Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 592/19288/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р.Справа № 592/19288/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Титаренко В.В., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, 40009, повний текст складено 12.03.2026) по справі № 592/19288/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № Х-04/25-251 від 24.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у сумі 25500 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.04.2025 № Х-04/25-251 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн. Позивач вказав, що спірна постанова була прийнята за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ухилення позивача від проходження медичного огляду, а також із істотним порушенням вимог Порядку №560 щодо належного формування та вручення направлення на проходження військово-лікарської комісії, фіксації моменту вручення повістки та направлення шляхом фото- та відеозапису, оформлення акта відмови від отримання документів, а також підтвердження виклику позивача до ТЦК та СП. Крім того, вказав на невідповідність часу та місця, зазначених у повістці, часу та місцю, вказаним у протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також зауважив, що з адміністративних матеріалів неможливо встановити наявність повноважень у особи, яка склала протокол. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № Х 04/25-251 від 24.04.2025 залишено без змін. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена правомірно, повноважним на те органом (посадовою особою), яким були всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а і відповідно, відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № Х 04/25-251 від 24.04.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. Суд першої інстанції зазначив, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Даних про те, що позивач станом на момент винесення постанови мав чинне рішення (постанову) про придатність до військової служби матеріали справи не містять. Оскільки ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, відмовився від проходження медичного огляду за направленням в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Суд першої інстанції врахував, що позивач не самостійно з`явився до ТЦК, а був доставлений як порушник законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, водночас це не впливає на його обов`язок пройти обов`язковий медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2026 по справі №592/19288/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Процедурі проходження медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку №560. Зі змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що останній не відмовлявся від проходження військово лікарської комісії, а лише зазначав про необхідність надання йому часу для належної підготовки до її проходження та висловлював намір пройти ВЛК за виданим направленням у порядку, передбаченому чинним законодавством. Водночас матеріали адміністративної справи не містять відомостей про реєстрацію відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на проходження військово-лікарської комісії. Крім того, відсутній належним чином оформлений акт про відмову від отримання направлення або проходження ВЛК, не зафіксовано факт відмови із застосуванням технічних засобів фото- чи відеофіксації, а також відсутні показання свідків, які б могли підтвердити відповідні обставини. Автор скарги також зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення №Х64/25-251 від 12.04.2025 складено уповноваженою на те особою. Наділення статусом «уповноваженої особи» для цілей статті 255 КУпАП можливе виключно щодо посадових осіб ТЦК та СП, визначених законом, а не шляхом загального чи формального віднесення до такого кола всіх військовослужбовців органу. Визначення наказом «всіх військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 » в якості осіб уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення без будь-якої конкретизації посад, переліку функцій, обсягу та меж повноважень є самостійним порушенням вимог законодавства та принципу правової визначеності. Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що відповідно до повістки ОСОБА_1 повинен з`явитись 12.04.2025 о 13:05 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та проходження військово-лікарської комісії та визначення при значення на особливий період; водночас в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові зазначено, що 12.04.2025 о 13:04, тобто раніше встановленого часу явки, перебуваючи у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» (за іншою адресою) вчинив адміністративне правопорушення відмовився від проходження медичного огляду. Зазначені дані є взаємно виключними та такими, що самі по собі свідчать про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки особа фізично не могла одночасно виконати вимоги повістки, прибувши об 13:05 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та об 13:04 знаходитися за іншою адресою в приміщенні лікарні де вчинити адміністративне правопорушення. Апелянт вважає, що процедурні порушення, зокрема, істотні суперечності щодо часу та місця вчинення правопорушення, відсутність належних і допустимих доказів події правопорушення, а також недотримання вимог статті 251 та статті 280 КУпАП при фіксації та оцінці доказів, є самостійними та безумовними підставами для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 18.05.2026 о 13:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. 18.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без її участі. Відповідно до частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2025 гранатометник 3 відділення взводу охорони СМТЦК та СП ОСОБА_3 склав протокол № Х 04/25-251 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідно до якого 12.04.2025 о 13 год 04 хв під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5», за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 12.04.2025 № 3185982. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 73, 19, 21, 45). На ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виписано повістку № 2270 на з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , каб. 309 (солдати, сержанти запасу), каб. 104 (офіцери запасу) 12.04.2025 о 13 год 05 хв. з метою уточнення персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період (а.с. 73 зв., 18, 43). Відповідно до Акту відмови від отримання повістки від 12.04.2025, підтверджують, що під час здійснення оповіщення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з відмовою від ВЛК. Текст повістки про явку на 13 год 05 хв 12.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було доведено (озвучено) гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , о 13 год 00 хв 12.04.2025 (а.с. 74). Згідно з направленням від 12.04.2025 № 3185982, направляється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для визначення придатності до військової служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП «Центральна міська клінічна лікарня» СМР за адресою: м. Суми, вул. Сумської Артбригади,

13. Дата початку медичного огляду 12.04.2025 (а.с. 74 зв.). Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 12.04.2025 (адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ), він за направленням, виданим йому комісією ВЛК, № 3185982 буде проходити комісію згідно чинного законодавства, про розшук за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП дізнався від працівників нацполіції. Ніякого звернення не з віськомату в електронному вигляді не приходило. Просить надати можливості поновити свої дані згідно чинного законодавства (а.с. 75). Також на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виписано картку обстеження та медичного огляду, куди кожним лікарем вносяться висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз. Проте вона не заповнена (а.с. 76). Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_4 розглянув протокол про адміністративне правопорушення від 12.04.2025 № Х-04-25-251, стосовно громадянина ОСОБА_1 та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 04/25-251 від 24.04.2025, якою встановлено, що 12.04.2025 о 13 год 04 хв під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5», за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 12.04.2025 № 3185982. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також зазначено, що не визнає свою вину, при цьому документально не підтверджено поважність причин неприбуття з моменту оголошення Указом Президента України загальної мобілізації від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Таким чином, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн (а.с. 44). Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.04.2025 № 8/809/4 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення було надіслано постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.04.2025 (а.с. 76 на зв.). Не погодившись з постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2025 № Х 04/25-251 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, позивач звернувся з даним позовом до суду. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту КУпАП). Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з положеннями статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу. Статтею 279-9 КУпАП визначено, що в постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. Частиною першою статті 210-1 КпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно відмовився від проходження медичного огляду за направленням в особливий період, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тому в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Так, згідно з частиною третьою статті 210-1 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначена норма є банкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Отже, чинним законодавством визначений обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, або направлення для проходження медичного огляду. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу. Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям. Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402), визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі Порядок №560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку №560 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. За приписами пункту 74 Порядку №560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис. Згідно з пунктом 74-1 Порядку №560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду. Таким чином, процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку №560. Так, судом першої інстанції встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виписано повістку № 2270 на з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , каб. 309 (солдати, сержанти запасу), каб. 104 (офіцери запасу) 12.04.2025 о 13 год 05 хв. з метою уточнення персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період. Однак останній відмовився від її отримання, що підтверджується актом відмови від отримання повістки від 12.04.2025. Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 3 у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (пункт 6 розділу ІІ Інструкції № 3). Судом встановлено, що у даній справі предметом спору є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.04.2025 № Х 04/25-251, яка складена у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, чим порушив вимоги абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Так, 12.04.2025 ОСОБА_1 видано направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби № НОМЕР_1 від 12.04.2025. Разом з тим, 12.04.2025 ОСОБА_1 склав заяву, за змістом якої вказав, що за направленням, виданим йому комісією ВЛК, № 3185982 буде проходити комісію згідно чинного законодавства, про розшук за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП дізнався від працівників Нацполіції. Також зазначив, що ніякого звернення з військкомату в електронному вигляді не приходило. Просив надати можливості поновити свої дані згідно чинного законодавства. Таким чином, 12.04.2025 у приміщенні Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК і свою відмову мотивував бажанням проходити ВЛК відповідно до чинного законодавства. При цьому, про порушення порядку проходження військово-лікарської комісії позивач не зазначав. Посилання апелянта на те, що вказаною заявою позивач не відмовлявся від проходження військово лікарської комісії, а лише зазначав про необхідність надання йому часу для належної підготовки до її проходження та висловлював намір пройти ВЛК за виданим направленням у порядку, передбаченому чинним законодавством не відповідають змісту дослідженої заяви, а тому є необґрунтованими. Колегія суддів ураховує, що Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів (далі Положення). Згідно з пунктом 3.8 Розділу 3 Положення постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Отже, військовозобов`язані повинні один раз на рік проходити медичне обстеження, що є не правом, а встановлений законом обов`язок військовозобов`язаного, за порушення якого настає передбачена відповідальність. Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату до матеріалів справи не надано, як і не долучено доказів проходження позивачем військово-лікарської комісії на підтвердження проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Доказів порушення порядку проведення військово-лікарської експертизи позивачем також не надано. Враховуючи досліджені докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_4 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Згідно з протоколом від 12.04.2025 № Х-04-25-251 позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 24.04.2025 о 16:00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб №102, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача до відповідальності. Посилання апелянта на відсутність зафіксованого факту відмови із застосуванням технічних засобів фото- чи відеофіксації, а також показаннями свідків не спростовують встановленого факту відмови позивача від проходження ВЛК, підтвердженого власноруч написаною заявою. Зазначені апелянтом обставини щодо невідповідності даних про час та місце, зазначених в повістці, тим, що зазначені в протоколі та спірній постанові, через що позивач не міг виконати вимоги повістки, прибувши за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки встановлене відповідачем порушення полягає у недотриманні позивачем обов`язку, передбаченого абзацом четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби). Порушення позивачем обов`язку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо явки за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, відповідачем не встановлено. Щодо доводів апелянта про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення №Х64/25-251 від 12.04.2025 складено не уповноваженою на те особою, колегія суддів враховує, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 25.12.2024 № 144 «Про організацію службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2025 навчальний рік» всіх військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 14.03.2025 № 82 сержанта ОСОБА_5 командира 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду гранатометника 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визначено вважати таким, що з 14.03.2025 справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що протокол про адміністративне правопорушення № Х 04/25-251 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 12.04.2025 щодо ОСОБА_1 було складено уповноваженою особою гранатометником 3 відділення взводу охорони ТЦК та СП сержантом ОСОБА_5 . Доводи скаржника про те, що визначення наказом всіх військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 як уповноважених осіб на складання протоколів про адміністративні правопорушення є порушенням вимог законодавства та принципу правової визначеності є необґрунтованими, оскільки докази визнання протиправним та (або) скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 25.12.2024 № 144 «Про організацію службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2025 навчальний рік» відсутні, а тому аргументи скаржника в цій частині виходять за межі предмета спору. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для її скасування відсутні. В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36). Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.03.2026 по справі №592/19288/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 18.05.2026 року