Постанова 4876 № 24/138-10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2026 м. Дніпро Справа № 24/138-10 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г., Віннікова С.В. секретар судового засідання Абадей М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі (суддя Ліпинський О.В.), повний текст ухвали складено 03.11.2025 за заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області про стягнення 295 697,66 грн, - ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 у справі № 24/138-10, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» 3 % річних у розмірі 47 069,77 грн, інфляційних втрат 242 342,35 грн, державного мита 2 959,97 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. 20.07.2010 на виконання рішення суду від 06.07.2010 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ. 03.10.2025 Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 по справі № 24/138-10 таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі № 24/138-10 в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи. Не погоджуючись з ухвалою суду АТ «Криворізька теплоцентраль» оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить: скасувати оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви АТ «Криворізька теплоцентраль» про визнання виконавчого документа наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 у справі 24/138-10 таким, що не підлягає виконанню; ухвалити нове судове рішення, яким задовільнити заяву АТ «Криворізька теплоцентраль» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин справи та належної оцінки доказів, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам. У скарзі зазначено, що виконавче провадження № 36762726 було відкрито 26.02.2013, у його межах накладено арешт на кошти та майно боржника, однак постановою державного виконавця від 09.03.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням права повторного пред`явлення до 09.03.2020. Після повернення наказу він повторно до виконання не пред`явлений, відомості про звернення первісного стягувача або будь-яких інших осіб із заявами про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні. На думку апелянта, стадія виконавчого провадження завершилася зі спливом строку пред`явлення наказу до виконання, а подальше здійснення виконавчих дій є юридично неможливим. Апелянт посилається на положення статей 1, 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження», статей 327, 328 Господарського процесуального кодексу України, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у справах № 2-7763/10, № 34/425, № 910/10031/13, № 910/2954/17 та інших, відповідно до яких стадія виконавчого провадження обмежена строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, а після його спливу без поновлення такого строку виконавчі дії не можуть здійснюватися. На думку скаржника, збереження чинності наказу після спливу строку пред`явлення його до виконання суперечить принципам правової визначеності та верховенства права. Окремо апелянт наголошує, що 04.07.2017 між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та ТОВ «Побутспецсервіс» укладено договір № 176/4 про відступлення права вимоги, а додатковою угодою від 02.08.2017 обсяг переданих прав вимоги збільшено на суму 2 830 726,87 грн, до складу якої входила й заборгованість у справі № 24/138-10, тобто первісний кредитор вибув із матеріального правовідношення, а право вимоги перейшло до нового кредитора. При цьому ТОВ «Побутспецсервіс» не зверталося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та не порушувало питання про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання. Скаржник вважає, що відступлення права вимоги саме по собі не спричиняє процесуального правонаступництва, а за відсутності судового рішення про заміну стягувача новий кредитор не набув права на примусове виконання рішення. Відтак правонаступництво у виконавчому провадженні не відбулося, а виконавче провадження не могло бути законно продовжене новим кредитором. Також апелянт зазначає, що заборгованість перед первісним кредитором ДПП «Кривбаспромводопостачання» відсутня, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.04.2025, а обов`язок боржника перед особою, зазначеною у виконавчому документі як стягувач, фактично припинився у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні. Разом з тим, накладені в межах виконавчого провадження арешти грошових коштів на рахунках товариства залишаються чинними та безпідставно обмежують право товариства на мирне володіння майном. На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково звів предмет дослідження лише до питання припинення зобов`язання у розумінні статей 598 - 609 ЦК України та відсутності доказів припинення боргу перед новим кредитором, залишивши поза увагою інші передбачені ч. 2 ст. 328 ГПК України підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зокрема відсутність обов`язку боржника перед стягувачем, зазначеним у наказі, та інші причини, що унеможливлюють виконання наказу. На думку скаржника, суд не дослідив обставини спливу строку пред`явлення наказу до виконання, бездіяльності нового кредитора щодо процесуального правонаступництва та поновлення строку, а також не врахував принцип пропорційності, передбачений ст. 15 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу. Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» відзив на апеляційну скаргу не подало. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи та перегляду оскаржуваної ухвали апеляційним господарським судом за наявними у справі матеріалами.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини. Як встановлено Господарським судом Дніпропетровської області, рішенням від 06.07.2010 у справі № 24/138-10 позов Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» 3 % річних у сумі 47 069,77 грн, інфляційні втрати у сумі 242 342,35 грн, державне мито у сумі 2 959,97 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання зазначеного рішення Господарським судом Дніпропетровської області 20.07.2010 видано наказ. 