Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/6422/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року м. Рівне Справа № 570/6422/24 Провадження № 22-ц/4815/985/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Боймиструк С.В., суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Віктора Сергійовича на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав землекористувача шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, в с т а н о в и в : У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав землекористувача шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що державним реєстратором відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо належної йому земельної ділянки у зв`язку з накладенням на неї суміжних земельних ділянок. У зв`язку із цим просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,068 га, кадастровий номер 5624684900:03:000:0141, та земельної ділянки площею 0,0641 га, кадастровий номер 5624684900:03:000:0318, що розташовані у с. Новостав Рівненського району Рівненської області, шляхом закриття Поземельних книг. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2026 року задоволено заяву представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав землекористувача шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зупинено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав землекористувача шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчука В.С., посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки перебування відповідача на військовій службі не перешкоджає розгляду справи за наявності належного представництва адвокатом. Вважає, що суд першої інстанції не встановив та не навів у мотивувальній частині ухвали жодних обставин, які б свідчили про неможливість здійснення відповідачем своїх процесуальних прав через представника або про необхідність його особистої участі у розгляді справи. Крім того, суд не визнавав явку відповідача обов`язковою, а предмет спору у даній справі не пов`язаний із необхідністю надання відповідачем особистих пояснень чи виконання дій, які неможливо здійснити через представника. Також апелянт, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17, зазначає, що для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідним є підтвердження не лише факту проходження стороною військової служби, а й того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань. Крім того, апелянт вважає, що належним доказом для вирішення питання про зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є наказ по особовому складу щодо проходження військової служби, посилаючись при цьому на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 16 листопада 2023 року у справі № 756/13371/20 та від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, зазначаючи, що при вирішенні питання про зупинення провадження суд повинен оцінити не лише факт проходження військової служби, а й можливість реалізації стороною своїх процесуальних прав, зокрема через представника. Вважає, що таких обставин суд першої інстанції не встановив, у зв`язку з чим безпідставно зупинив провадження у справі. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 14 частини першої статті 353 цього Кодексу (щодо зупинення провадження у справі), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріали справи містять копію довідки за формою 5 № 1508, виданої військовою частиною НОМЕР_1 05 грудня 2025 року, яка підтверджує проходження відповідачем військової служби та була покладена судом першої інстанції в основу висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що для зупинення провадження у справі необхідними є докази переведення військової частини на воєнний стан та її участі у виконанні бойових завдань, колегія суддів відхиляє. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 дійшла висновку, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі. При цьому у справі № 754/947/22, переглянутій Великою Палатою Верховного Суду, на підтвердження проходження військової служби також було подано довідку військової частини. Посилання апелянта на те, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у справі через представника або в режимі відеоконференції, колегія суддів відхиляє. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 зазначила, що "за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі...". Крім того, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Отже право сторони на особисту участь у справі є самостійним процесуальним правом, яке не ставиться у залежність від здійснення її представництва іншою особою. Тому клопотання учасника справи, який є військовослужбовцем, про зупинення провадження в справі, за наявності належних документів про перебування вказаної особи в складі Збройних Сил України, з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22, підлягало задоволенню. Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлений права ініціювати питання про поновлення провадження шляхом подання до суду відповідного клопотання. Суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Віктора Сергійовича залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В. Шимків С.С.