Ухвала КЦС ВС № 755/8818/23

УХВАЛА 03 липня 2026 року м. Київ справа № 755/8818/23 провадження № 61-6425св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув заяви про самовідвід суддів Сакари Н. Ю. та Осіяна О. М. від участі у розгляді справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Олени Анатоліївни, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, загальною площею 50 кв. м, житловою площею 20, 10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2007 року № 800001653 року у розмірі 200 579, 60 дол. США, з яких за кредитом - 121 804, 35 дол. США, по відсотках - 78 775,25 дол. США, на користь АТ «Сенс Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року позовом задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року скасувати, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що Київський апеляційний вирішуючи питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду, не перевірив, чи була відповідачка ОСОБА_1 належно повідомлена судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, та, відповідно, не з`ясував наявність підстав для вирішення поданої нею заяви про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду, зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову внаслідок застосування наслідків спливу позовної давності. Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року в частині визначення розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом змінено, зменшено їх розмір з 78 775,25 дол. США до 4 175,75 дол. США. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року залишено без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом та зменшуючи цей розмір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи місцевим судом, що підтверджується матеріалами справи, а отже мала реальну можливість заявити про застосування позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції, однак протягом розгляду справи з червня 2023 року по березень 2024 року не заявляла про пропуск позивачем позовної давності. Тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення поданої ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду. Разом з цим, апеляційний суд встановив наявність підстав для перерахунку розміру заборгованості, зокрема, відсотків за користування кредитом, що могли бути нараховані винятково у межах строку дії кредитного договору. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попової О. А., на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Зайцем А. Ю., Коротенко Є. В. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору до 10 000 грн,касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків щодо сплати судового збору. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сердюк В. В. При розгляді касаційної скарги судді Сакара Н. Ю. та Осіян О. М. заявили про самовідвід від участі у розгляді цієї справи з метою усунення обставин, які б могли викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості суду, оскільки у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року вони у складі колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Сакари Н. Ю., Ступак О. В. Шиповича В. В., висловили правову позицію щодо застосування норм матеріального та процесуального права у цій справі, зокрема щодо наявності підстав для вирішення поданої ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду. За наслідками розгляду касаційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами нового розгляду справи апеляційним судом ухвалено постанову, якою змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом та зменшено вказаний розмір заборгованості. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року, яким задоволено позов, залишено без змін. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Відповідно до частини другої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. З огляду на викладене, взявши до уваги мотиви постанови Верховного Суду від 10 грудня 2025 року, колегія суддів вважає, що судді Сакара Н. Ю. та Осіян О. М. висловили правову позицію щодо застосування норм матеріального та процесуального права у цій справі,приймали участь в ухваленні судового рішення про скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а тому з метою усунення будь-яких сумнівів учасників процесу в об`єктивності та неупередженості суду при перегляді у касаційному порядку постанови апеляційного суду, ухваленої після направлення справи на новий розгляд, заява про самовідвід суддів Сакари Н. Ю., Осіяна О. М.слід задовольнити, а справу передати для повторного автоматизованого перерозподілу. Керуючись статтями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву про самовідвід суддів Сакари Н. Ю., Осіяна О. М. задовольнити. Відвести суддів Сакару Н. Ю., Осіяна О. М. від участі у розгляді справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Олени Анатоліївни, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року. Справу № 755/8818/23 передати на повторний автоматизований розподіл, для заміни відведених суддів Сакари Н. Ю., Осіяна О. М. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк