Постанова КЦС ВС № 752/13051/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Київ справа № 752/13051/22 провадження № 61-10617св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: - визначити місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 ; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

2. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народився син. З серпня 2022 року дитина мешкає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка створила всі умови для проживання дитини, піклується про здоров`я сина, відвідує дошкільний навчальний заклад. Вона працює та має стабільний дохід у вигляді заробітної плати, характеризується позитивно. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання сина у зв`язку з чим, просила стягнути аліменти на утримання сина.

3. ОСОБА_1 також звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив: - визначити місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .

4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовував тим, що проживання дитини з батьком якнайкраще відповідатиме інтересам дитини та її повноцінному розвитку. Мати дитини - ОСОБА_2 10 серпня 2022 року самовільно забрала дитину і вивезла її в невідомому напрямку. Він намагається встановити місце перебування дитини, проте мати перешкоджає йому в цьому, чим порушує його права як батька дитини та рідної баби на побачення з дитиною, на учать у її вихованні, розвитку та утриманні.

5. Наразі батько та баба мають обґрунтовані підстави для занепокоєння щодо спроможності матері забезпечити дитині належні побутові умови та приділяти достатню увагу всебічному розвитку сина, враховуючи те, що дитина не відвідує дошкільні навчальні заклади та коло його спілкування, в тому числі з близькими родичами, протиправно розірвано матір`ю.

6. Твердження ОСОБА_2 про те, що відповідач вчинив відносно неї домашнє насильство, не відповідають дійсності. ОСОБА_2 , скориставшись відсутністю ОСОБА_1 , вивезла з місця їх проживання меблі, посуд, речі, також забрала автомобіль, придбаний в шлюбі та продала його. ОСОБА_1 працює, позитивно характеризується, забезпечений житлом, в якому створені умови для проживання дитини, має постійний дохід, який забезпечить утримання сина всім необхідним. Його мати також має намір брати участь у вихованні онука. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 31 січня 2024 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив.

8. Визначив місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 .

9. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

10. Вирішив питання розподілу судових витрат.

11. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишив без задоволення.

12. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та задовольняючи позовні вимоги первісного позову ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував обставини життя батька, матері, неповнолітньої дитини, наявність житла у кожного з батьків, де створено належні умови для проживання дитини, наявність стабільного доходу та постійного місця роботи, характеристики обох сторін, відсутність відомостей про негативну поведінку батьків щодо дитини, та вважав, що кожен із батьків здатен забезпечити належні умови проживання та виховання дитини.

13. Проте суд при вирішенні цього спору враховував, в першу чергу, інтереси самої дитини, та беручи до уваги малолітній вік, а також те, що дитина тривалий час проживає з матір`ю у звичних для неї умовах, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків та відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, окремо від батька. Оскільки батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, місцевий суд вважав правильним визначити місце проживання дитини з матір`ю, зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.

14. Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено частиною другою статті 183 СК України. Зазначений розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду, а також забезпечать матеріальні потреби дитини з урахуванням їх віку і стану здоров`я та є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

15. У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Татарченко К. В., через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, незаконними та такими, які прийняті без урахування та з`ясування бажання малолітньої дитини та всупереч її інтересам.

18. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися суттєві обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а саме те, що позивачка за первісним позовом на телефонні дзвінки, листи не реагує та не відповідає. При особистих зустрічах про місцезнаходження дитини та умови її утримання не повідомляє, чим порушує права батька на побачення з дитиною, його участі у розвитку, вихованні, утриманні дитини, чим свідомо віддаляє стосунки дитини та батька, вживає активних заходів щодо втрати емоційних зв`язків між найріднішими особами.

19. Також у межах розгляду цієї справи було вжито заходів забезпечення позову та зобов`язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_4 можливість безперешкодного спілкування, побачень та спільного проведення часу з сином. Проте з моменту ухвалення цього рішення й дотепер ОСОБА_2 безпідставно не виконує судове рішення та жодного разу не надала батькові можливості поспілкуватися чи побачитися з його сином. Вона вимикає свій телефон, внесла до чорного списку номер телефону ОСОБА_4 . Також кожна зустріч, яка не відбулася з вини позивачки зафіксована, повідомлено поліцію для документування правопорушення, орган опіки та піклування, а також Службу у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

20. У судових засіданнях позивачка пояснювала відмову в побаченнях з дитиною побоюванням, що батько може її забрати, проте жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких ризиків не надала.

