Постанова Київський апеляційний суд № 753/23476/25

Єдиний унікальний номер справи № 753/23476/25 Провадження № 33/824/1114/2026 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №492004 від 23.10.2025 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Haval», д.н.з. НОМЕР_1 , 23 жовтня 2025 о 18-й годині 50 хвилин в м. Києві, вул. Світла, 1/1 перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , при ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином ОСОБА_1 порушив п. 10.1 ПДР України. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 07 січня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року та прийняти нову постанову, якою провадження відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. У судовому засіданні, 03 липня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник - Шпакевич О.В. підтримали наведені в апеляційній скарзі доводи, просили апеляційну скаргу задовольнити. Натомість ОСОБА_2 та її представник - Дяковський О.С. проти доводів апеляційної скарги заперечували, наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову, прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне: Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. В суді першої інстанції ОСОБА_1 своєї вини не визнав та вказав, що дійсно рухався по вул. Світлій, коли відчув поштовх в праву частину свого автомобіля, зупинився бо йому перегородив дорогу автомобіль. В апеляційній скарзі зазначав, що згідно положень п. 1.10 ПДР смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів. У відповідності до положень п. 11.1. ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Ділянка дороги, де сталося ДТП, має ширину 5 м. 70 см., що відображено на схемі ДТП, відтак, зважаючи на наведені вище положення ПДР, має 2 смуги руху в попутному напрямі. Апелянт зазначає, що рухався у другій смузі руху, напрямок руху не змінював, і саме інший учасник ДТП, що випереджав його по першій смузі, змінив напрямок руху і спричинив зіткнення. На переконання апелянта, місцерозташування автомобілів на схемі ДТП підтверджує той факт, що саме автомобіль «Volkswagen» (під керуванням водія ОСОБА_2 ) пішов на випередження, зійшовши з смуги. З іншої сторони водій ОСОБА_2 в своїх поясненнях стверджувала, що рухалася на своєму автомобілі по вул. Світла в крайній правій смузі, не змінюючи напрямку. В цей час в ліву сторону її автомобіля в`їхав автомобіль «Haval» та не зупиняючись поїхав далі. Вона була змушена наздогнати його і зупинити. Таким чином в даному випадку обидва учасника пригоди висували свою версію розвитку подій, що обумовили ДТП, обидві версії розвитку подій є протилежними і встановлюють вину в пригоді іншого учасника. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Обов`язок доказування вини у справах про адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, покладається на орган, уповноважений складати протокол про правопорушення. Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. Під час перегляду справи в апеляційній інстанції жодна з висловлених учасниками пригоди версій розвитку подій, які обумовили настання пригоди, не знайшли як підтвердження, так і спростування. По суті матеріали справи не містять належних доказів, які б могли встановити пріоритет позиції однієї сторони ДТП над позицією іншої. Враховуючи принцип необхідності доведення поза розумним сумнівом, для притягнення особи до відповідальності мала би бути беззаперечним чином спростована його версія розвитку подій, яка виключає його відповідальність, і доведено, що саме порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху й спричинило ДТП. В той же час беззаперечних доказів з даного приводу матеріали справи не містять. За таких умов суд вимушений констатувати, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не були належним чином беззаперечно доведені. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена поза розумнимсумнівом, а всі сумніви щодо доведеності його вини відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягується до відповідальності. За таких умов наявність складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення доведена не була, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, закрити. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба