Постанова 4851 № 552/3212/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р.Справа № 552/3212/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. , за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А., пров. Хорольський 6, м. Полтава, 36034) по справі № 552/3212/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 №R283624 від 05.01.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що правопорушення ним не вчинялося, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП він притягнутий безпідставно, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням установленого порядку, оскаржувана постанова ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджено вчинення ним адміністративного правопорушення. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який відповідно до раніше пройденого ним ВЛК 21.04.1997 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, мав самостійно звернутися до 05 червня 2025 року до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, проте не пройшов повторний медичний огляд, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (враховуючи, що діяння вчинене в особливий період) ч.3 ст.210-1 КУпАП. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтава у справі № 552/3212/26 від 29.05.2026; ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560. ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердив, що не надсилав позивачу повістки на проходження ВЛК, а також не надав підтвердження відмови ОСОБА_1 на проходження ВЛК. Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 17.01.2026 року за вих. № 1/751 повідомив, що станом на дату розгляду запиту військовозобов`язаний ОСОБА_1 не є порушником правил військового обліку та/або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звертає увагу, що жодних заяв через свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста не подавав. Також скаржник зазначає, що відповідач мав можливість дізнатися про непроходження позивачем ВЛК уже 06.06.2025, а тому передбачений ч.9 ст.38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності позивача, якби він під неї підпадав, сплив би 06.09.2025. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. 03.07.2026 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що за наслідком поданої заяви ОСОБА_1 від 05.01.2026 була винесена постанова № R283624 від 05.01.2026 року якою позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Тобто, позивач самостійно визнав факт порушення ним правил військового обліку, не заперечував обставини вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, добровільно погодився на притягнення до адміністративної відповідальності, чим фактично підтвердив законність та обґрунтованість прийнятої постанови. Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що позивач ОСОБА_1 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Треті особи не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 06.07.2026 о 13:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - Серьогіної Ірини Миколаївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 552/3212/26. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від 05 січня 2026 року за № R283624 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до вказаної постанови за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Не погодившись з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № R283624 від 05.01.2026 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, позивач звернувся з даним позовом до суду. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення (по тексту КупАП) справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Постанову № R283624 від 05.01.2026 винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (надалі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Відповідно до пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, як встановлено колегією суддів, ІНФОРМАЦІЯ_2 має код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), водночас ІНФОРМАЦІЯ_6 має код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ). Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно із пунктом 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення. При цьому, належним відповідачем у справах щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері правил військового обліку повинен бути відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, посадова особа якого здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною четвертою статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 КАС України. Отже, відповідно до приписів КАС України ІНФОРМАЦІЯ_2 є суб`єктом владних повноважень, який виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, а тому є належним відповідачем у даній справі. Колегія суддів враховує, що правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.03.2023 у справі № 640/26047/19, за яким відокремлений підрозділ суб`єкта владних повноважень, утворений без статусу юридичної особи, може бути відповідачем в адміністративний справі. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, який відповідно до раніше пройденого ним ВЛК 21.04.1997 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, мав самостійно звернутися до 05 червня 2025 року до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, проте не пройшов повторний медичний огляд, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (враховуючи, що діяння вчинене в особливий період) частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Разом з тим, як встановлено колегією суддів, позов поданий до ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не є належним відповідачем у цій справі, що судом першої інстанції враховано не було. Більш того, відповідач у розглядуваній справ, ІНФОРМАЦІЯ_7 , у відзиві на позовну заяву наголошував на тому, що не приймав будь-яких управлінських рішень у адміністративній справі, а тому безпідставно залучений до участі в якості відповідача, проте суд першої інстанції жодної правової оцінки вказаним обставинам не надав. Колегія суддів зауважує, що за приписами частини першої, третьої-четвертої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 30.09.2019 у справі №140/72/19, від 11.08.2021 у справі № 809/1042/1, від 02.08.2022 у справі №620/4205/21, від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19, від 29.08.2024 у справі №380/17860/22) вказував на те, що визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду під час розгляду справи. Суд має процесуальну можливість як замінити неналежного відповідача за згодою позивача, так і залучити другого відповідача, якщо позивач згоди на заміну не дає. У такому разі за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом. Проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Разом з тим, суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався та, вирішуючи спір, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. У цьому випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України здійснити заміну первинного відповідача на належного або залучити до участі у справі співвідповідача. Водночас колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. У силу наведених приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Так само в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08.09.2023 у справі №826/4894/18, 16.03.2023 у справі №640/26047/19, від 06.02.2020 у справі №280/3088/19, від 29.01.2020 у справі №808/594/17, від 24.12.2019 у справі №686/2326/16-а. Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не є належним відповідачем у справі, та суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну, або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу. Одночасно слід зауважити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності. Доводи апеляційної скарги по суті заявлених вимог не підлягають оцінці, оскільки позов заявлений до неналежного відповідача, через що останні не мають значення для вирішення розглядуваного спору. Згідно з пунктом 4 частини першої, частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи встановлення порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами третьою, четвертою статті 48 КАС України, внаслідок чого передчасно відмовив у задоволенні позову, рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 підлягає скасуванню, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29.05.2026 по справі №552/3212/26 скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна Повний текст постанови складено 06.07.2026 року