Постанова 4854 № 420/22527/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22527/24 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я., повний текст судового рішення складено 18.07.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року по справі за позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії щодо внесення подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, - В С Т А Н О В И В: До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії щодо внесення подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268. 17.07.2024 року одночасно із поданням позовної заяви, від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить: - заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням у даній справі. Подану заяву позивач обґрунтовує тим, що фактичною підставою для звернення до суду з даним клопотанням стало те, що він отримав від Секретаря Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату листа №96146/37.5/19-24 від 04.07.2024 року про те, що « 19 липня 2024 року о 15 год. 00 хв. у адміністративній будівлі Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 10, каб. 202, відбудеться засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України. Порядком денним цього засідання буде, серед іншого, розгляд подання Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року за №7268 на Ваше ім`я.». Таким чином, позивач зазначив, що до ухвалення та набрання чинності рішення суду про можливе задоволення майбутнього позову про визнання протиправними дій Міністерства Юстиції України щодо внесення Подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 , Вищою Кваліфікаційною Комісією Нотаріату при міністерстві Юстиції України може бути прийняте рішення за поданням, яке протиправно у період дії ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 06 квітня 2023 року у справі №420/6849/23 було направлене Мінюстом до ВККН. Наведене, враховуючи мету вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення ефективного захисту прав позивача, оскільки у разі прийняття ВККН рішення внаслідок вчинення Мінюстом незаконних дій, позивач вимушений буде звертатись з новим позовом про визнання протиправним такого рішення, прийнятого внаслідок незаконних дій, а отже спір між сторонами не буде вичерпаний в межах цього позову без нових звернень до суду, що очевидно не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Заборонено Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням у даній справі. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, такою, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, наведені доводи суду першої інстанції щодо забезпечення позову не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях позивача, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали про забезпечення позову. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Колегією суддів встановлено, що Наказом Міністерства Юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 року на підставі ч.3 ст.26 пунктів 1, 4, 6 ч.7 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

1. Задоволено скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 року №2729.

2. Скасовано рішення від 16.02.2023 року №№66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

3. Скасовано рішення від 01.03.2023 року №№66613006, 66613632, 66613189, 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66609337, 66609582, 66609947, 66610070, 66614936, 66615020, 66615061, 66615108, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.

4. Анульовано доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5. Направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

6. Виконання пунктів 2. 3 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

7. Виконання пункту 4 наказу покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

