Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/31861/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31861/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Рищенко А.Ю.) в адміністративній справі №160/31861/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації: за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію: за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2017 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2021 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, він безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ з 06.08.2003 по 26.09.2025 включно, разом з тим, з 2016 року має статус учасника бойових дій, проте при звільненні ГУНП в Донецькій області не було проведено розрахунок та не виплачено позивачу компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2023 роки включно. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій протиправними, звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що додаткова відпустка учасника бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є соціальною пільгою, а не щорічною відпусткою, тому грошова компенсація за її невикористання при звільненні законодавством не передбачена. Крім того, зазначає, що стаття 93 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік відпусток, за які виплачується компенсація, до якого така відпустка не входить. Також звертає увагу, що позивач не звертався із рапортами про надання цієї відпустки, а тому підстав для виплати компенсації не існує. Представником позивача подано відзив на апеляцйну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області в період з 07.11.2015 по 26.09.2025. 17.11.2016 позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 17.11.2016. 24.10.2025 представник позивач звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій з 2016 по 2025 рік. Листом від 30.10.2025 №А-111/26/02-2025 Головне управління Національної поліції України в Донецькій області повідомило, що згідно з обліками кадрового підрозділу ГУНП в Донецькій області Ященком В.Л. додаткові відпустки, як УБД, за 2024 та 2025 року використано. Рапортів щодо надання додаткових відпусток, як УбД, за 2016-2023 роки до кадрового підрозділу не надходило У зв`язку з чим відсутні правові підстави для обчислення та виплати позивачу, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за період 2016-2023 роки. Позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо невиплати компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2016-2023 роки, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що при звільненні поліцейському виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні основної та додаткових відпусток. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015- № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII.) Відповідно до статей 59, 60 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, а порядок її проходження регулюється зазначеним Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки, а також інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частиною десятою статті 93 цього Закону передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Відповідно до частини 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. На виконання цієї норми наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України (далі - Порядок №260). Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 також передбачено виплату при звільненні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, яка обчислюється виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. Водночас ані Закон України «Про Національну поліцію», ані Порядок №260 не врегульовують питання виплати компенсації за невикористані відпустки, право на які виникло у попередні роки служби. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що у такому випадку підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР, що відповідає правовій позиції, викладеній у Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у разі звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Наведені вище висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020. Предметом даного спору є право позивача на нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2023 роки, виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач під час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції України в Донецькій області не використав додаткові оплачувані відпустки як учасник бойових дій за 2016-2023 роки (по 14 календарних днів за кожний рік), а при звільненні грошова компенсація за ці відпустки йому не виплачувалася. З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2016 2023 роки (по 14 календарних днів за кожний рік), виходячи із середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, а тому з метою ефективного захисту порушеного права належним способом його відновлення є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу зазначену грошову компенсацію. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що додаткова відпустка учасника бойових дій є виключно соціальною пільгою, а тому компенсація за її невикористання при звільненні не виплачується, а також про те, що стаття 93 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік відпусток, за які здійснюється така компенсація, оскільки вони суперечать правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19. У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від раніше сформованої правової позиції та дійшов висновку, що положення частини десятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати компенсації за невикористану в році звільнення відпустку слід тлумачити таким чином, що поліцейський у разі звільнення має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток, право на які було набуте ним під час проходження служби, незалежно від часу їх виникнення. Верховний Суд зазначив, що невикористання особою права на відпустку протягом відповідного календарного року не припиняє такого права та не позбавляє особу можливості реалізувати його в інший передбачений законом спосіб. У випадку звільнення таким способом реалізації права є отримання грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про відсутність підстав для виплати компенсації у зв`язку з неподанням позивачем рапортів про надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Неподання такого рапорту не припиняє права на отримання грошової компенсації при звільненні, оскільки обов`язок щодо її виплати прямо передбачений законом. До того ж матеріалами справи підтверджено, що представник позивача звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації, однак відповідач відмовив виключно з мотивів відсутності рапортів, що не є належною правовою підставою для відмови у реалізації цього права. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в адміністративній справі №160/31861/25 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак