Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/4620/26

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 725/4620/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Лисака І.Н., суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М., за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В., заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси Буковина», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при розгляді справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» на ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 14 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Іщенка І.В., ВСТАНОВИВ: У травні 2026 року заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у солідарному порядку із боржників за надані послуги ЖКГ (а.с.1-11). Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 14 травня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу. Не погоджуючись із ухвалою суду ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до п. 1.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 року №602/27 ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» визнано виконавцем послуги з вивезення побутових відходів, межі якої зазначено у додатку

2. У додатку 2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 року №602/27 зазначено території, обмежені відповідними вулицями. Перелічені у вказаному додатку вулиці позначають межі, границі території м. Чернівці, на яких ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» уповноважено на надання послуг з вивезення побутових відходів. Вулиця Червінського власне знаходиться посеред території, яка обмежена вулицями Головною, Буковинською, Кармелюка, Руською, тощо. Провадження №22-ц/822/1362/26 На підставі наведеного вважає, що заявником належними та допустимими доказами доведено надання послуг боржникам, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п.1 ч.1 ст.353 цього Кодексу, а саме про відмову у видачі судового наказу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступних висновків. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції вказав, що з наданих до заяви документів не вбачається, що заявника уповноважено на надання послуг з вивезення побутових відходів за адресою місця проживання боржника, а саме по вул. Червінського в м. Чернівці, а вимога ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» щодо стягнення з боржника заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з вивезення побутових відходів не є безспірною і не може вирішуватися видачею судового наказу без встановлення обставин, що мають істотне значення, шляхом дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін у справі на загальних підставах, тобто в позовному провадженні. З таким висновком колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Частиною 1 ст.165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 8168,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 1893,63 грн та 3% річних у розмірі 508,57 грн. До заяви про видачу судового наказу були долучені додатки, а саме: копія рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 року №602/27, відповідно до якого ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» визнано виконавцем послуги з вивезення побутових відходів строком на 10 років на території, межі якої зазначено у додатку 2; копія додатку 2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 року №602/27, де зазначені території надання послуг з вивезення побутових відходів в м. Чернівці, які обмежені вулицями з їх переліком; копія договору №2, укладеного між ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» та Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 18 грудня 2020 року про надання послуги з вивезення побутових відходів на окремій території м. Чернівці; публічна оферта до публічного договору про надання послуг з поводження побутовими відходами від 01 червня 2021 року, який розміщено на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради та ТОВ «Укрвторресурси-Буковина»; розрахунок заборгованості ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» за особовим рахунком НОМЕР_1 , відкритого на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-11). Як вбачається зі змісту заяви про видачу судового наказу вона містить вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, тобто вимогу, визначену п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України. Відмовляючи у видачі судового наказу суд послався на п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, відповідно до якої відмова допускається, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Проте, зазначена норма застосовується виключно у разі відсутності підтвердження факту виникнення грошового зобов`язання або його невиконання. Відсутність оплати за фактично надані послуги є порушенням зобов`язань споживача та підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, боржники є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 та за цією адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . На виконання п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України документом, що вказує на безспірність, є укладені в електронній формі Публічні індивідуальні договори про надання послуг з поводження побутовими відходами. Відповідні повідомлення про публічну пропозицію (оферту) про укладення таких договорів опубліковані на офіційному сайті Чернівецької міської ради та ТОВ «Укрвторресурси-Буковина», за яким пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості з божників. Долучені заявником до заяви про видачу судового наказу докази дозволяють суду при розгляді справи наказного провадження встановити, зокрема, факт наявності у заявника права грошової вимоги до боржника/боржників та наявність або відсутність порушення боржником права такої грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Отже, суд першої інстанції належним чином не дослідив зміст вимог та доводи заяви про видачу судового наказу, не надав належної оцінки доданим до заяви доказам та дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України. Крім того, мотиви суду першої інстанції з приводу ненадання доказів того, що заявник уповноважений на надання відповідних послуг за адресою проживання боржника, є неспроможними, оскільки з додатку №2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.12.2020 року №602/27 вбачається, що території, на яких надаються послуги обмежені певними вулицями м. Чернівці, у ситуації яка склалася, АДРЕСА_2 знаходиться в межах вул. Головною, Буковинською, Кармелюка, Руською, тощо, що свідчить про надання заявником таких послуг на зазначеній вулиці, де зареєстровані боржники. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» задовольнити. Ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 14 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.Н. Лисак Судді: М.І. Кулянда І.М. Литвинюк