Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3605/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Біньковська Н.В. 06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3605/26 пров. № А/857/31374/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Валюха В.М., Шавеля Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 300/3605/26 за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 28.05.2026р. Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. звернувся з позовом до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України у якому просив суд: -визнати безпідставними, та як наслідок, протиправними дії щодо направлення подання від 03.10.2025р. № 10.1-1/2042-25 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; -зобов`язати розглянути питання щодо відсутності підстав для застосування заходів дисциплінарного впливу а саме скерування до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 03.10.2025р. про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення. Одночасно із поданою позовною заявою Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. подав заяву про забезпечення позову відповідно до змісту якої просив суд забезпечити позов шляхом: -заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії, направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я Личука Т.В., до набрання чинності рішенням у цій справі. Ухвалою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026р. у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, ухвалу Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026р скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимоги, які заявлені у заяві про забезпечення позову заходи є співмірними із заявленими позивачем вимогами, заявлений заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. ч.1, ч.2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними. Тому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно ч.1, ч.2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019р. в справі N 826/10936/18 (провадження N К/9901/728/19). ч.6 ст.154 КАС України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача. Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів. Також необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Отже, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Матеріалами справи підтверджується те, що, зі змісту прохальної частини позову видно, що позивач просить суд визнати безпідставними і протиправними дії відповідача щодо направлення подання від 03.10.2025р. № 10.1-1/2042-25 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зобов`язати розглянути питання щодо відсутності підстав для скерування до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 03.10.2025р. про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Колегія суддів звертає увагу, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України має дискреційні повноваження в частині розгляду подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю заявника. п.12 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011р. №1904/5 (надалі також - Порядок №1904/5), за результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. В п.14 Порядку №1904/5 видно, що на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України. п.17 Порядку №1904/5 визначено, що анульоване свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає поверненню до Міністерства юстиції України. Згідно п.18 Порядку №1904/5 рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. п.10 Порядку №1904/5 встановлено, що у разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до визначеного департаменту Мін`юсту, територіального органу Міністерства юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону. Варто також зазначити, що розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за умови того, що згідно Порядку №1904/5 Комісія наділена дискреційними повноваженнями, і може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також може прийняти рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю або про відмову у такому анулюванні, враховуючи що станом на час розгляду судом заяви позивача про забезпечення адміністративного позову сторонам по справі його результат не відомий і позивачем не наведено чіткі обґрунтування наявності підстав вважати, що в ході розгляду судом справи Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України буде прийняте відповідне рішення, не свідчать про істотне ускладнення чи подальшу неможливість виконання рішення суду у цій справі або неможливість ефективного захисту, поновлення порушених прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову. Стосовно покликання апелянта на очевидність протиправності дій суб`єкта владних повноважень, колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі ознаки протиправності таких дій відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Таким чином, враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного правового висновку про відсутність правових підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відсутні. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича залишити без задоволення, а Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 300/3605/26 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді В. М. Валюх Р. М. Шавель