8. Виконання пункту 5 наказу покладено на Департамент нотаріату. Позивач оскаржив пункти 4 та 5 вказаного наказу, оскільки вважає оскаржуваний Наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню у відповідній частині. За вказаним позовом відкрито провадження у справі №420/6849/23. В межах справи №420/6849/23 позивач також звертався до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №420/6849/23 постановлено: Зупинити дію пункту 4 наказу Міністерства юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 року «Про задоволення скарги» - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зупинити дію пункту 5 наказу Міністерства юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 року «Про задоволення скарги» - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Заборонити Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України направляти до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Заборонити Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти дії щодо розгляду подання на підставі пункту 5 наказу Міністерства юстиції України №1189/5 від 31.03.2023 року «Про задоволення скарги» та приймати рішення за результатами цього розгляду - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. При цьому, позивач отримав від Секретаря Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату листа №96146/37.5/19-24 від 04.07.2024 року про те, що « 19 липня 2024 року о 15 год. 00 хв. у адміністративній будівлі Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Рильський, 10, каб. 202, відбудеться засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України. Порядком денним цього засідання буде, серед іншого, розгляд подання Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року за №7268 на Ваше ім`я.». Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням встановлених у вказаній справі обставин, що наслідком не вжитих судом заходів забезпечення позову, на підставі поданої позивачем заяви є можливі порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, в той час, як метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень в майбутньому, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Також суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу може призвести до реалізації наданих Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату повноважень на ухвалення рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що очевидно утруднить чи навіть унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову. На думку суду першої інстанції, на сьогодні існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по даній справі, оскільки у разі реалізації наданих ВККН повноважень, даний спір фактично втратить сенс та, з огляду на фактичні обставини, може призвести до виникнення нових спорів. Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги дії відповідача щодо реалізації наданих йому повноважень на можливе анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, з метою тимчасового зупинення настання негативних наслідків для позивача до перевірки правомірності вчинених відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відповідних дій, суд першої інстанції вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням у даній справі. При цьому, суд першої інстанції враховує, що вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства. Також, як вважає суд першої інстанції, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду. Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову належить до задоволення. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з вимогами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.151 КАС України - суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Колегія суддів зазначає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17. Відповідно до вимог ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Колегія суддів зазначає, що предметом адміністративного позову є визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо внесення подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 . Разом з цим, забезпечуючи позов, судом першої інстанції заборонено Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України вчиняти будь-які дії направлені на розгляд та вирішення по суті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 року на ім`я ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням у даній справі. Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 , може вважатися вирішенням спору по суті. Колегія суддів зауважує, що вищевказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому оцінка діям відповідача повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснення інших учасників справи, при розгляді справи по суті. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України має дискреційні повноваження в частині розгляду подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Так, згідно з вимогами п.12 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 року №1904/5 (далі - Порядок №1904/5), за результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. У відповідності до вимог п.14 Порядку №1904/5 на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України. Згідно з вимогами п.17 Порядку №1904/5 анульоване свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає поверненню до Міністерства юстиції України. Відповідно до вимог п.18 Порядку №1904/5 рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. Також слід зазначити, що відповідно до вимог п.10 Порядку №1904/5 у разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до визначеного департаменту Мін`юсту, територіального органу Міністерства юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону. Колегія суддів зазначає, що розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату подання про анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за умови того, що згідно Порядку №1904/5 Комісія наділена дискреційними повноваженнями, і може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також може прийняти рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю або про відмову у такому анулюванні, враховуючи що станом на час розгляду судом клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову сторонам по справі його результат не відомий, не свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача чи про подальшу неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення. При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що навіть у разі прийняття Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, таке рішення не є остаточним, оскільки воно реалізується виданням відповідного наказу Міністерства юстиції України, а також може бути оскаржено до суду у встановленому законом порядку, тобто доводи заявника щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі фактично є передчасними. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, як і розгляд вказаного подання, згідно до вимог Порядку №1904/5 відноситься до повноважень відповідних суб`єктів владних повноважень, з огляду на що втручання до їх дискреційних повноважень з метою заборони здійснювати певні дії, які відносяться до їх компетенції, повинно бути належним чином мотивоване при поданні заяви про забезпечення позову. Стосовно посилань позивача на очевидність протиправності дій відповідача, колегія суддів зазначає, що у цій справі ознаки протиправності таких дій відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Крім того, аналізуючи доводи позивача про можливу протиправність дій відповідача з посиланням на певні судові рішення, а саме ухвалу про забезпечення позову, прийняту в межах розгляду справи №420/6849/23 колегія суддів приходить до висновку що вони недоречні, так як спір у цій справі розглянутий не на користь позивача майже рік тому, а судові рішення набрали законної сили. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що до заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодних доказів, які б дали можливість суду встановити наявність чи відсутність обставин, які б вказували на очевидні ознаки протиправності дій відповідача. Водночас, у даному випадку, вирішення питання про забезпечення позову може трактуватись, як передчасне вирішення спірних правовідносин, в той час, коли суд першої інстанції не здійснював дослідження та оцінку доказів та обставин, які стали підставою для вчинення оскаржуваних дій відповідача. Колегія суддів зазначає, що сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, зазначені у заяві про забезпечення позову, не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених вимогами ст.151 КАС України, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що заява приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Згідно з вимогами ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Керуючись ст.ст.150; 151; 241; 242; 243; 308; 311; 315; 317;321; 322; 325;328; 329; 331 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - скасувати, прийняти у справі №420/22527/24 нову постанову, якою відмовити у задоволені заяви приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька І.Г. Ступакова