою підвищення рівня кваліфікації, зокрема, в онлайн режимі, судді є слухачами Національної школи суддів України та не здійснюють правосуддя.

28. Враховуючи викладене, вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді справи № 552/8266/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович про визнання права власності в порядку спадкування, є обгрунтованими,а тому належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді цієї справи. Суддя В. В. Пророк Повний текст окремої думки складений 07 липня 2026 року.