Постанова Київський апеляційний суд № 362/2638/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №362/2638/26 Головуючий у суді І інстанції: Попович О.В. провадження №22-ц/824/12819/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Ліцею № 59 міста Києва Гнатюка Олександра Миколайовича про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення, відновлення трудових прав, стягнення невиплаченої частини заробітної плати, повернення педагогічного навантаження та моральне відшкодування, ВСТАНОВИВ: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Васильківського міського суду Обухівського району Київської області з вказаним позовом. Ухвалою від 02 квітня 2026 року суд першої інстанції залишив без руху зазначену позовну заяву з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону та надав позивачу строк у п`ять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. 08 квітня 2026 року позивачка подала заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою та доказами сплату судового збору. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто її позивачу. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви відповідно до ст. 185 ЦПК України не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки 08 квітня 2026 року позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. за заподіяння моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Також звертаючись з заявою про усунення недоліків позивачка подала виправлену позовну заяву в якій просила: - визнати незаконним та скасувати наказ директора Ліцею №59 м. Києва №1-О від 06 січня 2026 року «Про дисциплінарне стягнення вчителю ОСОБА_1 »; - визнати незаконними та скасувати наказ директора Ліцею №59 м. Києва №9-О від 12 січня 2026 року «Про зміну педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_1 »; - зобов`язати відповідача відновити позивачці педагогічне навантаження в обсязі, що існував до незаконного зменшення; - притягнути відповідача за порушення права на приватність ст.ст.307, 308 ЦК України; - покласти судові витрати на відповідача. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керуючись ст. 185 ЦПК України обгрунтовував свої висновки тим, що недоліки позовної заяви не усунуто, а саме не приведено її у відповідність до частини третьої статті 175 ЦПК України, та не надано документу про сплату судового збору відповідно до всіх заявлених позовних вимог. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що позивачка звертаючись 26.03.2026 року до суду першої інстанції з даним позовом, просив суд: - визнати незаконними та скасувати накази директора Ліцею № 59 м. Києва № 1-О від 06 січня 2026 року «Про дисциплінарне стягнення вчителю ОСОБА_1 », № 9-О від 12 січня 2026 року «Про зміну педагогічного навантаження вчителю ОСОБА_1 », № 18-о від 16 січня 2026 року; - визнати незаконними дії відповідача щодо позбавлення позивачки 20% надбавки за складність та напруженість у роботі; - стягнути з відповідача на користь позивачки невиплачену частину заробітної плати, що виникла внаслідок незаконного позбавлення надбавки та зменшення педагогічного навантаження; - стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень; - зобов`язати відповідача відновити позивачці педагогічне навантаження в обсязі, що існував до незаконного зменшення; - притягнути відповідача до кримінальної відповідальності за статтею 358 та статтею 366 КК України; - притягнути відповідача за порушення права на приватність ст. 307, 308 Цивільного кодексу України; - видати наказ про анулювання попередніх наказів; - публічних вибачень; - судові витрати покласти на відповідача. 02 квітня 2026 року Васильківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалою про залишення позовної заяви без руху, з тих підстав, що позовна заява в порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України не містить: - поштового індексу, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача; - поштового індексу, відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; - ціни позову, визначеної відповідно до статті 176 ЦПК України, та обґрунтованого розрахунку сум, заявлених до стягнення; - відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; - відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; - попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; - підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також в ухвалі роз`яснено, що позивачці належить сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн за позовну вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди і по 1331,20 грн за кожну позовну вимогу немайнового характеру, окрім вимоги про стягнення заробітної плати. Надано позивачці 5-денний строк з дня отримання копії ухвали про руху для усунення недоліків заяви, наведених у мотивувальній частині ухвали. З матеріалів справи вбачається, що в межах встановленого судом першої інстанції строку на усунення недоліків, позивачка подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка була зареєстрована у Васильківському міськрайонному суді Київської області 08.04.2026 року. В додатках до вказаної заяви про усунення недоліків, позивачкою долучено виправлену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору. Постановляючи ухвалу від 08.04.2026 року та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 позивачці, суд першої інстанції прийшов до висновку, що недоліки позовної заяви не усунуто. Згідно з положеннями ст. 185-187 ЦПК України суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. За вимогами ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17 зроблено висновок, що «законодавець не покладає на суд обов`язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Подавши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, заявник не виконала всі вимоги ухвали апеляційного суду та не надала суду належним чином оформленої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, про відновлення якої вона подала заяву, а тому апеляційний суд із урахуванням часткового усунення недоліків мав продовжити заявниці відповідний строк, а повернення апеляційної скарги здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права». Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №757/27298/20-ц, «суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не вирішив питання продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, ураховуючи часткове виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху; не врахував, що встановлення обґрунтованості та доведеності позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду від 02 квітня 2026 року позивачка подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, до якої долучила виправлену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору З огляду на викладене, після постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02 квітня 2026 року, позивачка звернулась до суду із заявою про усунення недоліків з відповідними додатками у встановлений строк. Отже, враховуючи, що позивачкою вчинялись дії щодо усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки та не визначив у якій мірі недоліки заяви були усунуті, оскільки у разі часткового усунення недоліків заяви суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання про продовження строку для усунення недоліків заяви, забезпечивши право позивачки на справедливий судовий розгляд. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала про повернення позовної заяви постановлена передчасно судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової, передчасної ухвали. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в прохальній частині апеляційної скарги позивачка просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 08.04.2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, однак дані твердження суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вони суперечать нормам ЦПК України, зокрема п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає руху по справі, та не відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «03» липня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді С.Г. Музичко В.М. Ратнікова