Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2525/26

Номер провадження: 33/813/995/26 Номер справи місцевого суду: 522/2525/26 Головуючий у першій інстанції Русєва А. С. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,прокурора Щербіни Н.М.,особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Негара Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу захисника Негара Р.П., в інтересах ОСОБА_1 ,на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2026, відносно: ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої,працюючої заступником начальника відділу організації роботи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції на ОСОБА_1 було накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає1700 грн, а також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. Відповідно до постанови місцевого суду, ОСОБА_1 ,перебуваючи на посаді заступника начальника відділу організації роботи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в порушення вимог ч. 4 ст. 52 Закон України «Про запобігання корупції» (далі Закон) несвоєчасно повідомила Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з придбанням 12.03.2025 майна, а саме:машиномісце/паркомісце № 418 на суму 514350 грн, яке перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2025, чим вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Негара Р.П. зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що: - суд 1-ої інстанції під час розгляду справи не дослідив усі фактичні обставини справи та докази, безпідставно відмовив у клопотанні про виклик свідка, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а також не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі та щодо визнання ОСОБА_1 винуватою; - судом не прийнято до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 не мала можливості подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до 22.03.2025,оскільки про державну реєстрацію права власності вона дізналась лише 02.04.2025 після отримання повідомлення у месенджері від представника УК «Авіньон», отже в діях ОСОБА_1 відсутній прямий умисел, спрямований на не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані; - суд 1-ої інстанції дійшов помилкового висновку щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язку зі здійснення моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не врахував існування обставин ускладненої роботи зазначеного реєстру, що відбулось внаслідок зовнішньої кібератаки на державні реєстри Мін`юсту 19.12.2025 та продовжувались протягом 2025 року; - безпідставним є також твердження суду про те, що на сайті НАЗК в особистому кабінеті декларанта ОСОБА_1 могла скористатися функцією «Дані для декларації», яка дозволяє декларанту отримати інформацію з реєстрів та баз даних, оскільки зазначена функція та відповідна довідка «Дані для декларації» за відповідний звітний період формується лише один раз, чим скористалась ОСОБА_1 під час подання щорічної декларації за 2024 рік, коли ще реєстрації на паркомісце здійснено не було; - судом 1-ої інстанції не взято до уваги, що моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата отримання уповноваженим органом НАЗК листа ДПС України від 09.09.2025 про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: 15.09.2025, а отже - не надано відповідної правової оцінки питанню щодо спливу на момент розгляду справи 6-ти місячного строку накладення адміністративного стягнення з дня виявлення правопорушення, та як наслідок, наявності підстав для закриття провадження по справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП; - з цих підстав місцевим судом безпідставно не враховано висновку щодо застосування ч. 1 ст. 38 КУпАП, який викладено у постанові КАС ВС від 28.02.2019 у справі № 149/2498/17, зокрема, про те, що днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення; - судом не враховано обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене правопорушення, а саме: щире розкаяння, вчинення правопорушення вперше, вжиття відповідних заходів з відвернення негативних наслідків, в тому числі шляхом подання у вересні 2025 року відповідного повідомлення, про що також свідчить відображення вказаного майна у щорічній декларації за 2025 рік; вчинення правопорушення при збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Посилаючись на викладені обставини, захисник Негара Р.П.просить постанову суду скасувати та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п.п. 1,7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу вказаного правопорушення, а також у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Негара Р.П., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора Щербіни Н.М., яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши доводи апелянта та повторно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд критично відноситься до тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, оскільки вони спростовується наступними доказами по справі: - протоколом про адміністративне правопорушення № 47-01/34/26 від 17.02.2026 (а.с. 1-10); наказом Південного МУ від 15.01.2021 № 9-о «Про призначення ОСОБА_1 » (а.с. 44); - наказом Південного МУ від 28.07.2022 за №112-о «Про переведення ОСОБА_1 » (а.с. 45-46); - наказом Південного МУ від 21.12.2022 за №252-о «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_1 » (а.с. 47); - особовою карткою державного службовця №74 (а.с. 48-49); - табелем обліку використання робочого часу відділу організації роботи Південного МУ з березня по вересень 2025 року(а.с. 52); - наказом Південного МУ від 28.01.2025 №32 «Про забезпечення декларування у Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків» (а.с. 59-60); - Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2026, даними перегляду суб`єкта декларування № 164336 від 16.02.2026, інформацією про послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняла ОСОБА_1 в період з 11.03.2025 по 26.09.2025. Так, диспозиція ч. 2 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані. Приміткою до ст. 172-6 КУпАП визначено, що суб`єктами правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані є суб`єкти декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб`єкти декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції". Згідно із ч. 1 ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 ст.3 Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування та подання повідомлень про суттєві зміни у майновому стані у порядку та строки, що визначені Законом. Частиною 4 ст. 52 Закону встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов`язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Реєстру та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Положення ч.4 ст.52 Закону застосовується до суб`єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до ст.51-3 Закону. Відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.01.2021 № 9-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника організаційно-розпорядчого відділу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у порядку переведення з Офісу великих платників податків ДПС. Відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.07.2022 № 112-о ОСОБА_1 переведено з посади заступника начальника організаційно-розпорядчого відділу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на посаду заступника начальника відділу організації роботи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з 28.07.2022 року. Згідно із наказом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.12.2022 за № 252-о ОСОБА_1 присвоєно 4 (четвертий) ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. Таким чином, відповідно до пп. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на яку поширюється дія Закону. Згідно із примітками до ст.ст.51-3 та 56 Закону посада державної служби категорії «Б» відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Тому, відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 52 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом інкримінованого їй правопорушення. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становив 3028 грн., отже 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, становило 151400 грн. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 12.03.2025 набула права власності на машиномісце/паркомісце № 418), загальною площею 17,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість майна відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав від 20.10.2023 № 7-418 становить 514 350 грн, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2025 року. Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, була зобов`язана повідомити Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку з придбанням 12.03.2025 майна (машиномісце/паркомісце № 418), загальною площею 17,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 514 350 грн, яке перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, у десятиденний строк з моменту придбання майна, а саме: до 00.00 год. 23.03.2025. Водночас, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 подала відповідне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані несвоєчасно лише 05.09.2025 о 10:39 год, чим допустила порушення приписів ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією та передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції про наявність в діях суб`єкта декларування ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності умислу, направленого на вчинення інкримінованого правопорушення, та зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є формальним. Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності. Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю. Тож, ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, є неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. При цьому, обов`язок повідомлення НАЗК про суттєві зміни у майновому стані є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин або наявності поважних причин несвоєчасності подання такого повідомлення. Водночас, ОСОБА_1 неодноразово подавала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тож, їй відома послідовність дій, необхідних для заповнення та подання документів до Реєстру. Окрім того, з огляду на пояснення ОСОБА_1 , про факт реєстрації права власності вона дізналась 02.04.2026 після отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, втім повідомлення про суттєві зміни у майновому стані з придбання майна подала лише 05.09.2025, після надходження до Південного МУ ВПП листа ПУ Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДПС від 01.09.2025 № 21262/7/99-00-14-04-01-07. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , починаючи з 02.04.2025 мала інформацію про зареєстроване право власності, водночас не вжила заходівдля подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у встановлений Законом строк. Наведене спростовує доводи скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній прямий умисел, спрямований на не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, в тому числі у зв`язку із отримання інформації про державну реєстрацію права власності 02.04.2025. Посилання апелянта на неможливість отримання інформації про зареєстроване право власності через технічні несправності відповідного державного реєстру, також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що відомості щодо нерухомого та рухомого майна вносяться особисто декларантом із зазначенням відповідного права власності на нього, яке підтверджується правовстановлюючими документами, при цьому з заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав № 65765475 від 12.03.2025 (а.с. 31) вбачається, що розгляд заяви відбудеться у термін 5 робочих днів, а дата, час розгляду визначена як 17.03.2025, тож їй було відомо про дату державної реєстрації права власності. Таким чином, з огляду на наведене, а також визначену у заяві дату розгляду, ОСОБА_1 мала можливість, починаючи з 17.03.2025 вчиняти відповідні дії з отримання витягу з Державного реєстру прав за результатами розгляду її заяви, водночас, відповідних дій не вчинила, доказів відповідних не надала, як і не вчинила дій з подання повідомлення про зміну майнового стану після отримання інформації про реєстрацію права власності. Більш того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 про те, що вона звернулась за місцем роботи до заступника начальника сектору з питань протидії корупції, з метою отримання роз`яснень щодо подальшого порядку дій, який в свою чергу, встановивши, що 10-денний строк вже сплив, порадив подати відповідні документи у 2026 році з урахуванням змін законодавства, оскільки вказані роз`яснення є не офіційними, ба більше у відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. В цьому контексті апеляційний суд вважає хибними доводи сторони захисту щодо відмови судом 1-ої інстанції в допиті свідка для підтвердження вказаної вище версії апелянта. Також не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення вказаного правопорушення вчинення такого правопорушення при збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Резюмуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновків суду 1-ої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та відсутність підстав для закриття провадження за відсутністю в її діях складу зазначеного правопорушення. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта в частині закінчення на момент постановлення оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, який обраховується з дня виявлення правопорушення. Частиною 4 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією. Для визначення початку перебігу строку накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграє день виявлення правопорушення. Відповідно до складеного протоколу щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією 47-01/34/26 від 17.02.2026 зазначено, що датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме: 17.02.2026, тобто момент з`ясування всіх необхідних даних для встановлення ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Апеляційний суд не може погодитись із визначеною в протоколі про адміністративне правопорушення датою виявлення правопорушення виходячи з наступного. КАС у складі ВС у постанові від 28.02.2019 у справі №149/2498/17 (провадження №К/9901/4274/18) зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. 15.09.2025 до НАЗК надійшов лист ДПС за вихідним номером 13857/5/99-00-12-04-02-05України від 09.09.2025 про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с. 17-18). Тобто, на переконання апеляційного суду, початком перебігу строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є саме 15.09.2025, а датою спливу вказаного строку є 15.03.2026. Листом НАЗК № 47-01/86967-25 від 24.10.2025 (а.с.64) було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення та копії документів (за наявності) щодо причин несвоєчасного подання повідомлення, при цьому у листі також було зазначено, що ненадання останньою пояснень не стане перешкодою для здійснення подальших можливих заходів відповідно до вимог законодавства України про адміністративні правопорушення. Пояснення ОСОБА_1 надала 04.11.2025, які були отримані НАЗК 06.11.2025 за № 145519/0/09-25 (а.с. 65-67). Також, відповідно до листа Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 796/5/34-00/11 від 05.11.2025 до Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК на вимогу НАЗК від 23.10.2025 № 47/01/86671-25 було надано належним чином запитувані копії документів щодо ОСОБА_1 , які наявні в особовій справі. Лист отримано НАЗК 10.11.2025 (а.с.35). Отже, станом навіть на 10.11.2025уповноваженою особою на складання протоколу були отримані всі необхідні відомості та документи, які містили достатні дані, необхідні для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Однак,протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено лише 17.02.2026. Тож, із матеріалів справи вбачається, що орган уповноважений на здійснення вказаної перевірки, документування та оформлення матеріалів провадження будь-яких дій у період з 10.11.2025 по 17.02.2026 не вчиняв. Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами. Зволікання з проведенням ефективної адміністративної перевірки та зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не може бути підставою для штучного продовження строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Твердження прокурора під час перегляду справи в апеляційному порядку про те, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, а тому строк обчислюється із цього моменту, оскільки саме в цей день посадовою особою НАЗК надано оцінку зібраним доказам у їх сукупності, не є переконливими, оскільки такий підхід не узгоджується з принципом правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та елементом справедливого судочинства. Дійсно, згідно до роз`яснень ККС у складі ВС від 09.04.2021 №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена у складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Водночас, зазначені роз`яснення суду касаційної інстанції не є обов`язковими для виконання судами нижчих інстанцій, в розумінні приписів ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки викладені в листі, а не у судовому рішенні у виді постанови. Більш того, як було встановлено апеляційним судом, уповноваженою особою НАЗК протягом тривалого часу не вчинялись відповідні дії, спрямовані на отримання даних з метою встановлення всіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення, окрім отримання від ОСОБА_1 письмових пояснень, не надання яких згідно повідомлення самого НАЗК не є перешкодою для здійснення подальших можливих заходів відповідно до вимог законодавства України про адміністративні правопорушення. Системний аналіз ч. 4 ст. 38 КУпАП вказує на те, що законодавчо встановлений строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, обчислюється з моменту виявлення корупційного адміністративного правопорушення, однак такий не ототожнюється із часом зібрання усіх матеріалів перевірки та складення відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що днем виявлення правопорушення вчиненого ОСОБА_1 є дата отримання (реєстрації) уповноваженим органом НАЗК листа ДПС України від 09.09.2025 про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: 15.09.2025. Таким чином, за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, слід вважати 15.03.2026. Отже, на день ухвалення місцевим судом інстанції постанови про накладання на ОСОБА_1 стягнення, а саме: 09.04.2026, встановлений ч. 3 ст. 38 КУпАП шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив. Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. TheUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом 1-ої інстанції був залишений поза увагою той факт, що на момент розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП спливли строки накладення адміністративного стягнення, встановлені ст. 38 КУпАП. При цьому апеляційний суд зауважує, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення. Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності, які встановлені ст. 38 КУпАП, є обґрунтованими. Пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Відтак, у суду 1-ої інстанції не було відповідних правових підстав для накладання стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП поза межами строків накладення адміністративного стягнення, натомість, провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника Негара Р.П., в інтересах ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а постанова суду 1-ої інстанції скасуванню, із закриттям провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, з мотивів, викладених апеляційним судом вище. Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника Негара Р.П., в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП скасувати, та провадження по справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца