Постанова 4870 № 914/1559/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1559/24 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Бабій М.М. явка учасників справи: від боржника: не з`явився; від арбітражного керуючого: Литвиненко С.С.; від кредитора ГУ ДПС у Львівській області: Несторович Б.В.; розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни №23/12 від 23.12.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2025, суддя Трускавецький В.П., м. Львів, повний текст ухвали складено 15.12.2025 про відмову у задоволенні заяви про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню у справі №914/1559/24 за заявою фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни, м. Дрогобич Львівської області про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви 30.07.2024 представником боржника подано до місцевого господарського суду заяву про визнання податкового боргу Тарас Євгенії Іванівни безнадійним та таким, що підлягає списанню у загальному розмірі 621 200,00 грн., з яких: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 10 200,00 грн.; адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС у Львівській області) - 611 000,00 грн. Підставою для звернення з відповідною заявою до суду стало наявність грошових зобов`язань перед ГУ ДПС у Львівській області в сумі 621 200,00 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 по справі № 380/3341/24, позов ГУ ДПС у Львівській області до ФОП Тарас Є. І. про стягнення податкового боргу у сумі 621 200,00 грн. задоволено повністю та стягнуто з ФОП Тарас Є. І. наявну заборгованість в повному обсязі. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ та висновки Верховного Суду боржниця просить визнати безнадійним та списати податковий борг у загальному розмірі 621 200,00 грн, з яких: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 10 200,00 грн; адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС у Львівській області) - 611 000,00 грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню (вх. № 19198/24 від 30.07.2025) відмовлено. Ухвала суду обґрунтована тим, що під час нового розгляду справи суд виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.07.2025, та встановив обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо визнання податкового боргу безнадійним. Суд визначив дати, з яких відповідні грошові зобов`язання стали узгодженими у розумінні Податкового кодексу України, перевірив дату набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/3341/24, а також надав оцінку можливості застосування положень статті 102 Податкового кодексу України. Суд виходив із того, що податкові повідомлення-рішення від 23.02.2022 № 3528/13-01-07-09 та №3529/13-01-07-09 були оскаржені боржницею, проте рішенням адміністративного суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено, у зв`язку з чим зазначені грошові зобов`язання стали узгодженими 27.09.2023. Податкове повідомлення-рішення від 03.03.2023 № 3705/13-01-07-09 не оскаржувалося, тому відповідне грошове зобов`язання є узгодженим 25.03.2023. Крім того, суд встановив, що контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу в межах строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, а рішення Львівського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу в сумі 621 200 грн набрало законної сили 30.07.2024. З огляду на це суд дійшов висновку, що після ухвалення судового рішення про стягнення податкового боргу строки його стягнення визначаються до повного погашення такого боргу або до його визнання безнадійним виключно у випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України. Оцінивши обставини справи, суд також дійшов висновку, що спірний податковий борг не підпадає під жодну із категорій безнадійного боргу, визначених підпунктами 101.2.1 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, а тому відсутні правові підстави для визнання його безнадійним та таким, що підлягає списанню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи 23.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни №23/12 від 23.12.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі №914/1559/24. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, незважаючи на виконання вказівок Верховного Суду щодо встановлення дат узгодження податкових зобов`язань, обставин їх оскарження, перевірки дати набрання законної сили рішенням у справі №380/3341/24 та застосування статті 102 Податкового кодексу України, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання податкового боргу безнадійним. На думку скаржника, суд фактично обмежився застосуванням норм Податкового кодексу України, не врахувавши спеціальне правове регулювання, встановлене Кодексом України з процедур банкрутства. В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції правильно встановив момент набуття грошовими зобов`язаннями статусу узгоджених, однак неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні питання про можливість їх списання. Скаржник наголошує, що податкові повідомлення-рішення № 3528/13-01-07-09 та № 3529/13-01-07-09 набули статусу узгоджених 27.09.2023 після завершення судового оскарження, а податкове повідомлення-рішення № 3705/13-01-07-09 27.03.2023, після спливу десятиденного строку на його оскарження. Відповідно, податковий борг виник після закінчення строків, визначених статтею 57 Податкового кодексу України. Основним доводом апеляційної скарги є те, що правовідносини щодо погашення податкового боргу в процедурі неплатоспроможності регулюються не Податковим кодексом України, а Кодексом України з процедур банкрутства як спеціальним законом. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається на пункт 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, відповідно до якого цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, щодо яких застосовуються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Крім того, апеляційна скарга ґрунтується на положеннях частини другої статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства та правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13.06.2023 у справі № 907/76/22 та від 07.09.2023 у справі № 910/929/21. Скаржник вважає, що податковий борг, який виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, відповідно до імперативних приписів частини другої статті 125 КУзПБ є безнадійним та підлягає списанню в процедурі реструктуризації боргів. На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно застосував положення статей 101 та 102 Податкового кодексу України, не врахувавши пріоритет спеціального регулювання Кодексу України з процедур банкрутства, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконної ухвали, яка підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви щодо визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню. 20.01.2026 від кредитора - ГУ ДПС у Львівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 - без змін. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 справу №914/1559/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни №23/12 від 23.12.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі №914/1559/24 залишено без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни №23/12 від 23.12.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі №914/1559/24. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 справу №914/1559/24 призначено на 04.03.2026. У судове засідання 04.03.2026 з`явилися арбітражний керуючий та кредитор, боржник в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції. У судовому засіданні суд заслухав міркування арбітражного керуючого та кредитора щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності боржника, який в судове засідання не з`явився. Кредитор не заперечив щодо розгляду справи за відсутності боржника, натомість арбітражний керуючий вважав за неможливе розпочинати розгляд справи за відсутності боржника та просив розгляд справи відкласти. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 справу №914/1559/24 відкладено на 22.04.2026. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бонк Т.Б. з 20.04.2026 по 24.04.2026 включно, розгляд вищевказаної справи 22.04.2026 не відбувся. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 розгляд справи №914/1559/24 призначено на 27.05.2026. У судове засідання 27.05.2026 з`явилися арбітражний керуючий та кредитор, боржник в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції. У судовому засіданні суд заслухав міркування арбітражного керуючого про відкладення слухання справи та кредитора щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності боржника. Ухвалою від 27.05.2026 розгляд справи №914/1559/24 відкладено на 01.07.2026. В судове засідання 01.07.2026 з`явились арбітражний керуючий та кредитор, боржник в судове засідання повторно не з`явився хоча належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції, у зв`язку з чим суд визнав його неявку як без поважних причин. Арбітражний керуючий підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задоволити. Кредитор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України). Ухвала Господарського суду Львівської області від 10.12.2025оскаржується боржником в повному обсязі. Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу боржника, дійшов висновку про залишення її без задоволення з таких підстав Ухвалою місцевого господарського суду від 16.07.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи-підприємця -Шелест Юлію Вікторівну; попереднє засідання суду призначено на 16.09.2024. Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади України 17.07.2024 за №73632. 30.07.2024 від представника боржниці надійшла заява від 29.07.2024 про визнання податкового боргу Тарас Євгенії Іванівни безнадійним та таким, що підлягає списанню. Підставою для звернення з відповідною заявою до суду стало наявність грошових зобов`язань у ФОП Тарас Є.І. перед Головним управлінням ДПС у Львівській області в сумі 621 200,00 грн. 14.08.2024 до господарського суду від Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржниці ФОП Тарас Євгенії Іванівни на суму 621 200 грн. 00 коп. 11.09.2024 від представника боржниці через систему Електронний суд надійшла заява-повідомлення про розгляд кредиторських вимог, в якій зазначено, що вимоги Головного управління ДПС у Львівській області заявлені до боржника є обґрунтованими та підтвердженими, та визнаються фізичною особою-підприємцем Тарас Євгенією Іванівною в повному обсязі на суму 621 200,00 грн. Ухвалою суду від 16.09.2024 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 627 256,00 грн, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів ФОП Тарас Є. І., до яких увійшли вимоги ГУ ДПС у Львівській області в розмірі 627 256,00 грн; заяву арбітражного керуючого Шелест Ю. В. від 30.07.2024 №534/01-32 про дострокове припинення повноважень керуючого реструктуризацією задоволено; відсторонено арбітражного керуючого Шелест Ю. В. від виконання повноважень керуючого реструктуризацією; призначено керуючим реструктуризацією ФОП Тарас Є. І. арбітражного керуючого Литвиненка С. С.; продовжено строк процедури реструктуризації боргів боржника та строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, призначено на 19.11.2024. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2025, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025, визнано безнадійним та списано податковий борг ФОП Тарас Є. І. перед кредитором - ГУ ДПС у Львівській області в розмірі 621 200,00 грн (штрафні санкції), що виник до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 914/1559/24 про неплатоспроможність боржниці та віднесений до 3-ої черги реєстру вимог кредиторів. Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 29.07.2025 постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.02.2025 у справі № 914/1559/24 скасовано; справу № 914/1559/24 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.02.2025, постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 914/1559/24 та направляючи таку справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у пункті 8.31 постанови від 29.07.2025 вказав: « 8.31. Задовольнивши клопотання боржника про списання всього податкового боргу як безнадійного, суди попередніх інстанцій ретельно не дослідили обставини оскарження боржником податкових повідомлень-рішень у строки, передбачені статтею 57 ПК України, не визначили конкретні дати, з яких відповідні зобов`язання вважаються узгодженими у розумінні ПК України, та формально послалися на рішення у адміністративній справі № 380/3341/24 про стягнення податкового боргу з боржника, не перевіривши ані дату набрання ним законної сили, ані підстав для застосування у даному випадку положень вищезгаданої статті 102 цього Кодексу». Відповідно до статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. З врахуванням вказівок визначених означеною постановою Верховного Суду, судами встановлено наступне. Грошове зобов`язання боржниці перед кредитором в розмірі 621 200,00 грн складається з штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО (21080900) на суму 10 200,00 грн та адміністративного штрафу та іншої санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУДПС) на суму 611 000,00 грн. Вказана заборгованість була предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду, яким за результатами розгляду позовної заяви ГУ ДПС у Львівській області до ФОП Тарас Є. І. про стягнення податкового боргу в розмірі 621 200 грн, винесено рішення від 27.06.2024 у справі №380/3341/24 про задоволення позову. Рішенням адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 380/3341/24 встановлено, що заборгованість відповідача (ФОП Тарас Є. І.) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 10 200 грн виникла на підставі: - податкового повідомлення-рішення від 03.03.2023 № 3705/13-01-07-09, яким до ФОП Тарас Є. І. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5100,00 грн; - податкового повідомлення-рішення від 23.02.2022 № 3529/13-01-07-09, яким до ФОП Тарас Є. І. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5100,00 грн. Заборгованість відповідача (ФОП Тарас Є.І.) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДПС у Львівській області) на суму 611000,00 грн виникла на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 23.02.2022 № 3528/13-01-07-09, яким до ФОП Тарас Є. І. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 611 000,00 грн. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України. ПК України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України). Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення контролюючим органом грошового зобов`язання, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків починає таке оскарження. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України). У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 380/3341/24 визначено, що: -податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 03 березня 2023 року № 3705/13-01-07-09, яким до ФОП Тарас Є. І. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5 100,00 грн за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки, отримано ФОП Тарас Є. І. 10 березня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900071223511. Доказів оскарження цього податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку не надано; -податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 23 лютого 2022 року № 3529/13-01-07-09, яким до ФОП Тарас Є. І. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5 100,00 грн за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки, отримано ФОП Тарас Є. І. 10 березня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900068241088. Це податкове повідомлення-рішення ФОП Тарас Є. І. оскаржила в адміністративному, а надалі в судовому порядку (справа № 380/10945/22). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 380/10945/22, у задоволенні позову відповідача відмовлено повністю; -податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 23 лютого 2022 року № 3528/13-01-07-09, яким до ФОП Тарас Є. І. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 611 000,00 грн за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції. Зазначене податкове-повідомлення рішення ФОП Тарас Є. І. отримала 10 березня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900068241088. Це податкове повідомлення-рішення ФОП Тарас Є. І. оскаржила в адміністративному, а надалі в судовому порядку (справа № 380/10945/22). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 380/10945/22, у задоволенні позову відповідача відмовлено повністю. Враховуючи вказане, суд зазначає, що грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 03 березня 2023 року № 3705/13-01-07-09 вважається узгодженим 25.03.2023, а за податковими повідомленнями-рішеннями від 23 лютого 2022 року № 3529/13-01-07-09 та № 3528/13-01-07-09 27.09.2023 про що правильного висновку прийшов суд першої інстанції. Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 56, 57 Податкового кодексу України та ґрунтується на належній оцінці встановлених обставин справи. Зокрема, суд першої інстанції дослідив докази отримання боржником кожного з податкових повідомлень-рішень, перевірив факт та строки їх оскарження, а також встановив дату набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/10945/22, яким остаточно вирішено спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 23.02.2022 № 3528/13-01-07-09 та № 3529/13-01-07-09. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що грошові зобов`язання за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених саме з 27.09.2023, тобто з дня набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції, тоді як податкове повідомлення-рішення від 03.03.2023 № 3705/13-01-07-09, яке не було оскаржене, стало узгодженим 25.03.2023. Частиною 102.4. статті 102 ПК України законодавцем встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Водночас, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16). Якщо протягом зазначеного строку (1095 днів) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. ст. 102 ПК України). Судами встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області, дотримавшись спеціального строку давності, звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ФОП Тарас Є. І. податкового боргу у розмірі 621 200,00 грн на підставі податкових повідомлень-рішень від 03 березня 2023 року № 3705/13-01-07-09, від 23 лютого 2022 року № 3529/13-01-07-09 та № 3528/13-01-07-09 (справа № 380/3341/24). Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 380/3341/24 присуджено стягнути до бюджету з ФОП Тарас Є. І. податковий борг у розмірі 621 200,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 30.07.2024. Виходячи із зазначених вище приписів суд акцентує, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, отже такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України. Підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України визначено, що під терміном «безнадійний» розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; Наведене узгоджується з висновками про застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 (пункт 10.6), а також у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20. Враховуючи, що податковий борг ФОП Тарас Є.І. не належить до жодної з перелічених категорій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такий борг не може бути визнаний безнадійним. Апеляційний суд зазначає, що безпідставним є твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, виконавши вказівки Верховного Суду щодо встановлення моменту узгодження податкових зобов`язань, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки повинен був керуватися виключно положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, під час нового розгляду справи місцевий господарський суд виконав усі вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.07.2025 у справі №914/1559/24. Суд встановив дати узгодження кожного податкового повідомлення-рішення, дослідив перебіг їх адміністративного та судового оскарження, визначив момент виникнення податкового боргу, перевірив дату набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/3341/24, а також надав оцінку застосуванню статей 101 та 102 Податкового кодексу України. Лише після встановлення зазначених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного податкового боргу безнадійним. Таким чином, апеляційна скарга не спростовує встановлених судом обставин, а лише висловлює незгоду з їх правовою оцінкою. Довід апеляційної скарги про те, що після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства, а норми Податкового кодексу України не можуть застосовуватися, є помилковим. Дійсно, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Проте зазначена норма не означає повного виключення застосування Податкового кодексу України до спірних правовідносин. Саме на це звернув увагу Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що застосування у справах про неплатоспроможність фізичної особи приписів Кодексу України з процедур банкрутства як спеціального закону та визначення ним порядку погашення грошових зобов`язань не виключає врахування положень Податкового кодексу України для встановлення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення, узгодженості грошового зобов`язання та строку його сплати, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не містить самостійного визначення поняття «податковий борг» і не встановлює правил формування такого боргу. Отже, для цілей застосування частини другої статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства приписи Податкового кодексу України використовуються не як порядок погашення конкурсних вимог, а як нормативна основа для кваліфікації податкового зобов`язання та встановлення моменту набуття ним статусу податкового боргу (п.58-60). Аналогічно з контексту пунктів 63 74 постанови вбачається, що при застосуванні частини другої статті 125 КУзПБ суд зобов`язаний встановити момент узгодження грошового зобов`язання, строк його сплати та момент виникнення податкового боргу саме відповідно до норм Податкового кодексу України, а застосування частини другої статті 125 КУзПБ не може ґрунтуватися виключно на формальному співставленні календарних дат. Отже, твердження апелянта про неможливість застосування норм Податкового кодексу України суперечить наведеному правовому висновку Судової палати Верховного Суду. Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на те, що частина друга статті 125 КУзПБ встановлює імперативний обов`язок суду визнавати безнадійним будь-який податковий борг, який виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У пункті 100 постанови від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 Верховний Суд зазначив, що застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 125 КУзПБ, має здійснюватися з урахуванням того, що сама по собі відповідність податкового боргу трирічному критерію не звільняє суд від обов`язку перевірити обставини виникнення такого боргу, обставини майнового стану боржника та його здатність виконати грошові зобов`язання, перебіг процедури реструктуризації та поведінку боржника у межах цієї процедури, оскільки протилежний підхід суперечив би меті процедури реструктуризації боргів. У пункті 104 цієї ж постанови Судова палата дійшла висновку, що положення частини другої статті 125 КУзПБ не встановлюють автоматичного матеріально-правового механізму списання податкового боргу поза межами правового регулювання Податкового кодексу України, а визначають спеціальний наслідок для податкових вимог у процедурі реструктуризації, який реалізується у взаємозв`язку з приписами податкового законодавства та з урахуванням виконання передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства процесуальних дій. Крім того, у пункті 109 постанови Верховний Суд зазначив, що вирішення питання про застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 125 КУзПБ, здійснюється господарським судом у межах справи про неплатоспроможність, тоді як подальші дії контролюючого органу за правилами Податкового кодексу України та Порядку №220 мають характер обліково-адміністративної реалізації відповідного судового рішення і не підміняють судове встановлення підстав для застосування частини другої статті 125 КУзПБ. Отже, наведені правові висновки Верховного Суду спростовують доводи апеляційної скарги про існування автоматичного матеріально-правового механізму списання податкового боргу виключно на підставі частини другої статті 125 КУзПБ. Також безпідставними є посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №907/76/22 та від 07.09.2023 у справі №910/929/21 як на підставу для автоматичного списання спірного податкового боргу. У пункті 110 постанови від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 Судова палата Верховного Суду зазначила, що уточнює підхід до застосування частини другої статті 125 КУзПБ, сформульований у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №907/76/22, у тій частині, що стосується порядку встановлення умов для визнання податкового боргу безнадійним та його списання. Зокрема, Судова палата виходить з того, що частина друга статті 125 КУзПБ застосовується як спеціальний правовий наслідок у процедурі реструктуризації боргів боржника, але її реалізація не зводиться до формального співставлення календарних дат. Для застосування цієї норми господарський суд зобов`язаний встановити момент виникнення податкового боргу у значенні Податкового кодексу України (узгодження грошового зобов`язання, строк його сплати та перший день прострочення), а також забезпечити судовий контроль за виконанням обов`язкових процедурних елементів реструктуризації, включно з перевіркою декларації боржника, з`ясуванням його майнового стану та оцінкою добросовісності поведінки. Без встановлення цих обставин висновок про визнання податкового боргу безнадійним і його списання на підставі частини другої статті 125 КУзПБ є передчасним. Отже, наведені апелянтом правові висновки не можуть застосовуватися ізольовано без урахування останньої правової позиції Судової палати Верховного Суду. Крім того, як правильно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки спірний податковий борг вже був предметом судового стягнення та підтверджений рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили. За таких обставин строки його стягнення визначаються до повного погашення такого платежу, а підстави для визнання його безнадійним, визначені статтею 101 Податкового кодексу України, у цій справі відсутні. Отже, суд першої інстанції правильно застосував як положення Кодексу України з процедур банкрутства, так і норми Податкового кодексу України, належним чином виконав вказівки Верховного Суду, встановив усі юридично значущі обставини справи та дійшов законного й обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі №914/1559/24 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість заперечення кредитора, викладені у відзиві на апеляційну скаргу узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються належними і допустимими доказами. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Ухвала Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 у справі №914/1559/24 підлягає залишенню без змін. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Судові витрати. У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тарас Євгенії Іванівни №23/12 від 23.12.2025 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 залишити без змін. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Повний текст постанови складено та підписано 07.07.2026. Головуючий суддя Бойко С.М. Судді Бонк Т.Б. Якімець Г.Г.