Постанова 4854 № 420/428/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/428/26 перша інстанція: суддя Бездрабко О.І., повний текст судового рішення складено 08.04.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. при обчисленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р.; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-ІХ, "про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р., за весь період такої затримки з 29.01.2020 р. по день фактичної виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №

159. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час проходження військової служби у період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р. відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначає, що після скасування рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. Тому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., шляхом множення на тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови №

704. Окрім цього, внаслідок несвоєчасної виплати грошового забезпечення відповідач зобов`язаний виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №

159. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, грошової допомога на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р., на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 р.,, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало, розмірі грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія, так як відповідачем неправильно обраховано розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, які є розрахунковою величиною для вказаних виплат, оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням нараховувалися із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 р., а не станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. Суд першої інстанції також зазначив, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу є передчасними, оскільки виплата відповідних сум не відбулась, а тому умови для розрахунку компенсації не настали, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 12.01.2024 р. у справі № 200/7529/20-а, від 28.11.2023 р. у справі № 420/18163/21, від 20.10.2022 р. у справі № 140/862/19. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір окладу за військовим званням та посадовий оклад визначається відповідно до пункту 4 Постанови № 704, викладеного у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт та сама Постанова №704 в редакції Постанови № 103, досі є чинною, а отже, підлягає застосуванню оскільки іншої не існує. Також, апелянт вказує на пропуск позивачем строку звернення із позовом до суду та зазначає, що позивач був обізнаний про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення 06.04.2023, при переміщенні в іншу військову частину, з виключенням зі списків особового складу та фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 з 26.03.2015 р. по 06.04.2023 р. проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 19.12.2025 р. представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому, серед іншого, просила надати інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовано при розрахунку грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з 29.01.2020 р. по день звільнення/виключення/переведення. Листом від 25.12.2025 р. № 40/12-Ч-77-Аз відповідач надав довідку від 24.12.2025 р. № 40/13-141993, в якій, зокрема, зазначив, що згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", розміри посадових окладів розраховуються виходячи з суми 1762,00 грн. Розміри окладу за військовими званнями обчислюються шляхом множення 1762,000 грн. на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 14 до Постанови № 704, відповідно до військового звання військовослужбовця. У зв`язку з вищезазначеним для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 р. - 1762,00 грн. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення із позовом до суду, колегія суддів зазначає таке. Строк звернення позивача до суду з вимогами з 19.07.2022 р. по 06.04.2023 р. регулюється ч.2 ст.233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 р. по 06.04.2023 р. з урахуванням ч.2 ст.233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 р. у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування ч.2 ст.233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 р. у справі № 440/9690/24. З матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 25.12.2025 р. № 40/12-Ч-77-Аз, яким направлено довідку від 24.12.2025 р. № 40/13-141993, а тому тримісячний строк для звернення до суду розпочався з 26.12.2025 р. До суду з позовом ОСОБА_1 звернувся 06.01.2026 р., тобто в межах тримісячного строку, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. На момент набрання чинності Постанови №704 (01.03.2018) пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), а саме: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Вказані недоліки виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020. Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Проте зазначена норма не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, але з умовою, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Отже, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року. Водночас, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі Закон №1774-VІІІ). Положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону встановлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Законом №1774-VІІІ вносились зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, зазначеними змінами законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів осіб, які отримують заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів Державного бюджету України. Тобто при обчисленні розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням не може братися такий показник як мінімальна заробітна плата (з урахуванням пункту 3 розділу II Закону № 1774-VII). Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження №К/9901/43174/21). Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2102 грн. В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2270 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2481 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2684 грн. Отже, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року №200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.04.2018 року за №405/31857, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (надалі - Інструкція №200), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини). Згідно пункту 2 розділу І Інструкції №200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктами 7, 12 розділу І Інструкції №200 визначено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. У ці терміни проводяться виплати грошового забезпечення за перерахунками у зв`язку з присвоєнням (позбавленням) військового звання, призначенням на інші посади, змінами розмірів процентної надбавки за вислугу років тощо. При цьому, у пункті 17 розділу І Інструкції №200 установлено, що у разі змін розмірів (норм) грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов`язків через хворобу, перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни. Згідно пункту 1 розділу II Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачуються оклади за військовими званнями в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704). Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №200 визначено, що посадові оклади особам офіцерського складу виплачуються залежно від обійманих ними посад і тарифних розрядів, передбачених штатом військової частини. Посадові оклади особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачуються залежно від обійманих ними посад і тарифних розрядів, передбачених штатом військової частини (пункт 1 розділ IV Інструкції №200). У розділі VII «Надбавка за вислугу років» Інструкції №200 закріплено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу за основною чи тимчасово обійманою посадою з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 5 років - 25 %; від 5 до 10 років - 30 %; від 10 до 15 років - 35 %; від 15 до 20 років - 40 %; від 20 до 25 років - 45 %; 25 і більше років - 50 %. Отже, надбавка за вислугу років безпосередньо залежить від розміру посадового окладу, а тому підлягає перерахунку через збільшення розміру посадового окладу. Згідно розділу VIII. Надбавка за особливості проходження служби Інструкції №200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в Національній гвардії України, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Командувач Національної гвардії України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, щороку визначає у відсотках мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби. Військовослужбовцям залежно від якості, складності, інтенсивності, обсягу, умов проходження військової служби мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби може збільшуватися до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Перелік посад (підрозділів), за яким встановлюється і виплачується надбавка за особливості проходження служби, установлюється наказом командувача Національної гвардії України. Розмір надбавки за особливості проходження служби кожному військовослужбовцю встановлюється наказом командира військової частини, командиру військової частини - наказом вищого командира (начальника). Аналізуючи вказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що розмір надбавки за особливості проходження служби обраховується від посадового окладу, водночас сам відсотковий розмір визначається, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Нацгвардії України. Оскільки розмір цієї надбавки залежить напряму від наявного фонду грошового забезпечення, а тому цей вид надбавки не може бути перерахований виключно через зростання розміру посадового окладу, з огляду на те, що її розмір не може виходити за межі бюджетних асигнувань Нацгвардії. У пункті 1, 3, 4 розділу XІX «Допомога для оздоровлення» Інструкції №200 закріплено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Згідно розділу XVII. Преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом Інструкції №200 Командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби. Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину. Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби. Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці. Згідно пункту 1 розділу XX «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань» Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини. Вказане свідчить про те, що розмір премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є сталим і залежить від наявності бюджетних асигнувань у межах фонду грошового забезпечення відповідної військової частини. Отже, при збільшенні посадового окладу, розмір премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не підлягає перерахуванню. Принагідно, колегія суддів зауважує, що за інформацією про нараховане грошове забезпечення, у спірний період не було нарахованого матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, що є додатковою підставою для не проведення перерахунку такого виду грошового забезпечення. Відповідач визначав розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14, як це передбачено пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб") та розділами ІІ, ІІІ Порядку №260. Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704. З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, а не на 01.01.2018 року. Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і

14. Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року. Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривні. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривні. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2684 гривні. Отже, починаючи з 29.01.2020 для обрахунку грошового забезпечення позивача мав би бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, який мав застосовуватись для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704. Попри зростання у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках за відповідними Законами України 'Про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців Збройних Сил України, розміри цих щомісячних основних видів грошового забезпечення для позивача не переглядалися, а обрахунок грошового забезпечення проведений протиправно із бази посадового окладу 1762 грн. Отже дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 06.04.2023 року (день, про який просить позивач) без застосування належної розрахункової величини для обчислення окладів слід визнати протиправними. Суд вважає, що у цей період військової служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних основних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, надбавка за класність кваліфікації), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року. Права позивача як колишнього військовослужбовця НГУ на належне грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 06.04.2023 року у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних основних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини. Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії, надбавки за особливості проходження служби та одноразової грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним. Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ надано керівнику державного органу - Міністру оборони України у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на грошове забезпечення військовослужбовців, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення. Тож у 2020 - 2022 роках Міністр оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів визначив граничні відсоткові розміри цих видів грошового забезпечення (як похідні від окладів), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік. Такий кошторис був розроблений та затверджений з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.). Також з урахуванням виділених бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення був сформований фонд преміювання (у розмірі не менш як 10 відсотків загального фонду посадових окладів на рік). Фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному військовослужбовцю здійснювалося наказом командира, в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням військової дисципліни тощо. Мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби не визначений законодавством, про те позивачу була виплачена вказана надбавка у Порядку №100, проте, така виплата була зумовлена виключено із наявність бюджетних асигнувань. Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії та додаткової премії, командир військової частини мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі військової частини. Спірні правовідносини виникли через неправильне застосування відповідними розпорядниками бюджетних коштів в ЗСУ норм пункту 4 постанови КМУ №704 при визначенні окладів військовослужбовців ЗСУ у період з 29.01.2020 року по 06.04.2023 року. У цій справі колегія суддів, погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок окладів, раніше виплачених позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення, обчисливши їх із застосуванням іншої (більшої) розрахункової величини (прожиткового мінімуму), яка на момент виплати позивачу грошового забезпечення не застосовувалася для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ і не закладалася в державний бюджет, призначений для забезпечення діяльності Збройних Сил України та утримання її особового складу, та в кошторис Військової частини. Зі зміною розміру посадового окладу, обов`язковим є перерахунок складових грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень та надбавка за класність кваліфікації. Колегія суддів вважає, що позивач у цій справі не має права на перерахунок раніше виплачених йому варіативних складових грошового забезпечення таких як надбавка за особливості проходження служби та премії, розміри яких поставлені в залежність від обсягу видатків державного бюджету на утримання Національної Гвардії України на відповідний рік та від рішень Міністра внутрішніх справ України та командира військової частини, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог. Колегія суддів вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення. У випадку позивача це встановлені йому відсоткова надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень та надбавка за класність кваліфікації. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову в частині задоволення позовних вимог дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду у згаданій частині - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок надбавки за особливості проходження служби, премії, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. Згідно частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи наведену норму, розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково. Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в частині визнання протиправними дій та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за період з 29.01.2020 р. по 06.04.2023 р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у вказаній частині. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №420/428/26 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя Г.П. Казанчук Суддя Ю.М. Градовський Суддя О.В. Єщенко