Постанова 4851 № 440/1929/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р. Справа № 440/1929/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року (ухвалене суддею Ясиновський І.Г.) в справі № 440/1929/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Міністерства юстиції України, у якому просила: визнати наказ Міністерства юстиції України №1667/7 від 20.08.2025 р. "Про залишення скарги без розгляду по суті" протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1667/7 від 20.08.2025 р. "Про залишення скарги без розгляду по суті". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1667/7 від 20.08.2025 р. "Про залишення скарги без розгляду по суті" в частині рішень від 13.09.2016 р. № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., від 12.12.2017 р. № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М., від 06.05.2020 р. № 52156389, від 31.05.2023 р. № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М., від 27.03.2025 р. № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено; зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025 р., з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р., а саме: змінити мотивувальну частину рішення, шляхом заміни обґрунтування відмови у задоволенні позову щодо розгляду скарги стосовно анулювання рішення державного реєстратора рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Кириченко Т.М. від 23.12.2014 р. № 18257557 на необхідність задовольнити позов в повному обсязі та змінити резолютивну частину рішення, шляхом зміни зазначення "частково" на "в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що залишення рішення від 23.12.2014 р. № 18257557 поза межами повторного розгляду її скарги не забезпечує реального та ефективного судового захисту. Зазначає, що їй доведеться знову звертатися з окремим позовом, що суперечить принципу процесуальної економії та завданню адміністративного судочинства, тому зміна рішення в цій частині відновлює її право на розгляд скарги щодо всього ланцюга незаконних реєстраційних дій. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 . Міністерство юстиції України діяло у спосіб та в межах повноважень, що визначені законодавством. Позивачкою не було підтверджено, що процедура державної реєстрації вчинена з порушенням законодавства, що оскаржуване рішення державних реєстраторів порушує її права та фактично твердження позивачки зводяться до її незгоди із зазначеними оскаржуваними рішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що позивачка 15.05.2025 р. звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою від 15.05.2025 р. №СК-1879-25 на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, зокрема просила: 1) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.03.2025 р. стосовно державної реєстрації речового права на 144/1000 частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (індексний № 78069976 від 27.03.2025); 2) врахувати, що скарга на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав подана на електронну пошту Міністерства юстиції України та підписана її кваліфікованим електронним підписом; 3) врахувати, що на підставі ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 220 та ст. 657 ЦК України, договір № 2 купівлі-продажу Об`єкта малої приватизації окремого майна частини нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м., що складає 144/1000 частки приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами аукціону із зниженням стартової ціни (в подальшому - договір № 2 купівлі-продажу від 27.03.2025 р.) є нікчемним правочином; 4) врахувати, що за адресою: АДРЕСА_1 немає багатоквартирного житлового будинку з нежитловим приміщенням; 5) врахувати, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 немає об`єкту нерухомості "приміщення", 144/1000 частки якого приватизувала ОСОБА_2 , і яке заявлене у договорі № 2 купівлі-продажу Об`єкта малої приватизації - окремого майна - частини нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м., що складає 144/1000 частки приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами аукціону із зниженням стартової ціни, який був підставою для прийняття оскаржуваного рішення; 6) звернутися до правоохоронних органів по факту несанкціонованого вивезення гербової печатки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до м. Києва; 7) на підставі ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомити, коли можна подати додаткові матеріали по даній скарзі; 8) на підставі ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" та п. 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 р. № 1150) витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. документи/копії документів, які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, та паперову копію реєстраційної справи в електронній формі; 9) на підставі ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" організувати відеоконференцію зі мною під час перевірки поданої нею скарги та під час розгляду її скарги; 10) на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надсилати всі матеріали по даній скарзі, які будуть надходити від заінтересованих осіб, та рішення за результатами розгляду даної скарги. 21.07.2025 р. позивачка звернулась до Міністерства юстиції України із заявою від 21.07.2025 р. № СК-2827-25 про вихід за межі доводів і вимог скарги від 15.05.2025 р. на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з метою виконання Міністерством юстиції України ст.