Постанова 4873 № 910/3122/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2026 р. Справа№ 910/3122/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бестаченко О.Л. суддів: Скрипки І.М. Шаратова Ю.А. секретар судового засідання - Васильченко А.І. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.05.2026, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 (суддя - Ковтун С.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Ексім" про стягнення 17 385 940,82 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стужень" (далі за текстом - ТОВ "Стужень", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Ексім" (далі за текстом - ТОВ "ДС Ексім", відповідач) про стягнення 17 385 940,82 грн по договору поставки № 27-01-21 від 27.01.2021. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений товар. Одночасно з позовом ТОВ "Стужень" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все майно ТОВ "ДС Ексім" в межах суми позову у розмірі 17 385 940,82 грн. Обґрунтовуючи мотиви заяви, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 відмовлено ТОВ "Стужень" у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи ТОВ "Стужень" про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення ґрунтуються на припущеннях. Забезпечення позову пов`язане з реалізацією судом повноважень, які мають дискреційний характер. Оскільки така дискреція має наслідком обмеження певних прав іншої особи, вона не може носити абсолютний характер, її підґрунтям повинні бути об`єктивні дані, а не виключно внутрішнє сприйняття заявником поведінки відповідача як такої, що спрямована на створення перешкод у виконанні майбутнього рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стужень" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Стужень" у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову: - накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ЕКСІМ" в розмірі - 17 385 940,82 грн, які знаходяться в банківських та фінансових установах на всіх його рахунках, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; - накласти арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ЕКСІМ" в межах суми позову в розмірі 17 385 940,82 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права без урахування усталеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. Звертає увагу суду, що оскаржувана ухвала фактично містить вимогу про надання позивачем доказів щодо очевидних речей - доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь який момент розпоряджатися своїм майном, що свідчить про застосування судом заздалегідь недосяжного стандарту доказування з боку заявника. Зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, є найбільш ліквідним видом активів, та можуть бути оперативно переміщені або виведені з рахунків відповідача протягом мінімального проміжку часу шляхом здійснення банківських переказів, у тому числі на рахунки пов`язаних суб`єктів господарювання та/або шляхом укладення фіктивних правочинів з даними особами, і як наслідок, у разі відсутності арешту на такі кошти може призвести до фактичної втрати можливості їх подальшого стягнення виконавцем при здійсненні примусового виконання рішення суду. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26; призначено її до розгляду на 28.04.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи №910/3122/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26. 09.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3122/26. 28.04.2026 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві та посиленою небезпекою через ймовірні провокації з боку російської федерації для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу у період дії воєнного стану, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 призначено на 19.05.2026 о 12:00. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судовому засіданні 19.05.2026 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив. Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стужень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Ексім" про стягнення 17 385 940,82 грн по договору поставки № 27-01-21 від 27.01.2021. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений товар. Одночасно з позовом ТОВ "Стужень" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все майно ТОВ "ДС Ексім" в межах суми позову у розмірі 17 385 940,82 грн. Обґрунтовуючи мотиви заяви, заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З цих підстав, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти та все майно ТОВ "ДС Ексім" в межах суми позову у розмірі 17 385 940,82 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Пунктом 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011). Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011). Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на відсутність інформації у позивача щодо наявності на рахунках у відповідача грошових коштів у сумі, необхідній для погашення заборгованості у разі задоволення позову або іншого майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду в разі задоволення позову, а тому існує ризик невиконання такого рішення. Зазначає, що згідно даних веб-ресурсу Opendatabot.ua, статутний капітал ТОВ "ДС Ексім" складає 1 000 000,00 грн, що є значно меншим заявленої до відповідача позовної вимоги. Відомості щодо фінансової звітності відповідача за звітні періоди з 2021 року у відкритому публічному доступі відсутні. Позивач вважає, що поведінка відповідача, враховуючи тривалість існуючих правовідносин між сторонами спору, але разом з тим, недобрсовісне заперечення щодо їх існування та відсутність будь-яких дій, направлених на погашення боргу, чи надання пропозицій щодо інших варіантів виконання зобов`язання, вказує на його несумлінність та нехтування своїми обов`язками. Апелянт стверджує, що про недобросовісну поведінку відповідача та його намір взагалі не оплачувати поставлений товар свідчить низка подій. У 2021-2023 роках ТОВ "ДС ЕКСІМ" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "СТУЖЕНЬ" грошові кошти за поставлені у січні-квітні 2021 року товари (освітлювальні прилади) з прямим зазначенням платежу у платіжних інструкціях - "часткова оплата за товари зг. з дог. поставки № 27-01-21 від 27.1.2021, в т.ч. ПДВ 20%", чим визнавало факт існування договірних правовідносин між сторонами спору. У жовтні 2024 року ТОВ "СТУЖЕНЬ" зверталося до Господарського суду міста Києва зі заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС ЕКСІМ" у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості перед кредитором за вище зазначеним договором поставки. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 було відкрито провадження у справі № 910/12716/24 про банкрутство ТОВ "ДС ЕКСІМ", яка в подальшому була скасована господарським судом апеляційної інстанції. За результатом нового розгляду заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/12716/24 відмовлено ТОВ "Стужень" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС ЕКСІМ", яка постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 залишена без змін. Судові рішення мотивовані наявністю між сторонами спору про право у розумінні положень ч.6 ст. 39 КУзПБ, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника. Не зважаючи на відмову у відкритті провадження по вказаній справі, як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 про відкриття провадження у справі № 910/12716/24 про банкрутство ТОВ "ДС ЕКСІМ" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124753377), ТОВ "ДС ЕКСІМ" у своєму відзиві на заяву заперечувало щодо існування у нього невиконаного грошового зобов`язання перед ТОВ "СТУЖЕНЬ". При цьому, судом досліджено копії платіжних інструкцій, долучених Боржником до відзиву, про здійснені ним платежі на рахунок кредитора у період з 02.03.2021 по 06.02.2023, згідно з якими Боржник як Покупець за Договором поставки, здійснював часткові оплати за поставлений товар на поточний рахунок Кредитора як Постачальника. Всього за даними Боржника останнім було частково сплачено за поставлений згідно Договору поставки від 27.01.2021 товар 813 000 грн. Вказаний розмір оплати за поставлений товар також визнано заявником у судовому засіданні. В подальшому, у 2026 році ТОВ "ДС ЕКСІМ" звертається до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому факт взаємовідносин з ТОВ "СТУЖЕНЬ" знову ним не визнається, у зв`язку з чим у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/644/26 за позовом ТОВ "ДС ЕКСІМ" до ТОВ "СТУЖЕНЬ" про визнання відсутнім права та стягнення 813 000,00 грн та з вимогою про повернення сплачених ним грошових коштів як безпідставно набутих (ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/644/26 від 29.01.2026, https://reyestr.court.gov.ua/Review/133664819). Таким чином, ігноруючи принципі добросовісності, в умовах того, що з моменту поставки товару (остання передача електротоварів відповідачу відбулася 19.04.2021) та здійснення у добровільному порядку платежів з відповідним призначенням пройшло майже 5 років, та відповідач своїми попередніми діями погоджував існування правочину та не ніяким чином не виражав заперечень щодо існування Договору, на цей час всупереч чесній діловій практиці та попереднім заявам діє на шкоду ТОВ "СТУЖЕНЬ", хоча останній при здійсненні поставок розумно покладався на відповідні домовленості між сторонами. Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що мотивуючи необхідність застосування заходу забезпечення виконання рішення суду, позивачем не наведено будь-яких фактичних обставин на підтвердження свого припущення щодо можливого утруднення чи невиконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а також не надано суду будь-яких доказів того, що ТОВ "ДС Ексім" вчиняє дії, внаслідок яких кошти відповідача можуть зменшитись або зникнути. Твердження апелянта про недобросовісну поведінку відповідача, що викладені вище, є суб`єктивним судженням позивача та не доводять можливого утруднення чи невиконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Суд зазначає, що згідно правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Судова колегія звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. При цьому, в постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову, учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також колегія суддів звертає увагу, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). З огляду на викладене, зазначений висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення. Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025). Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18. Отже, наведені в поданій суду заяві загальні обґрунтування можливості вжиття заходів забезпечення прозову у справах, предметом спору в яких є стягнення грошових коштів, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено. З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заявником у своїй заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Отже, суд апеляційної вважає, що за наведених заявником доводів та обґрунтувань відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стужень". Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стужень" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/3122/26 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3122/26 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в порядку і строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 17.06.2026. Головуючий суддя О.Л. Бестаченко Судді І.М. Скрипка Ю.А. Шаратов