26.02.2013 відкрито виконавче провадження № 36762726 з примусового виконання зазначеного наказу, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на кошти та майно боржника. Постановою державного виконавця від 09.03.2017, прийнятою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ було повернуто стягувачу із зазначенням права повторного пред`явлення до виконання до 09.03.2020. При цьому ДПП «Кривбаспромводопостачання» після повернення виконавчого документа повторно до органів виконавчої служби не зверталося. Надалі відповідач у справі звернувся до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 у справі № 24/138-10 таким, що не підлягає виконанню. Заявник посилався на те, що хоча арешт нерухомого майна, накладений у межах виконавчого провадження № 36762726, було знято, арешт коштів АТ «Криворізька теплоцентраль», накладений постановою від 26.02.2013, продовжує діяти, що підтверджується відповідями АТ КБ «ПриватБанк» від 11.07.2025 та 01.08.2025. Після звернення до Відділу примусового виконання рішень із заявою про припинення чинності арештів рахунків товариство отримало відмову у скасуванні заходів примусового виконання. Також заявник зазначає, що 04.07.2017 між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та ТОВ «Побутспецсервіс» укладено договір № 176/4 про відступлення права вимоги, за яким новому кредитору передано право вимоги до АТ «Криворізька теплоцентраль» у сумі 5 000 000,00 грн, а додатковою угодою № 1 від 02.08.2017 обсяг переданих прав вимоги збільшено на 2 830 726,87 грн, до складу яких входила й заборгованість за справою № 24/138-10. На думку заявника, внаслідок відступлення права вимоги первісний кредитор вибув із матеріального правовідношення, а заборгованість перед ДПП «Кривбаспромводопостачання» була повністю погашена, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.04.2025. При цьому ТОВ «Побутспецсервіс» не зверталося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та не вчиняло жодних дій щодо реалізації права на примусове виконання судового рішення. На думку АТ «Криворізька теплоцентраль», за відсутності повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, спливу встановленого строку для такого пред`явлення, відсутності дій нового кредитора щодо заміни стягувача та за наявності підтверджень відсутності заборгованості перед первісним кредитором, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 у справі № 24/138-10 фактично втратив можливість виконання. Крім того, подальше існування арешту коштів боржника за таких обставин є невиправданим втручанням у право товариства на мирне володіння своїм майном. Заявник посилався на те, що новий кредитор не вчиняє дій щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні, а заборгованість АТ «Криворізька теплоцентраль» перед ДПП «Кривбаспромводопостачання» відсутня, що, на його думку, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків. Саме з цих підстав заявник просить визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 у справі № 24/138-10 таким, що не підлягає виконанню, з подальшим зняттям арештів та припиненням усіх заходів примусового виконання, вжитих у межах виконавчого провадження № 36762726

5. Оцінка апеляційним господарським судом висновків суду першої інстанції і аргументів учасників справи. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Криворізька теплоцентраль» про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 у справі № 24/138-10 таким, що не підлягає виконанню, виходив із того, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню лише у випадку його помилкової видачі або за відсутності обов`язку боржника у зв`язку з припиненням відповідного зобов`язання, його добровільним виконанням чи з інших передбачених законом підстав. Дослідивши матеріали справи та подані заявником докази, місцевий господарський суд встановив, що наказ від 20.07.2010 видано на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 у справі № 24-138-10, яке набрало законної сили, а тому будь-які обставини, які б свідчили про помилковість його видачі, відсутні. Судом першої інстанції також враховано, що сам факт укладення договору відступлення права вимоги не свідчить про припинення грошового зобов`язання боржника, оскільки внаслідок цесії відбувається лише заміна кредитора у зобов`язанні без припинення самого обов`язку боржника. При цьому матеріали справи не містять доказів припинення зобов`язання з підстав, передбачених статтями 598 - 609 ЦК України. Суд також відхилив посилання заявника на акт звірки взаємних розрахунків між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ДПП «Кривбаспромводопостачання», відповідно до якого відсутні заборгованість між зазначеними суб`єктами, зазначивши, що після відступлення права вимоги належним кредитором у відповідній частині став новий кредитор ТОВ «Побутспецсервіс». За таких обставин акт звірки, підписаний лише первісним кредитором і боржником, не може підтверджувати припинення зобов`язання перед новим кредитором та не є належним доказом відсутності обов`язку боржника за наказом суду. На підставі наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 328 ГПК України підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні відповідної заяви. Разом з тим колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки при вирішенні спору місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всій сукупності встановлених обставин та характеру правовідносин, що склалися після повернення виконавчого документа стягувачу. Так, із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 09.03.2017 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому строк для його повторного пред`явлення до виконання було визначено до 09.03.2020. Доказів повторного пред`явлення наказу до виконання ні первісним кредитором ДПП «Кривбаспромводопостачання», ні новим кредитором ТОВ «Побутспецсервіс» матеріали справи не містять. Крім того, після повернення виконавчого документа відбулося відступлення права вимоги за основним зобов`язанням на користь ТОВ «Побутспецсервіс», про що боржника було належним чином повідомлено. Водночас новий кредитор протягом тривалого часу не вчиняв жодних процесуальних дій, спрямованих на заміну стягувача у виконавчому документі або виконавчому провадженні, не звертався за примусовим виконанням судового рішення та фактично не реалізовував передане йому право вимоги. За таких обставин формальне існування наказу та збереження накладених у межах виконавчого провадження обмежень без реальної можливості або наміру його подальшого виконання суперечить меті виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу та принципу правової визначеності. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що скаржник обґрунтовано звертає увагу на те, що суд першої інстанції фактично обмежився встановленням відсутності доказів припинення зобов`язання в розумінні статей 598 - 609 ЦК України, не дослідивши належним чином обставини повернення виконавчого документа, спливу строку його повторного пред`явлення до виконання, передачі права вимоги іншій особі та тривалої відсутності будь-яких дій як первісного, так і нового кредитора щодо реалізації права на примусове виконання рішення. При цьому суд не врахував, що ч. 2 ст. 328 ГПК України передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не лише у випадку припинення зобов`язання, але й з інших причин, які свідчать про відсутність підстав для подальшого існування обов`язку щодо виконання відповідного виконавчого документа. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» умови та порядок примусового виконання судових рішень визначають завершальну стадію судового захисту права, а визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» зумовлює закінчення виконавчого провадження та скасування всіх заходів примусового виконання, вжитих державним виконавцем. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Водночас у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 917/244/21. Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видачу виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видачу виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачає вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання; помилкову видачу виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачу виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц). У контексті спірних правовідносин встановлено, що виконавчий документ за наказом від 20.07.2010 у справі № 24/138-10 після відкриття виконавчого провадження № 36762726 був повернутий стягувачу 09.03.2017 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з визначенням граничного строку повторного пред`явлення до виконання до 09.03.2020. Матеріали справи не містять доказів повторного пред`явлення наказу до виконання ані первісним стягувачем, ані новим кредитором після відступлення права вимоги, що в сукупності з відсутністю активних виконавчих дій протягом тривалого часу після повернення виконавчого документа свідчить про відсутність фактичної спрямованості виконавчого документа на досягнення мети примусового виконання. З огляду на поданий акт звірки взаємних розрахунків та відсутність претензій з боку первісного кредитора, а також відсутність будь-яких дій нового кредитора щодо реалізації права вимоги, у справі наявні обставини, які слід кваліфікувати як припинення обов`язку боржника «з інших причин» у розумінні ч. 2 ст. 328 ГПК України, що відповідає розширювальному підходу, сформульованому у практиці Верховного Суду. Отже, апеляційний суд вважає наявними підстави для застосування ч. 2 ст. 328 ГПК України як «іншої причини», що обґрунтовує визнання наказу таким, що не підлягає подальшому виконанню, без виходу за межі предмета розгляду заяви та без повторного перегляду суті первісного спору. Відтак доводи апеляційної скарги про неправильне застосування положень ст. 328 ГПК України колегія суддів вважає обґрунтованими, а ухвалу помилковою.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права. Доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про визнання виконавчого документа наказу виданого 20.07.2010 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/138-10 таким, що не підлягає виконанню.

7. Розподіл судових витрат. Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання». Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-285 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 у справі № 24/138-10 скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі. Заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 24/138-10 задовольнити. Визнати виконавчий документ наказ виданий 20.07.2010 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/138-10 про стягнення з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850) на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (код ЄДРПОУ 00191017) 3% річних 47 069,77 грн, інфляційні втрати 242 342,35 грн, державне мито 2 959,97 грн, витрати на ІТЗ судового процесу 236,00 грн. Загальна сума до стягнення 292 608,09 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (50007, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, 15а, код ЄДРПОУ 00191017) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Електрична, будинок, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 2 422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06.07.2026. Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков Судді: О.Г. Іванов С.В. Вінніков