ст. 1, 19, 129-1 Конституції України, в якій просила: 1) визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18257557 від 23.12.2014 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна 257/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); 2) визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31355931 від 13.09.2016 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 77/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); 3) визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67828886 від 31.05.2023 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 301/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); 4) визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38668549 від 12.12.2017 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 144/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); 5) визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52156389 від 06.05.2020 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 301/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); 6) визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати запис про неіснуючий об`єкт речових прав - нежитлове приміщення (реєстраційний номер: 537077153242). Наказом Міністра юстиції України про залишення скарги без розгляду по суті від 20.08.2025 р. №1667/7 залишено без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025 р., оскільки в частині рішення від 23.12.2014 р. №18257557 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М. скаргу подано на рішення у сфері державної реєстрації прав, прийняте до 01.01.2016 р., а в частині рішень від 13.09.2016 р. № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., від 12.12.2017 р. № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М., від 06.05.2020 р. № 52156389, від 31.05.2023 р. № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М., від 27.03.2025 р. № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено. Не погодившись із наказом Міністра юстиції України про залишення скарги без розгляду по суті від 20.08.2025 р. №1669/7, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача, що оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів права позивачки не порушено прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття та є передчасним, тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1667/7 від 20.08.2025 р. "Про залишення скарги без розгляду по суті" в частині рішень від 13.09.2016 р. № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., від 12.12.2017 р. № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М., від 06.05.2020 р. № 52156389, від 31.05.2023 р. № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М., від 27.03.2025 р. № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено. Відмовляючи в іншій частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України наказом правомірна залишено без розгляду скаргу позивачки від 15.05.2025, в частині рішення від 23.12.2014 р. № 18257557 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., оскільки скаргу подано на рішення у сфері державної реєстрації прав, яке прийнято до 01.01.2016 р. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст. 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96 (в подальшому - Закон № 393/96). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ст. 3 Закону № 393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до ст. 5 Закону № 393/96, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (в подальшому - Закон № 1952-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 1952-IV, Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами. Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", може бути оскаржене суб`єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб`єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов`язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб`єкт дізнався про таке рішення державного реєстратора. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку. Поновлення строку подання скарги не допускається. Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 1952-IV, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті. Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року. Згідно з ч. 9 ст. 37 Закону № 1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в подальшому - Порядок № 1128), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації). Відповідно до п. 2 Порядку № 1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Згідно з п. 4 Порядку № 1128, розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». Пунктом 8 Порядку № 1128 передбачено, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються. Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально. Відповідно до п. 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Судовим розглядом встановлено, що згідно з висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (в подальшому -Колегія) від 29.07.2025 р., сформованого за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 15.05.2025 р. № СК-1879-25, колегія рекомендувала залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025 р., оскільки в частині рішення від 23.12.2014 р. № 18257557 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М. скаргу подано на рішення у сфері державної реєстрації прав, що прийняте до 01.01.2016 р., а в частині рішень від 13.09.2016 р. № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., від 12.12.2017 р. № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М., від 06.05.2020 р. № 52156389, від 31.05.2023 р. № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М., від 27.03.2025 р. № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено. При цьому, від час розгляду скарги комісія зазначила, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21.02.2024 р. в справі 546/173/23 скаржниці відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як процесуальний правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області; Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях; Решетилівська міська рада, як орган