21. Поза увагою судів залишилися обставини злісного невиконання судових рішень ОСОБА_2 . Попри відкриття виконавчого провадження та неодноразове накладення штрафів (як державним виконавцем, так і судом), ухвала про забезпечення присутності дитини для з`ясування її думки була проігнорована. Така поведінка свідчить про свідомий правовий нігілізм та цілеспрямоване створення перешкод у спілкуванні батька з сином. Дії ОСОБА_2 спрямовані на штучне відчуження дитини від батька, що прямо суперечить нормам Сімейного кодексу України та міжнародним стандартам захисту прав дитини.

22. До того ж, перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, які створює матір протягом останніх 36 місяців, призводять до остаточного руйнування родинних зв`язків. Така поведінка ОСОБА_2 прямо суперечить сімейним цінностям та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, що є грубим порушенням права дитини на виховання обома батьками.

23. За цей час дитина віддалилася від батька, однак це стало виключно наслідком системного перешкоджання з боку матері. Така поведінка прямо суперечить засадам сімейного законодавства та сімейним цінностям, які полягають у взаємоповазі батьків та забезпеченні якнайкращого виховання дитини обома батьками.

24. За вказаних обставин заявник переконаний: попри те, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, яка створила для неї належні побутові умови, втрата сталого емоційного зв`язку між сином та батьком відбулася саме внаслідок протиправного перешкоджання з боку матері. Така поведінка суперечить сімейним цінностям, які полягають у взаємоповазі батьків та пріоритеті найкращих інтересів дитини.

25. Також не можна погодитися з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо мотивованим, а до його матеріалів не долучено документів, на підставі яких зроблено відповідні висновки. Головним є те, що цей акт не відповідає найкращим інтересам дитини. У висновку зазначено, що він складений з урахуванням думки дитини, яка висловила бажання жити з матір`ю. Однак такий доказ не може вважатися актуальним та об`єктивним, оскільки бесіда проводилася за умови проживання дитини виключно з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

26. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка повідомила, що з 30 грудня 2022 року дитина проживає у Польщі разом із бабою (матір`ю ОСОБА_2 ), відвідує там місцеву школу та паралельно навчається онлайн в українському закладі освіти. Однак на підтвердження цих слів не було надано жодних належних та допустимих доказів.

27. Крім того, позивачка не надала суду підтверджень щодо умов проживання дитини за кордоном. Зокрема, у матеріалах справи відсутні акти обстеження житлово-побутових умов у Польщі, що унеможливлює оцінку їх відповідності інтересам дитини та спроможності забезпечити її повноцінний розвиток.

28. Суди також безпідставно відхилили висновок експерта-психолога від 01 травня 2023 року, мотивуючи це тим, що в діагностиці брав участь лише батько. Проте суди не надали жодної оцінки поведінці матері, яка свідомо уникала та ігнорувала пропозиції щодо проходження комплексної діагностики разом із дитиною.

29. Крім того, поза увагою залишився факт умисного ухилення ОСОБА_2 від співбесід (як її особистих, так і дитини) із психологом Служби у справах дітей Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві. Така системна відмова матері від співпраці з фахівцями є спробою приховати реальний стан речей та лише підтверджує доводи батька про наявність прихильності дитини саме до нього, а не до матері.

30. Питання про визначення місця проживання дитини тричі виносилося на розгляд комісії. На засіданнях були присутні ОСОБА_4 та його представник, натомість позивачка за первісним позовом на жодне з них не з`явилася, попри належне повідомлення про час та місце розгляду.

31. Суд не надав належної правової оцінки показанням свідка - баби дитини, ОСОБА_5 . Свідок підтвердила факти тривалої ізоляції сина від батька та неї, створення матір`ю штучних перешкод у спілкуванні, а також цілеспрямоване налаштування дитини проти рідних. Така поведінка матері свідчить про дії, що суперечать інтересам дитини та спрямовані на руйнування її соціальних зв`язків з іншим із батьків та родиною.

32. Всупереч вимогам чинного законодавства, суд розглянув справу без участі представників органу опіки та піклування, не з`ясувавши їхньої думки щодо предмета спору та обставин, які б найкраще відповідали інтересам малолітньої дитини. Судом не було встановлено причин бездіяльності посадових осіб органу опіки та піклування, а також відсутності їхнього реагування на повідомлення про порушення ОСОБА_2 норм сімейного законодавства та створення перешкод у спілкуванні батька з сином.

33. До того ж поза увагою суду залишилася та обставина, що на момент розгляду справи дитина перебувала в Польщі, тоді як матір фактично проживає та працює лікарем-стоматологом у м. Києві. Таким чином, дитина тривалий час мешкає окремо від матері в невідомих умовах та з третіми особами. У цей же час батько позбавлений можливості бачити сина, хоча матір, перебуваючи в м. Києві, має об`єктивну можливість забезпечити таке спілкування та виконати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року у справі № 752/12281/22, яким її зобов`язано не чинити перешкод батьку та бабі ( ОСОБА_5 ) у спілкуванні з ОСОБА_3 .

34. Враховуючи, що ОСОБА_2 умисно ухилялася від виконання ухвали про забезпечення позову з 23 грудня 2022 року та системно чинила перешкоди у спілкуванні батька з сином; самостійно, без погодження з батьком, змінила місце проживання дитини та приховала цю інформацію від органу опіки та піклування; надавала суду недостовірні пояснення щодо умов проживання дитини та дотепер приховує її точну адресу; фактично не займається особистим вихованням сина, перебуваючи з ним у різних країнах, що свідчить про її незацікавленість у належному розвитку дитини; а також зважаючи на неповне та невсебічне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, - заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

35. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» та на електронну пошту направила до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу.

36. Верховний Суд ухвалою від 03 жовтня 2025 року відзиви ОСОБА_2 повернув без розгляду, оскільки відсутні були докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Рух справи в суді касаційної інстанції

37. Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Голосіївського районного суду м. Києва. 38. 01 жовтня 2025 року цивільна справа № 752/13051/22 надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

39. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 03 серпня 2013 року перебували в шлюбі, під час якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

40. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2014 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

41. Позивачка за первісним позовом працює в КНП «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дарницького району м. Києва» на посаді лікаря-стоматолога дитячого з 17 грудня 2018 року, розмір її заробітної плати за 2019 рік становив 64 686,15 грн, за 2020 рік - 79 651,61 грн, за 2021 рік - 114 670,50 грн, за 2022 рік - 102 558,51 грн.

42. За місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно.

43. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує первинну медичну допомогу у лікаря ОСОБА_6 відповідно до декларації № 0001-854Т-8М00.

44. Дитина відвідувала приватний міні-сад «Малята-соколята» в період 04 травня 2018 року по 08 серпня 2022 року. Згідно з характеристикою дитячого закладу як мати, так і батько приводили та забирали дитину з навчальних занять, приділяли належну увагу, зацікавленість і турботу щодо виховання та різностороннього розвитку дитини. 45. 26 серпня 2022 року був складений акт про потреби сім`ї щодо ОСОБА_2 в приміщенні Центру соціальних служб, під час якого малолітній ОСОБА_3 повідомив, що любить їжу, яку йому готує матір та відмовився відповідати на інші питання. 46. 20 вересня 2022 року син був оглянутий в медичній поліклініці «Добробут», встановлено діагноз - невротичні, пов`язані зі стресом і соматофічні розлади, заїкання. 47. 14 листопада 2022 року було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що у квартирі зроблено сучасний ремонт, чисто, охайно, наявна побутова техніка та меблі. Умови для проживання дитини створено.

48. Факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 не підтверджений.

49. ОСОБА_1 працює в КНП «Консультативно-діагностичний центр дитячий Дарницького району м. Києва» на посаді лікаря-хірурга, розмір його заробітної плати за 2020 рік - 109 867,01 грн, за 2021 рік - 154 504,42 грн, за 2022 рік - 240 921,94 грн.

50. Він має на підставі договору купівлі-продажу квартиру від 10 квітня 2019 року та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 51. 05 грудня 2022 року був складений акт про потреби сім`ї щодо ОСОБА_2 та її сина за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого син повідомив, що він навчається вдома з репетиром, почувається добре, про батька говорити не бажає. В квартирі дотримані санітарно-гігієнічні норми, наявна побутова техніка, продукти харчування, речі для повноцінного розвитку та виховання. 52. 07 лютого 2023 року було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого встановлено, що житло з усіма комунальними зручностями, повноцінно обладнане меблями та побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан добрий, чисто, охайно, прибрано. Дитина проживає з матір`ю, за іншою адресою, мати перешкоджає батьку у побаченнях з дитиною.

53. Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 24 березня 2023 року № 100-3136 за доцільне є визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

54. Також під час складання висновку Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з`ясував, що відповідно до протоколу бесіди від 23 грудня 2022 року ОСОБА_3 повідомив, що хоче жити з матір`ю.

55. Згідно з висновком фахівця-психолога від 01 травня 2023 року № 2023/05/01 доцільним є визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком та негайне відібрання дитини від матері і передачі дитини батькові на виховання, доцільним є проведення психологічної діагностики матері та дитини.

Позиція Верховного Суду

56. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

58. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

60. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

61. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

62. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

63. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

64. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

65. Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

66. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

67. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

68. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

69. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

70. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

71. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

72. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

73. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

74. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

75. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

76. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

77. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

78. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

79. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

80. Під час розгляду справи судами встановлено, що як мати, так і батько, забезпечені власним житлом, які є належними для проживання дитини; обоє батьків мають відповідний дохід, позитивну характеристику з місця роботи, що дає підстави для висновку про те, що і батько, і мати, здатні надати дитині належні умови для виховання та розвитку, забезпечити всім необхідним.

81. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

82. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

83. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

84. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

85. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

86. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

87. Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

88. Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

89. Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

90. Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

91. Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

92. Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація надала висновок до суду про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю від 24 березня 2023 року № 100-3136.

93. У цьому висновку зазначено: Дитина наразі проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В поясненнях, наданих до Служби, ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв відносно неї домашнє насильство в присутності дитини, у зв`язку з чим вона викликала поліцію. Також ОСОБА_2 надала довідку про те, що вони з сином перебували у Кімнаті кризового реагування для осіб, що постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству після конфлікту, який стався між нею і чоловіком в серпні 2022 року. Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року у справі № 753/9206/22 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП України закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до інформації Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб від 06 березня 2023 року № 100/09/10-327, проведено роботу психолога з родиною ОСОБА_3 . В період з 12 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року відбулося три консультації психолога та одна бесіда із батьком дитини загальною тривалістю 4 години, а також одна спільна консультація психолога з матір`ю та дитиною. Під час зустрічі психолога з матір`ю та дитиною, матір надала згоду на подальшу роботу психолога з дитиною, але після цього перестала виходити на зв`язок. Слід зазначити, що визначити психологічний стан дитини та його особистісні характеристики, особливості дитячо-батьківських відносин та прихильність дитини до батьків наразі неможливо, оскільки мати дитини, з якою зараз перебуває дитина, не виходить на зв`язок зі спеціалістами Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб. Відповідно до протоколу бесіди від 23 грудня 2022 року з малолітнім ОСОБА_3 , повідомив, що хоче жити з матір`ю.

94. Судами взято до уваги зазначений висновок, підстав для неврахування його під час прийняття судових рішень судами не було встановлено, як і підстав не погодитися із висновком органу опіки та піклування. У ньому належним чином враховано як позитивну характеристику з місця роботи батька дитини, так і висновок психолога за даними діагностики ОСОБА_1 , який турбується про сина, приділяє йому достатньо часу, зацікавлений приймати участь у житті та вихованні дитини. Разом з тим, надаючи висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, вбачається, що орган опіки та піклування врахував особисту прихильність дитини до матері, малолітній вік та психологічний стан, тому вважав, що в якнайкращих інтересах дитини визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю.

95. Таким чином, твердження заявника про невмотивованість висновку органу опіки та піклування носять суб`єктивний характер та не підтверджуються жодними належними доказами. Враховуючи викладене, вказані доводи підлягають відхиленню як такі, що не відповідають дійсності.

96. За таких обставин, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, доводам сторін, показанням свідка, виходячи з інтересів самої дитини, ураховуючи, у тому числі, її сталі соціальні зв`язки, місце навчання, тривале проживання з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про доцільність подальшого проживання малолітнього ОСОБА_3 , разом із матір`ю, що сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та буде спрямоване на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, не призведе до зміни його усталеного способу життя і не завдасть психологічної травми у зв`язку з відсутністю необхідності зміни його місця проживання.

97. Доводи заявника про те, що ОСОБА_2 самовільно вивезла дитину за межі України, чим нібито перешкоджає батькові у спілкуванні з сином, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вказані обставини не спростовують правильності висновків суду по суті спору.

98. Сторонами не заперечується та судами встановлено, що на даний час малолітній ОСОБА_3 перебуває за межами України разом із матір`ю, ОСОБА_2 . Свої дії остання обґрунтовує необхідністю забезпечення безпечних умов для життя та здоров`я дитини, що є першочерговим обов`язком батьків згідно зі статтею 150 СК України, особливо в умовах триваючої повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

99. У цьому випадку слід враховувати правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22). Суд зазначив, що факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того, чи виїхала дитина за кордон до відкриття провадження у справі чи після) не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом з одним із батьків в Україні.

100. Доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судами попередніх інстанцій висновку експерта-психолога від 01 травня 2023 року колегія суддів відхиляє. Встановлено, що вказаний висновок ґрунтується переважно на поясненнях ОСОБА_1 та наданій ним суб`єктивній інформації, тоді як ОСОБА_2 та малолітня дитина участі у дослідженні не брали. Більше того, у самому тексті висновку фахівцем наголошено на необхідності проведення додаткової психологічної діагностики саме матері та дитини.

101. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів. Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд визначає якість доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення процесуального рішення.

102. Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд зобов`язаний надати оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності в цілому, мотивуючи відхилення або врахування кожного з них.

103. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначений висновок психолога не може бути прийнятий як належний та достатній доказ, оскільки він є однобічним та не відображає повної об`єктивної картини взаємовідносин у сім`ї.

104. Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не виконувала ухвалу про забезпечення позову від 23 грудня 2022 року, колегія суддів відхиляє. Предметом касаційного перегляду є рішення суду, ухвалене за результатами розгляду справи по суті спору, а не процесуальні питання виконання ухвали про забезпечення позову. Крім того, факт виконання чи невиконання зазначеної ухвали не є самостійною підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, оскільки не спростовує встановлених обставин щодо найкращих інтересів дитини.

105. Твердження заявника у касаційній скарзі, що вплив матері на дитину шляхом формування негативного образу батька впливає на його безпосередній емоційний контакт із дитиною, нічим не підтверджені, мають характер припущення, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

106. Таким чином, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи той факт, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один із одним, висновки судів про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю є правильними, вони ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

107. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України з огляду на їх безпідставність, оскільки у наведених для порівняння справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини, предмети та підстави позовних вимог, а тому правовідносини не є подібними.

108. Верховний Суд може застосувати лише релевантний висновок Верховного Суду, сформульований під час вирішення подібного спору у подібних правовідносинах.

109. Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

110. Саме по собі посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

111. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

112. Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

113. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

114. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Щодо судових витрат

115. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

116. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Щодо клопотання про долучення доказів

117. У травні 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів, зокрема копії: договору про надання правової допомоги від 10 серпня 2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2026 року у справі № 752/19150/23, заяви, паспорта ОСОБА_9 .

118. Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги діє у порядку та межах, визначених процесуальним законом, його повноваження врегульовано правилами Глави 2 Розділу V «Касаційне провадження» ЦПК України.

119. Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, дотримання судами норм процесуального і матеріального права, що виключає можливість вирішення питання про долучення доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.

120. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

121. Ураховуючи зазначені положення частини першої статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття нових доказів та долучення їх до матеріалів касаційного провадження на стадії перегляду справи в касаційному порядку. Керуючись статтями 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про долучення доказів. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров