Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/587/26

Справа № 740/587/26 Головуючий у 1 інстанції Дударець Д. В. Провадження № 33/4823/344/26 Категорія - ч. 1 ст. 172-6 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого судді Салая Г.А., прокурора Лазоренка Є.Ю., захисника Леонова О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2026 року, У С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору. Місцевим судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом сектору з питань прийому громадян відділу з питань діловодства та роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, маючи 13 (тринадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад та відповідно до підпункту «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, порушуючи вимоги ст. 45 та п. 2-7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме подала таку декларацію 03.04.2024, хоча зобов`язана була подати не пізніше 31 січня 2024 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі стосовно неї у зв`язку із закінченням шестимісячного строку з моменту виявлення правопорушення для притягнення її до адміністративної відповідальності. Вважає, що моментом виявлення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що матеріали справи містять письмові докази, що лист виконавчого комітету Ніжинської міської ради №01.1-15/613 від 10.04.2024, адресований НАЗК, яким було направлено на адресу останнього повідомлення про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 09.04.2024 № 01.1-15/602 щодо ОСОБА_1 за підписом головного спеціаліста відділу юридично-кадрового забезпечення О. Бережняк, на яку покладено повноваження у сфері запобігання та виявлення корупції у виконавчому комітеті Ніжинської міської ради, було направлено 10.04.2024 та отримано НАЗК 15.04.2024. Тому вважає, що саме 15.04.2024 є датою виявлення адміністративного правопорушення уповноваженим органом НАЗК, у той час, як протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією стосовно неї складений 26.01.2026. Це також підтверджується листом НАЗК від 19.11.2025 № 47-06/94285-25, направленого до ДСР НП України про те, що НАЗК встановлено, що у т.ч. ОСОБА_1 несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоусування, до якого долучено також копію повідомлення головного спеціаліста О. Бережняк від 09.04.2024 № 01.1-15/602. На думку апелянта, суд помилково зазначив, що оскільки виключно органи поліції мають повноваження складати щодо VI категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування, яким вона є, то НАЗК не зобов`язане було вживати заходи щодо встановлення у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Звертає увагу, що ні Закон України Про запобігання корупції, ні КУпАП чітко не вказують, який саме уповноважений орган у сфері запобігання корупції має встановлювати у діях особи склад адміністративного правопорушення, а тому вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Тому вона мала законні сподівання щодо припинення стосовно неї адміністративного провадження із застосуванням шестимісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення. Вважає, що суд прийняв постанову з порушенням ст.ст. 7, 38, 245 КУпАП. В судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав вимога апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених в ній підстав. Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає постанову суду законною. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно вимог ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що не буде суперечити вимогам закону. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною 7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП установлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом постанови, яка оскаржується, судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані. Висновок, викладений у постанові суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією № 47/2026 від 26.01.2026; листом НАЗК № 47-06/94285-25 від 19.11.2025; повідомленням Національного агентства з питань запобігання корупції про факт неподання декларації № 01.1-15/602 від 09.04.2024; листом Ніжинської міської ради від 22.12.2025; посадовою інструкцією ОСОБА_1 від 11.07.2022; особовою карткою ОСОБА_1 ; розпорядженням «Про призначення на посаду головного спеціаліста сектору прийому громадян відділу з питань діловодства та роботи зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради ОСОБА_1 » від 23.06.2022 № 171-К; розпорядженням «Про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 » від 27.09.2022 № 272-К; пам`яткою з питань мінімізації можливості виникнення конфлікту інтересів осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, та врегулювання конфлікту інтересів у разі його виникнення; декларацією ОСОБА_1 .. Так, згідно протоколу №47/2026 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, ознайомлена з його змістом та власноруч підписала, по суті пояснень додала, що згодна (а.с. 4-9). З огляду на дані посадової інструкції, що містяться в матеріалах справи, примітки до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а також пп. в) п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в», «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до п/п. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Пунктом 2-7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2023 рік упродовж часу по 31 січня 2024 року, проте вказана декларація була подана 03.04.2024, тобто з пропуском встановленого законом строку. Отже, в діях ОСОБА_1 є об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП диспозиція статті передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч.ч. 2 та 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Із суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. З об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави. Поряд із цим, матеріалами адміністративної справи не підтверджено, що причини несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації були поважними, об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та які пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, в тому числі, пов`язаними як з відсутністю необхідних навичок роботи з Єдиним державним реєстром декларацій, так і з самою технічною роботою цього реєстру, та неодноразовими спробами особи виконати свій обов`язок. В своїх поясненнях, наданих суду першої інстанції, ОСОБА_1 також не наводить даних щодо поважних причин несвоєчасної подачі декларації. При цьому, ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) визначено поняття правопорушення, пов`язаного із корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.. Доводи апелянта про закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне. Датою виявлення правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в діях ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення є дата складення протоколу 26.01.2026. Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є день несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 03.04.2024. Тобто, датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, 26.01.2026, оскільки лише на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази, що в сукупності свідчать про всі ознаки правопорушення. Дата отримання НАЗК повідомлення про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2023 рік, зокрема, 15.04.2024 року, на переконання суду апеляційної інстанції, не може бути датою виявлення правопорушення, оскільки отримані відомості підлягають перевірці, а датою виявлення правопорушення може бути лише день, коли було установлено всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що НАЗК після отримання повідомлення про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації, відповідно до вимог законодавства, розпочало відповідну перевірку та після встановлення всіх ознак правопорушення передало матеріали до органу поліції, який є суб`єктом виявлення правопорушення. Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51,212-15,212-21цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Таким чином, строк для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не сплив, а тому підстав для застосування ст. 38 КУпАП не вбачається. Апеляційний суд доходить висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративного правопорушення. Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП. Виходячи з вищевикладеного, слід констатувати, що розглянувши адміністративну справу, місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України. Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом її самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами. Таким чином, під час апеляційного розгляду перевірені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини встановлені судом першої інстанції об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі не встановлено. Крім того, в долученому клопотанні до справи захисник Леонов О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить звільнити її від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням та провадження по справі закрити, оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягається вперше, свою вину вона визнала, дане правопорушення не становить великої суспільної небезпеки, цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам. Також, у неї умислу на приховування доходів чи умисного вчинення правопорушення, чи суттєвих змін у майновому стані в неї не було. Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником. Відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Посилання апелянта про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю є непереконливими, з огляду на те, що адміністративне правопорушення вчинене нею, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, не може бути визнано малозначним, оскільки є корупційним правопорушенням, тяжкість якого обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та вимогам ст. 33, 35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та даним особи, яка притягається до відповідальності. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Залишити без задоволення апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. СуддяГ. А. Салай