Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/3027/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року м. Рівне Справа № 570/3027/25 Провадження № 22-ц/4815/1122/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Боймиструк С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, В С Т А Н О В И В : У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2026 року задоволено заяву представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні - до припинення перебування відповідачки ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гладчук З.Я., посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати, клопотання залишити без задоволення. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовна заява була подана ще 25.06.2025 року, а підготовче засідання триває майже рік. Клопотання про зупинення провадження було подане представником відповідачки лише після того, як суд 16.03.2026 року відмовив у задоволенні іншого клопотання (про рецензування звіту про оцінку майна). Відповідачка перебуває на військовій службі за контрактом з 27.10.2025 року. За цей період відбулося шість судових засідань, протягом яких у неї не виникало труднощів у спілкуванні зі своїм представником. Апелянт вважає абсурдними твердження про раптову неможливість отримувати інформацію від довірительки саме після відмови суду в попередньому клопотанні. Наголошує, що згідно з ЦПК України та правовою позицією Верховного Суду, для зупинення провадження мають бути докази не лише перебування особи у складі Збройних Сил або інших формувань, а й того, що ці підрозділи переведені на воєнний стан або залучені до виконання бойових завдань. У матеріалах справи немає доказів того, що відповідачка проходить службу в зоні бойових дій, що заважало б їй реалізовувати свої процесуальні права. Крім того, зазначається, що військова частина НОМЕР_1 , де вона служить, знаходиться безпосередньо у місті Рівному. Відповідачка може брати участь у розгляді через представника, шляхом листування або в режимі відеоконференції. Стверджує, що необґрунтоване зупинення провадження призводить до затягування строків та порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо швидкого та ефективного розгляду справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 14 частини першої статті 353 цього Кодексу (щодо зупинення провадження у справі), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. До клопотання про зупинення провадження від 18.03.2026 р. додано, зокрема, копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.10.2025р. №314, відповідно до якого у списки особового складу в/ч та на всі види забезпечення зараховано ОСОБА_2 . Також до клопотання стороною відповідачки додано копію довідки в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.01.2026 за вих.№142, з якої вбачається, що рекрут ОСОБА_2 дійсно з 27.10.2025 перебуває на військовій службі за контрактом та працює у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України. У службовому посвідченні Національної гвардії України серії НОМЕР_2 , виданому на ім`я ОСОБА_2 , вказується, що особа перебуває на військовій службі в Національній гвардії України, дата видачі посвідчення 27.10.2025 р. Доводи апеляційної скарги про те, що для зупинення провадження у справі необхідними є докази переведення військової частини на воєнний стан та її участі у виконанні бойових завдань, колегія суддів відхиляє. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 дійшла висновку, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі. При цьому у справі № 754/947/22, переглянутій Великою Палатою Верховного Суду, на підтвердження проходження військової служби також було подано довідку військової частини. Посилання апелянта на те, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у справі через представника або в режимі відеоконференції, колегія суддів відхиляє. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 зазначила, що "за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі...". Крім того, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Отже право сторони на особисту участь у справі є самостійним процесуальним правом, яке не ставиться у залежність від здійснення її представництва іншою особою. Тому клопотання учасника справи, яка є військовослужбовцем, про зупинення провадження в справі, за наявності належних документів про перебування вказаної особи в складі Збройних Сил України, з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22, підлягало задоволенню. Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлений права ініціювати питання про поновлення провадження шляхом подання до суду відповідного клопотання. Суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гладчук Зінаїди Яківни залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М. Шимків С.С.