Постанова 4873 № 910/3973/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2026 р. Справа№ 910/3973/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Мальченко А.О. секретар судового засідання: Романенко К.О., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 30.06.2026, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/3973/26 (суддя О.А. Грєхова) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» про забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ» про стягнення 3 017 653, 88 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ» про стягнення 3 017 671, 88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №15/12/23 від 15.12.2023 в частині здійснення розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.05.2026. 19.05.2026 до суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», що знаходяться на банківських рахунках та/або будуть надходити на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», у межах суми позовних вимог 3 031 656, 47 грн. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що останньому стало відомо про систематичне надходження значних грошових коштів на рахунки відповідача від контрагентів, у тому числі комунальних та бюджетних установ, у період березень травень 2026 року, однак при цьому відповідач не виконує свої грошові зобов`язання перед позивачем, і така поведінка відповідача свідчить не про об`єктивну відсутність фінансової можливості здійснити оплату, а про вибіркове та свідоме невиконання зобов`язань перед позивачем, у зв`язку з чим, позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», що знаходяться на банківських рахунках відповідача та/або будуть надходити на такі рахунки, у межах суми позовних вимог у розмірі 3 031 656, 47 грн. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином майно (грошові кошти), які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбі Перспектива» про забезпечення позову задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права, без належної оцінки фактичних обставин справи та наданих позивачем доказів. За доводами скаржника, судом першої інстанції не враховано, що предметом позову є стягнення грошових коштів, а тому накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є найбільш адекватним та співмірним заходом забезпечення позову. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідачем подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої. Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» в додаткових поясненнях до апеляційної скарги подано нові докази, а саме ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.12.2025 у справі №344/23451/25 та товаро-транспортні накладні. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» обґрунтовує подання нових доказів тим, що ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.12.2025 у справі №344/23451/25 додатково підтверджує ризик утруднення або неможливості виконання рішення суду у майбутньому, а товаро-транспортні накладні підтверджують факт поставки та отримання відповідачем товару. Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозивтивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів наголошує, що заявлення клопотання, в тому числі, про залучення доказів, не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» не обґрунтовано неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням існування останніх на момент розгляду справи місцевим господарським судом. За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для долучення до матеріалів справи №910/3973/26 ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.12.2025 у справі №344/23451/25 та товаро-транспортні накладні, оскільки останні не були предметом дослідження в суді першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову. Явка представників у судове засідання В судове засідання 30.06.2026 представники сторін не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 04.06.2026) до їх електронних кабінетів. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ» про стягнення 3 017 671, 88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №15/12/23 від 15.12.2023, в частині здійснення розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.05.2026. 19.05.2026 до суду надійшла заява від позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», що знаходяться на банківських рахунках та/або будуть надходити на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», у межах суми позовних вимог 3 031 656, 47 грн. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що останньому стало відомо про систематичне надходження значних грошових коштів на рахунки відповідача від контрагентів, у тому числі комунальних та бюджетних установ, у період березень травень 2026 року, однак при цьому відповідач не виконує свої грошові зобов`язання перед позивачем, і така поведінка відповідача свідчить не про об`єктивну відсутність фінансової можливості здійснити оплату, а про вибіркове та свідоме невиконання зобов`язань перед позивачем, у зв`язку з чим, позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», що знаходяться на банківських рахунках відповідача та/або будуть надходити на такі рахунки, у межах суми позовних вимог у розмірі 3 031 656, 47 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином майно (грошові кошти), які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.). Метою заходу забезпечення є підтримання «status quo», поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»). Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18). Разом з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином. Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). При цьому частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 3 017 671, 88 грн заборгованості, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №15/12/23 від 15.12.2023, в частині здійснення розрахунків. При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що останньому стало відомо про систематичне надходження значних грошових коштів на рахунки відповідача від контрагентів, у тому числі комунальних та бюджетних установ, у період березень травень 2026 року, однак при цьому відповідач не виконує свої грошові зобов`язання перед позивачем, і така поведінка відповідача свідчить не про об`єктивну відсутність фінансової можливості здійснити оплату, а про вибіркове та свідоме невиконання зобов`язань перед позивачем, у зв`язку з чим, позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», що знаходяться на банківських рахунках відповідача та/або будуть надходити на такі рахунки, у межах суми позовних вимог у розмірі 3 031 656, 47 грн. Не думку скаржника, оскільки предметом спору є саме стягнення грошових коштів, то накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є найбільш адекватним, ефективним та співмірним заходом забезпечення позову. Скаржник зазначає, що не просив арешту всього майна відповідача, не просив зупинити діяльність підприємства та не просив застосувати заходів, які б паралізували господарську діяльність відповідача, а просив лише накласти арешт на грошову кошти в межах суми позовних вимог, що на думку позивача повністю відповідає принципу співмірності передбаченому ч. 4 ст. 137 ГПК України. Між тим, позивачем не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реальне ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення даної позовної заяви. Разом з цим, саме лише посилання скаржника на занепокоєння щодо загрози настання обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, не є достатнім для вжиття заходів забезпечення позову, визначених у статті 137 Господарського процесуального кодексу України, про які просить Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс». За таких обставин наведені у заяві про забезпечення позову вимоги заявника щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», що знаходяться на банківських рахунках та/або будуть надходити на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігрет енерго Київ», у межах суми позовних вимог 3 031 656, 47 грн, є припущеннями про можливе порушення прав позивача у майбутньому та імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Таким чином, доводи, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову є не доведеними, не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» про забезпечення позову. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» про забезпечення позову. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/3973/26 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона імпульс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/3973/26 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/3973/26 залишити без змін. Матеріали оскарження у справі №910/3973/26 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст складено: 06.07.2026. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська А.О. Мальченко