Постанова Чернівецький апеляційний суд № 717/2097/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 3 січня 2024 року м. Чернівці справа № 717/2097/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю. секретар Тодоряк Г. Д. позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Туржанський В. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Позивач просив визнати його особистою приватною власністю: - житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 60,90 кв.м., житловою площею 42,10 кв.м., з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а саме літньою кухнею літ. «Б», сараєм літ. «В», убиральнею літ. «Г», підвалом літ. «Пд», воротами № 1, огорожею № 2, криницею № 1, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0258, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,2642 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0259, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Позов обґрунтований тим, що спірні житловий будинок та земельні ділянки, хоч і були придані у шлюбі позивача з відповідачкою, проте за особисті кошти ОСОБА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2023 року, і набрало законної сили, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки: - житлового будинку, позначеного літерою «А-1» загальною площею 60.90 кв.м., житловою площею 42.10 кв. м., з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а саме літню кухню, позначену в технічному паспорті літерою «Б», сарай позначений в технічному паспорті літерою «В», убиральню позначену в технічному паспорті літерою «Г», підвал позначений в технічному паспорті літ. «Пд», ворота позначені в технічному паспорті № 1, огорожу, позначену в технічному паспорті № 2, криницю позначену в технічному паспорті № 1, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, площею 0.1500 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0258, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, площею 0.2642 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0259, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки наявне рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і заявлений позивачем у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права. У справі № 717/1962/22 та у даній справі сторони є відмінними, оскільки у кожній із даних справ мають різні процесуальні статуси. У справі № 717/1962/22 предметом позову є поділ майна подружжя та визнання права власності на майно за ОСОБА_2 , а у даній справі предметом позову є визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 . У справі № 717/1962/22 позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувалися відповідно до статей 60, 62 СК України, а позовній вимоги ОСОБА_1 на підставі норм статті 57 СК України. Отже, тотожність сторін, предмету позову та його підстав у даних справах відсутня. Відмова судом у відкритті провадження у справі створила позивачеві перешкоди у реалізації його права на судовий захист. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інша сторона не подавала відзив на апеляційну скаргу.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 березня 2023 року у цивільній справі №717/1962/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 червня 2023 року, і яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки: - житлового будинку, позначеного літерою «А-1» загальною площею 60.90 кв.м., житловою площею 42.10 кв. м., з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а саме літню кухню, позначену в технічному паспорті літерою «Б», сарай позначений в технічному паспорті літерою «В», убиральню позначену в технічному паспорті літерою «Г», підвал позначений в технічному паспорті літ. «Пд», ворота позначені в технічному паспорті № 1, огорожу, позначену в технічному паспорті № 2, криницю позначену в технічному паспорті № 1, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0258, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, площею 0, 2642 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0259, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Позивач просив визнати його особистою приватною власністю: - житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 60,90 кв.м., житловою площею 42,10 кв.м., з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а саме літньою кухнею літ. «Б», сараєм літ. «В», убиральнею літ. «Г», підвалом літ. «Пд», воротами № 1, огорожею № 2, криницею № 1, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0258, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,2642 га, кадастровий номер 7322055100:01:003:0259, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент розгляду позову ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, набрало законної сили рішення суду у справі № 717/1962/22, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне. Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді. Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства. Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права. Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 30 червня 2021 року у справі № 333/6792/17 та від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18. Порівняльний аналіз відомостей про підстави та предмети спорів у справі, переглядається, та у справі № 717/19632/22 дає підстави для висновку, що вони не є тотожними. У справі № 717/1962/22 предметом позову був поділ майна подружжя та визнання права власності на майно за ОСОБА_2 , а у даній справі предметом позову є визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Тобто предмет спору у цих справах не є тим самим. Також, як вбачається зі змісту позову ОСОБА_2 у справі № 717/1962/22, останній був пред`явлений з тих підстав, що спірне нерухоме майно було набуте сторонами під час шлюбу та є їхньою спільною сумісною власністю у відповідності до вимог статей 60, 62 СК України, в той час як позов ОСОБА_1 обгрунтовувався тим, що хоча і спірне нерухоме майно було придбане під час шлюбу сторін, проте за власні кошти ОСОБА_1 , а тому таке майно є його особистою власністю у відповідності до вимог статті 57 СК України Отже, підстави позовів також не співпадають. Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково відмовив у відкритті провадження за правилами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки предмет та підстави позовів у цій справі та в справі № 717/1962/22 не є тотожними. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка перешкоджає провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 січня 2024 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді: Мирослава КУЛЯНДА Наталія ПОЛОВІНКІНА