Постанова КАС ВС № 480/6919/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ справа №480/6919/24 адміністративне провадження №К/990/16409/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, ухвалене у складі головуючого судді Шаповала М.М., і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Присяжнюк О.В., Русанової В.Б., У С Т А Н О В И В : І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), у якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно посадового окладу за 20 тарифним розрядом у розмірі 4510 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12 травня 2024 року №501-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) у запас. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС припинено контракт, виключено позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17 травня 2024 року. У період з вересня 2021 року по січень 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ). Позивач уважає, що під час проходження військової служби відповідач із порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення, оскільки з жовтня 2022 року по січень 2023 року розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 мав бути здійснений ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) із застосуванням посадового окладу в розмірі 6200 грн за 32 тарифним розрядом, установленим за посадою начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , за якою позивач у вказаний період тимчасово виконував обов`язки відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 жовтня 2022 року №3339-ОС. ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 08 січня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 січня 2023 року №09-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ). Таким чином, із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) позивач не звільнявся. Водночас у Положенні про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженому Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, (далі - Положення №1115/2009) прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ), саме з цієї військової частини він був звільнений з військової служби наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС та з ним припинено контракт і виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича (далі - Каверін С.М. ) залишив без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - без змін.

6. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що здійснення розрахунку за всіма видами матеріального та фінансового забезпечення за всі періоди проходження служби здійснюється у разі звільнення особи з військової служби. При цьому нарахування та виплата відповідних сум здійснюється за останнім місцем служби, тобто органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків особового складу в зв`язку зі звільненням з військової служби. Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і згідно із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 січня 2023 року №09-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ). Таким чином, із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) позивач не звільнявся. Водночас у Положенні №1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ), саме з цієї військової частини він був звільнений з військової служби наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС та з ним припинено контракт і виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Тому саме НОМЕР_2 прикордонний загін повинен, у разі наявності підстав, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що підстави та порядок заміни неналежної сторони в адміністративному процесі встановлені статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Допустити заміну неналежної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено. Ураховуючи, що апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача - НОМЕР_2 прикордонний загін, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у цьому випадку слід відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу. Водночас відмова у задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду, в разі необхідності. ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Адвокат Каверіна С.М. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Як підставу оскарження судових рішень скаржник визначив, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Указує, що висновки в оскаржуваних судових рішеннях здійснені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: пункту 293 Положення №1115/2009, пунктів 3 та 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306 (далі - Інструкція №558), без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року в справі №620/1892/19, від 04 травня 2023 року в справі №640/29759/21, згідно із якими нарахування та виплата військовослужбовцям індексації грошового забезпечення здійснюється за їх місцем перебування на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Тобто виплата грошового забезпечення військовослужбовцю здійснюється саме за його місцем перебування на грошовому забезпеченні. Скаржник стверджує, що ОСОБА_1 , виходячи із положень частини першої статті 5 КАС України, не може пред`явити позов до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ), оскільки останній не вчиняв і не міг вчиняти по відношенню до позивача у спірний період жодних дій з нарахування та виплати грошового забезпечення. У період з жовтня 2022 року по січень 2023 року нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення здійснював саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Разом із тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) у спірний період здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у значно меншому розмірі, ніж передбачено, що і є предметом цього позову. У цьому випадку наявний спір про виплату позивачу сум грошового забезпечення у конкретний період проходження військової служби у конкретному органі Державної прикордонної служби України, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Спір щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі між ОСОБА_1 та органом звільнення з військової служби на момент звільнення позивача не існував і не міг існувати, що виключає його звернення до суду з вимогою про захист порушених прав до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ), оскільки останній не порушував прав позивача щодо спірних виплат. Право на отримання грошового забезпечення військовослужбовець набуває не при звільненні з військової служби (як-от наприклад, право на одноразову грошову допомогу при звільненні, право на компенсацію за невикористані дні відпустки, що, відповідно, зумовлює обов`язок військової частини, з якої військовослужбовець звільняється, провести відповідні виплати), а з моменту, умов та підстав, чітко визначених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) й Інструкцією №558. Покликання судів попередніх інстанцій на положення пункту 293 Положення №1115/2009 є помилковим, оскільки у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_3 ) не існував і не міг існувати обов`язок провести нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період його служби та перебування на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ). Саме останній порушив право позивача на належний розмір грошового забезпечення, за захистом якого він звернувся до суду. Тож, ураховуючи, що у спірний період ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на всіх видах забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), то на підставі положень пунктів 3 та 7 розділу І Інструкції №558 і згаданих висновків Верховного Суду саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) покладається обов`язок виплатити позивачу за спірний період грошове забезпечення, а не на НОМЕР_2 прикордонний загін (військову частину НОМЕР_3 ). Таким чином, позивач обґрунтовано визначив ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) відповідачем у цій справі, стверджуючи, що саме цей суб`єкт владних повноважень порушив його право на отримання у спірний період грошового забезпечення у належному розмірі, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про пред`явлення позивачем позову до неналежного відповідача є помилковим. Також оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права, а саме: частин третьої-сьомої статті 48 КАС України, без урахування висновків щодо застосування положень цієї статті, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №140/72/19, від 11 серпня 2021 року в справі №809/1042/18, від 12 липня 2022 року в справі №804/3730/18, від 13 вересня 2023 року в справі №620/4900/22, від 12 грудня 2023 року в справі №160/7116/19. Суд першої інстанції вимог процесуального закону не дотримався, вирішуючи спір не з`ясував хто є належним відповідачем у цій справі, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Апеляційний суд урахував порушення судом першої інстанції положень статті 48 КАС України, проте у силу своїх повноважень не міг їх виправити. Таким чином, судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції, порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а відтак, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України, і підлягають скасуванню. IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 05 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права. Відповідач указав, що оскільки останнім місцем проходження військової служби ОСОБА_1 є не військова частина НОМЕР_1 , то він повинен був звернутися зі своїми вимогами до належного відповідача, який на день виключення позивача зі списків особового складу повинен розрахувати його за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 01 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 02 липня 2026 року. V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

13. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 серпня 2021 року №630-ОС «Про особовий склад» лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_2 прикордонного загону, зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 19 серпня 2021 року.

14. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 серпня 2021 року №633-ОС «Про особовий склад» лейтенанта ОСОБА_1 призначено офіцером (оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу, який знаходиться у розпорядженні начальника загону.

15. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 серпня 2021 року №648-ОС «Про особовий склад» визнано таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу, з 20 серпня 2021 року.

16. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 грудня 2021 року №1022-ОС «Про особовий склад» призначено лейтенанта ОСОБА_1 старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу, звільнивши з посади офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу.

17. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 жовтня 2022 року №3339-ОС «Про особовий склад» на лейтенанта ОСОБА_1 , старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу, покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу (підполковник 32 т.р.), з 15 жовтня 2022 року.

18. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 січня 2023 року №09-ОС «Про особовий склад» лейтенанта ОСОБА_1 , старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу, який вибуває для подальшого походження служби в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 08 січня 2023 року. Наказано прибути в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону 09 січня 2023 року.

19. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12 травня 2024 року №501-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 , старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу, звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII у запас.

20. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17 травня 2024 року №522-ОС припинено контракт, виключено старшого лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17 травня 2024 року.

21. Відповідно до документів, наданих на адвокатські запити, ОСОБА_1 у період з вересня 2021 року по січень 2023 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ).

22. Згідно із архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення, з жовтня 2022 року ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад за займаною посадою старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу в розмірі 4510 грн (20 т.р.).

23. Уважаючи, що під час проходження військової служби у період з жовтня 2022 року по січень 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення, останній звернувся до суду з цим позовом. VІ. Джерела права й акти їхнього застосування

24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Приписи частин першої та третьої статті 25 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) передбачають, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Військовослужбовці Держприкордонслужби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону №2011-XII, цього Закону, інших актів законодавства.

26. Відповідно до статті 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

27. Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону №2011-XII (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

28. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

29. Згідно із абзацом 5 пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII у разі тимчасового заміщення військовослужбовцем вищестоящої командної посади оплата провадиться у встановленому порядку по заміщуваній посаді.

30. За приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

31. Порядок проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначає Положення №1115/2009 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у пункті 132 якого окреслено, що у зв`язку із службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою рівною або вищою посадою, зокрема: вакантною - у разі його згоди; невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення від виконання службових обов`язків чи відсторонення від посади військовослужбовця, який її займає. Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою не повинен перевищувати шести місяців, а за невакантною - чотирьох місяців, за винятком випадку, передбаченого пунктом 146 цього Положення. На військовослужбовця, який займає штатну посаду, за його згодою може бути покладено виконання обов`язків за невакантною посадою на час перебування військовослужбовця, який її займає, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками). На військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників, тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою може бути покладено у порядку, визначеному цим пунктом, на строк не більше двох місяців. Тимчасове виконання обов`язків за вакантними і невакантними військовими посадами може покладатися на: осіб рядового складу - за посадами, за якими штатом передбачені військові звання рядового складу; осіб сержантського і старшинського складу - за посадами, за якими штатом передбачені військові звання сержантського і старшинського або молодшого офіцерського складу, якщо їм не підпорядковані офіцери; осіб молодшого офіцерського складу - за посадами, за якими штатом передбачені граничні військові звання молодшого офіцерського складу або старшого офіцерського складу; осіб старшого офіцерського складу - за посадами, за якими штатом передбачені військові звання старшого або вищого офіцерського складу; осіб вищого офіцерського складу - за посадами, за якими штатом передбачені військові звання вищого офіцерського складу. Тимчасове виконання обов`язків покладається на військовослужбовців наказом начальника органу Держприкордонслужби, у підпорядкуванні якого перебуває військовослужбовець, або наказом керівника вищого рівня.

32. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, визначає Інструкція №558 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у пунктах 1-3 глави 1 розділу V якої передбачено, що військовослужбовцям, які займають штатні посади та на яких у встановленому порядку наказом начальника (командира) у тому самому органі Держприкордонслужби покладено тимчасове виконання обов`язків за вищою вакантною посадою строком до шести місяців або за невакантною посадою строком до чотирьох місяців, за час виконання обов`язків за цими посадами виплачуються оклади за посадами, що тимчасово виконуються. Посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються, також виплачуються військовослужбовцям, на яких покладено виконання обов`язків за невакантною посадою на час перебування військовослужбовця, який її займає, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шестирічного віку - за медичними показниками (з урахуванням термінів, зазначених у пункті 1 цієї глави). За період тимчасового виконання військовослужбовцями обов`язків за іншими посадами щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислюються з посадових окладів, установлених для посад, що тимчасово виконуються.

33. Відповідно до пунктів 3 та 7 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

34. За приписами пункту 7 Положення №1115/2009 закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

35. Згідно із пунктом 12 Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

36. У абзаці 2 пункту 292 Положення №1115/2009 визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.

37. Відповідно до пункту 293 Положення №1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

38. Розрахунок звільнених з військової служби осіб за належне їм продовольче, речове та інше забезпечення здійснюється в органах Держприкордонслужби, в яких вони перебувають на відповідному забезпеченні (абзац 5 пункту 300 Положення №1115/2009).

39. Положення абзацу 21 пункту 13 глави 10 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2017 року №468, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 року за №1011/30879, передбачають, що в наказах начальників органів Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби у зв`язку зі звільненням з військової служби в обов`язковому порядку, зазначається, зокрема, які необхідно здійснити виплати: матеріальної допомоги на оздоровлення, додаткових грошових винагород, одноразової грошової допомоги при звільненні, в якому розмірі та за який термін військової служби. VІІ. Позиція Верховного Суду

40. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

42. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

43. Спірні правовідносини у справі №480/6919/24 виникли у зв`язку з нездійсненням ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) у період з жовтня 2022 року по січень 2023 року нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн.

44. Касаційне провадження у цій справі відкрите за касаційною скаргою сторони позивача на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зважаючи на аргументи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

45. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і оскаржуваним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

46. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин убачається, що ОСОБА_1 у період з 15 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року (коли на нього було покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), а у період з 09 січня 2023 року по 17 травня 2024 року - НОМЕР_2 прикордонного загону, з якого звільнений з військової служби.

47. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з цим позовом позивач звернувся до неналежного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), оскільки ОСОБА_1 звільнений з НОМЕР_2 прикордонного загону, а тому саме цей прикордонний загін є останнім місцем його служби та повинен, у разі наявності підстав, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по січень 2023 року грошового забезпечення.

48. Як визначено приписами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним у цій статті.

49. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

50. Відповідно до частин першої та четвертої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

51. Приписами частини третьої статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

52. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).

53. Зі змісту наведених норм процесуального закону випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Отже, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

54. ОСОБА_1 відповідачем у справі №480/6919/24 визначив ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з вересня 2021 року по січень 2023 року проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, який не здійснив нарахування та виплату йому за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року грошового забезпечення із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн, ураховуючи, що у цей період на нього було покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

55. Верховний Суд неодноразово, у тому числі й у постановах від 11 серпня 2021 року в справі №809/1042/18, від 12 липня 2022 року в справі №804/3730/18, від 13 вересня 2023 року в справі №620/4900/22, від 12 грудня 2023 року в справі №160/7116/19, на які послався скаржник у касаційній скарзі, наголошував на тому, що визначення відповідачів, предмета і підстав заявленого позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості заявленого позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі потреби.

56. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

57. Однак, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову з підстав, що він звернувся з позовом до неналежного відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 )), суд першої інстанції не вирішив питання про заміну цього відповідача належним (яким, на переконання суду, є НОМЕР_2 прикордонний загін) чи залучення до участі у справі співвідповідача/другого відповідача, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 48 КАС України, про що слушно зазначено у касаційній скарзі.

58. Водночас, визначаючи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) неналежним відповідачем щодо заявленого ОСОБА_1 позову та вважаючи особою, яка має відповідати за пред`явленим позовом, - НОМЕР_2 прикордонний загін, суд першої інстанції, як і апеляційний суд, не з`ясували належним чином предмет і підстави заявленого позову.

59. Зокрема, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що позивачем у цій справі заявлені позовні вимоги про: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з жовтня 2022 року по січень 2023 року посадового окладу за 20 тарифним розрядом у розмірі 4510 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з жовтня 2022 року по січень 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням посадового окладу за 32 тарифним розрядом у розмірі 6200 грн.

60. Зі змісту оскаржуваних судових рішень не прослідковується, з яких міркувань суди попередніх інстанцій виходили з того, що за заявленою позовною вимогою про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з жовтня 2022 року по січень 2023 року посадового окладу за 20 тарифним розрядом у розмірі 4510 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, відповідачем має бути НОМЕР_2 прикордонний загін, ураховуючи, що у період з жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року ОСОБА_1 не проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні, не був зарахований до списків особового складу цього прикордонного закону та не перебував на його грошовому забезпеченні.

61. Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року в справі №620/1892/19, від 04 травня 2023 року в справі №640/29759/21, на які послався скаржник у касаційній скарзі, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

62. Умови грошового забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби визначаються законодавством. Зокрема, порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, визначає Інструкція №558, у пунктах 3 та 7 розділу І якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

63. Тож, оскільки належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення, ураховуючи, що у період з жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), був зарахований до списків особового складу саме цього прикордонного загону, в якому перебував на всіх видах забезпечення, позивач правомірно звернувся з позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) і суд, своєю чергою, мав перевірити правомірність оскаржуваних позивачем дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо виплати йому в спірний період відповідного грошового забезпечення.

64. Цілком логічною є позиція судів попередніх інстанцій, що розрахунок за всіма видами належного ОСОБА_1 на день звільнення матеріального та грошового забезпечення має бути здійснений НОМЕР_2 прикордонним загоном, який є останнім місцем служби позивача, тобто суб`єктом, з якого останній звільнився з військової служби, у якому перебував на відповідному забезпеченні на час звільнення та виключення зі списків особового складу в зв`язку зі звільненням, що внормовано чинним законодавством України. Зокрема, приписами пунктів 293 та 300 Положення №1115/2009 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. Розрахунок звільнених з військової служби осіб за належне їм продовольче, речове та інше забезпечення здійснюється в органах Держприкордонслужби, в яких вони перебувають на відповідному забезпеченні.

65. Отже, при звільненні з військової служби позивач має гарантоване право на отримання всіх видів грошового забезпечення до дня виключення його зі списків особового складу, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошового забезпечення до дня виключення зі списків тощо. Їхній розрахунок, нарахування та виплата покладені безпосередньо на суб`єкта за останнім місцем служби військовослужбовця.

66. Однак, дійшовши висновку, що оскільки останнім місцем служби позивача перед звільненням є НОМЕР_2 прикордонний загін, то саме він є належним відповідачем і повинен, у разі наявності підстав, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 спірних виплат, суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили норми матеріального права та не з`ясували належним чином правову природу виплат, про які просив позивач. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заявляв вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби з жовтня 2022 року по січень 2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), у якому до 08 січня 2023 року він перебував на грошовому забезпеченні. Відповідно, спірні виплати не відносяться до виплат у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби, які мав виплатити НОМЕР_2 прикордонний загін, який є останнім місцем служби позивача. Характерною особливістю спірних правовідносин у цій справі є те, що позивач просив зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період, який охоплює часовий проміжок, коли на нього було покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли позивач був зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) та перебував саме на його грошовому забезпеченні.

67. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в зв`язку зі зверненням позивача з позовом до неналежного відповідача є помилковими, такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, на що слушно послався скаржник у касаційній скарзі.

68. Відповідно до частин другої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

69. Таким чином, касаційна скарга адвоката Каверіна С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року скасуванню із направленням справи №480/6919/24 на новий розгляд до суду першої інстанції. VІІІ. Судові витрати

70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в справі №480/6919/24 скасувати.

3. Справу №480/6919/24 направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О. В. Кашпур Судді: В. М. Соколов С. А. Уханенко