Постанова Чернівецький апеляційний суд № 718/2415/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2 липня 2026 року м. Чернівці справа № 718/2415/25 провадження №22-ц/822/743/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Скулеба А.І. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. Позов обґрунтовано наступним. ОСОБА_1 виявила бажання залишити за собою не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно (житлову будівлю), що раніше належало ОСОБА_2 - боржнику у виконавчому провадженні, який зазначений власником земельної ділянки з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, цільовим призначенням "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка станом на 17.05.2024 продовжує перебувати у приватній власності, а її цільове призначення не зазнало змін. Позивач є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , а власником земельної ділянки значиться відповідач, отже, існують ризики, що ОСОБА_2 може здійснити за собою реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, або відчужити її третій особі, відтак позивач має право на визнання за собою права власності на указану вище земельну ділянку. Позивач просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, цільовим призначенням "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майновий пай. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2026 року скасувати та позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, цільовим призначенням «11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що за даним вебпорталу kadastr.live станом на 17.05.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, яка розташована у АДРЕСА_1 продовжує перебувати у приватній власності, а її цільове призначення не зазнало змін. Отже власником нежитлової будівлі, загальною площею 491,20 кв.м., розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га у АДРЕСА_1 та самої цієї земельної ділянки є позивачка ОСОБА_1 , але власником указаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі значиться відповідач ОСОБА_2 . При цьому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . В той же час ОСОБА_2 володіє правовстановлюючими документами на указану земельну ділянку, яка була ним набута у власність у 2007 році. Вважає, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Таким чином, з 12.11.2018 року ОСОБА_1 фактично належить право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га. та на розташовану на ній нежитлову будівлю, загальною площею 491,20 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Як вбачається та встановлено судом з протоколу № 364606 проведення електронних торгів, сформованого 23.10.2018, торги щодо лота реєстраційний номер 306350, найменування майна: житлова будівля загальною площею 491,20 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 зі стартовою ціною 174055,00 грн, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Свідоцтвом № 1509 від 12 листопада 2018 року приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянська М.М. на підставі постанови державного виконавця та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затверджених начальником Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Чернівецькій області Співаком Р.М. 07 листопада 2018 року, посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з нежитлової будівлі, загальною площею 491,20 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 174055,00 грн, оскільки майно не реалізовано / торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Олексюк С.В., приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області 27 вересня 2007 року зареєстровано в реєстрі за № 3933. У свідоцтві зазначено, що право власності на нежитлову будівлю підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інформаційною довідкою № 376718872 від 01.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ОСОБА_1 є власником у розмірі частки 1/1 нежитлової будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1691860173225, загальною площею 491,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 12.11.2018. З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142 з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 1,1958 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності, у відомостях про суб`єктів права власності на земельну ділянку міститься інформація про ОСОБА_2 та зазначається, що інформація про власника (землекористувачів) є довідковою, актуальна інформація міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Документом, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, зазначено Державний акт ЯД 090756 07.11.2007. За змістом інформаційної довідки № 378986470, сформованої 17.04.2024, та інформаційної довідки № 443190261, сформованої 11.09.2025, відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі і про власника зазначеної земельної ділянки. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. При розгляді справи, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено, що будь-якою особою, у тому числі відповідачем, державним органом чи органом місцевого самоврядування було порушено її право на набуття нею у власність спірної земельної ділянки чи відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності позивача на земельну ділянку, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що її права та законні інтереси щодо спірної земельної ділянки порушено. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, оскільки судом не було враховано наступного. За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша-третя статті 319 ЦК України). Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору дарування). За статтею 373 ЦК України земельні ділянки є об`єктами права власності. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 провадження № 12-143гс18, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц провадження № 14-438цс19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 провадження № 14-125цс20 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.38.5) наголосила на тому, що: - правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України; - стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а отже, використання споруд, належних позивачці, неможливе без відповідної земельної ділянки. За положеннями статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. З матеріалів справи встановлено наступне. Як вбачається з протоколу № 364606 проведення електронних торгів, сформованого 23.10.2018, торги щодо лота реєстраційний номер 306350, найменування майна: житлова будівля загальною площею 491,20 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 зі стартовою ціною 174055,00 грн, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Свідоцтвом № 1509 від 12 листопада 2018 року приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянська М.М. на підставі постанови державного виконавця та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затверджених начальником Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Чернівецькій області Співаком Р.М. 07 листопада 2018 року, посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з нежитлової будівлі, загальною площею 491,20 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 174055,00 грн, оскільки майно не реалізовано / торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Олексюк С.В., приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області 27 вересня 2007 року зареєстровано в реєстрі за № 3933. У свідоцтві зазначено, що право власності на нежитлову будівлю підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інформаційною довідкою № 376718872 від 01.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що ОСОБА_1 є власником у розмірі частки 1/1 нежитлової будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1691860173225, загальною площею 491,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 12.11.2018. З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142 з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 1,1958 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності, у відомостях про суб`єктів права власності на земельну ділянку міститься інформація про ОСОБА_2 та зазначається, що інформація про власника (землекористувачів) є довідковою, актуальна інформація міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Документом, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, зазначено Державний акт ЯД 090756 07.11.2007. За змістом інформаційної довідки № 378986470, сформованої 17.04.2024, та інформаційної довідки № 443190261, сформованої 11.09.2025, відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі і про власника зазначеної земельної ділянки. За таких обстави, встановивши, що позивач є власником нежитлової будівлі, загальною площею 491,20 кв.м., розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га у АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Враховуючи зазначене, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, цільовим призначенням "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2026 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322555700:01:004:0142, площею 1,1958 га, цільовим призначенням "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак І.М. Литвинюк