місцевого самоврядування; Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Решетилівської міської ради Полтавської області, третя особа на стороні позивача: прокурор Полтавської обласної прокуратури, як представник інтересів Держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна нежитлової будівлі. Судом у вищевказаній справі досліджувались обставини, щодо часток у праві власності на об`єкт нерухомого майна рішення, щодо яких оскаржується та встановлено, зокрема, що скаржницею в ході розгляду справи в суді не надано належних, допустимих та достовірних доказів підтвердження факту порушення її прав відповідачем. У зв`язку з чим суд вважає, що вимоги скаржниці про визнання її співвласником зазначеної нежитлової будівлі на праві спільної сумісної власності є необґрунтованим, а тому позов не підлягає задоволенню. Колегією також встановлено, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, що діяв до 01.01.2013 р. містяться відомості про реєстрацію права власності скаржниці на 71/1000 частки у праві власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому оскаржуваними рішеннями права скаржниці не порушено, оскільки це право в Реєстрі прав власності на нерухоме майно є діючим. Колегія зазначає, що у доданих до скарги матеріалах та інформації Державного реєстру прав відсутні відомості про вчинення скаржницею дій, щодо внесення відомостей про право власності в Державний реєстр прав. Водночас відсутнє рішення державного реєстратора про відмову їй у державній реєстрації такого права, яке б підтверджувало факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка у своїй скарзі від 15.05.2025 р. №СК-1879-25 в обґрунтування порушення своїх прав зазначала про те, що обмежується її право мирно володіти своєю власністю та право на підприємницьку діяльність, тому що рішення: державного реєстратора - державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18257557 від 23.12.2014 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна 257/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); державного реєстратора - державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31355931 від 13.09.2016 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 77/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67828886 від 31.05.2023 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 301/1000 частки нежитловоrо приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38668549 від 12.12.2017 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 144/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242); державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52156389 від 06.05.2020 р. стосовно державної реєстрації неіснуючого майна - 301/1000 частки нежитлового приміщення (реєстраційний номер: 537077153242) та записом про неіснуючий об`єкт речових прав - нежитлове приміщення (реєстраційний номер: 537077153242) узаконюється протидії її законній господарської діяльності. Також у скарзі зазначено, що відповідно до ст.ст. 382-385 Цивільного кодексу України; Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; Державного класифікатору будівель та споруд ДК О 18-2000, чинний із 01.01.2001 р. та роз`яснень Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.12.2006 р. "Щодо визначення термінів житлових та нежитлових приміщень" об`єкт нерухомого майна "нежитлове приміщення" у законному порядку буває тільки у багатоквартирному житловому будинку. За адресою: АДРЕСА_1 немає багатоквартирного житлового будинку із нежитловим приміщенням. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що під час розгляду скарги позивачці відповідачем здійснено аналіз її доводів та надано оцінку вищезазначеним доказам щодо законності дій державних реєстраторів під час прийняття оскаржуваних рішень, зокрема в частині здійснення реєстрації об`єкту нежитлове приміщення, у тому числі не здійснено жодних дій щодо перевірки повноти та належності наданих заявниками відповідних документів, які послугували підставою для прийняття відповідних оскаржуваних рішень. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Полтавського районного суду Полтавської області у рішенні від 21.02.2024 в справі № 546/173/23 суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судом в справі № 546/173/23 не досліджувалися оскаржувані рішення державних реєстраторів, а також їх вплив на право мирного володіння на 71/1000 частки нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності позивачки. Суть скарги позивачки зводилася зокрема до того, що спірними рішеннями державних реєстраторів, після того, як за позивачем було зареєстровано її право приватної спільної часткової власності 71/1000 в нежитловій будівлі за адресою нерухомого майна АДРЕСА_1 , було безпідставно за заявами інших осіб в тій самій нежитловій будівлі зареєстровано право спільної часткової власності в нежитловому приміщенні, якого не було і не може бути в такій будівлі, з огляду на те, що вказане нерухоме майно не є багатоквартирним будинком і ньому не може бути нежитлового приміщення. Окрім того, позивачка наголошувала, що реєстрація оскарженими рішеннями реєстраторів права спільної часткової власності саме в нежитловій будівлі порушує її право приватної спільної часткової власності на 71/1000 в нежитловій будівлі, зокрема з огляду на неодноразові її скарги до правоохоронних органів щодо протиправних дій інших співвласників, які позбавляли її можливості вільного доступу до її нерухомого майна в цій будівлі. При цьому у відповіді сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області від 26.12.2022 р. №5456/115/104/16/05-2022, зазначено, що інші співвласники, надаючи відповідні пояснення правоохоронним органам, а саме ОСОБА_8 , зазначав, що ключі від вхідних дверей до будівлі за адресою АДРЕСА_1 для ОСОБА_1 не надасть, так як не бажає, щоб остання пересувалася по належній йому 301/1000 частині його майна у вище вказаній будівлі. Отже, посилання відповідача на те, що права позивачки оскарженими рішення державних реєстраторів не порушені лише з огляду на те, що в реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про наявність у позивачці права приватної спільної часткової власності 71/1000 в нежитловій будівлі, без надання оцінки всім обставинам зазначеним скаржником та без надання оцінки правомірності здійснення реєстрації права власності в нежитловому приміщенні, а не в нежитловій будівлі, є безпідставними та здійсненими передчасно і без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що серед документів, поданих відповідачем та досліджених під час розгляду скарг позивачки, наявні, зокрема, рішення: приватного нотаріуса Довбиш С.М. № 52156389 від 06.05.2020 р., в якому не зазначено хто подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (відповідна графа не заповнена); приватного нотаріуса Довбиш С.М. № 67828886 від 31.05.2023 р., в якому не зазначено хто подав заяву про державну реєстрацію прав; відносно якого права подано заяву; в резолютивній частині рішення не зазначено яке право зареєстровано, не зазначено за ким зареєстровано право чи обтяження та не зазначено в якій частині, лише вказано: «вирішив: провести державну реєстрацію прав за Заявою»; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. № 78069976 від 27.03.2025 р., в якому не зазначено хто подав заяву про державну реєстрацію прав; відносно якого права подано заяву; в резолютивній частині рішення не зазначено яке право зареєстровано, не зазначено за ким зареєстровано право чи обтяження та не зазначено в якій частині, лише вказано: «вирішив: провести державну реєстрацію прав за Заявою». У відомостях з державного реєстру речових прав відносно нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537077153242, тип об`єкта: нежитлове приміщення, адреса: АДРЕСА_1 ), зокрема, зазначено, що на підставі рішення 67828886 від 31.05.2023 р. приватного нотаріуса Довбиш С.М. зареєстровано право власності, розмір частки: 301/1000, власник: ОСОБА_7 . Також зазначено, що на підставі рішення 78069976 від 27.03.2025 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М., зареєстровано право спільної часткової власності, розмір частки 144/1000, власник ОСОБА_2 . Отже у відомостях з державного реєстру речових прав відносно нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537077153242, тип об`єкта: нежитлове приміщення, адреса: АДРЕСА_1 ) зазначена інформація, яка відсутня в рішеннях, скаргу відносно яких було подано позивачем та рішення відносно якої було винесено відповідачем. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №1667/7 від 20.08.2025 р. не містить жодної інформації, яким чином відповідач дійшов висновку, що оскаржувані рішення не порушують прав позивачки, з огляду на те, що в самих рішеннях не вказано ким, відносно чого та яке з прав зареєстровано, хоча за їх наслідками у відомостях з державного реєстру речових прав внесено інформацію про право власності інших осіб в тому ж об`єкті нерухомого майна, де за позивачкою зареєстровано право приватної спільної часткової власності ( АДРЕСА_1 ), що свідчить про передчасність висновків відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний наказ прийнятий відповідачем без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття з передчасним висновок, що оскаржуваними рішеннями державних реєстраторів права скаржниці не порушено. Щодо доводів апеляційної скарги позивачки про неправомірність Міністерства юстиції України залишення без розгляду по суті її скарги від 15.05.2025 р., в частині рішення від 23.12.2014 р. № 18257557 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., яке прийнято прийняте до 01.01.2016 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 37 Закону № 1952-IV, Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року. Згідно з абз. 5 ч. 3 ст. 37 Закону № 1952-IV, поновлення строку подання скарги не допускається. Наведені норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є чинними, неконституційними не визнані, а тому мали застосовуватись відповідачем. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, статтею 37 Закону № 1952-IV чітко визначено, що Міністерство юстиції України залишає скаргу на рішення у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року. Стосовно доводів апеляційної скарги позивачки про неефективність застосованого судом способу захисту, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може надавати оцінку оскаржуваним рішенням державних реєстраторів, оскільки відповідачем скарга ОСОБА_1 по суті не розглядалася і відповідачем оцінка таким рішенням не надавалась, в іншому випадку встановлення обставин щодо прийняття оскаржуваних рішень державних реєстраторів являє собою втручання суду у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1667/7 від 20.08.2025 р. "Про залишення скарги без розгляду по суті" в частині рішень від 13.09.2016 р. № 31355931 державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавського районного нотаріального округу Кириченко Т.М., від 12.12.2017 р. № 38668549 державного реєстратора Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Нестеренко Л.М., від 06.05.2020 р. № 52156389, від 31.05.2023 р. № 67828886 приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Довбиша С.М., від 27.03.2025 р. № 78069976 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено та зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 15.05.2025 р., з урахуванням висновків суду. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі № 440/1929/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін