Постанова Київський апеляційний суд № 752/3084/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року м. Київ Справа № 752/3084/26 Провадження № 22-ц/824/9676/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Комісаренком Антоном Володимировичем та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Тітовою Ганною Олексіївною, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано на розгляд за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (84122, Донецька обл., Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 2). Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Комісаренко А.В. та представник ОСОБА_2 - адвокат Тітова Г.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що положення ст. 28 ЦПК визначають випадки можливості пред`явлення позову про розлучення за місцем проживання чи перебування позивача. Проте зазначена норма процесуального закону надає право вибору територіальної підсудності саме позивачу, проте аж ніяк не суду. Тобто, саме позивач має право, за наявності певних обставин (малолітні діти тощо), обрати спосіб пред`явлення позову за своїм місцем проживання. В свою чергу, суд не наділений таким правом - ані положення ст. 28 ЦПК, ані жодна інша норма процесуального закону не наділяють суд повноваженням самостійно визначати підсудність справи про розлучення за місцем проживання позивача. Крім того, звертають увагу на те, що в матеріалах справи наявний договір оренди, з якого вбачається фактичне місце проживання відповідача - АДРЕСА_1 , а отже справа підсудна Голосіївському районному суд м. Києва. Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). А згідно з ч. 10 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. З наведеного вбачається, що зважаючи на відсутність зареєстрованого місця проживання у Відповідача та за аналогією закону, позивач мав право пред`явити позов за відомим місцем проживання/перебування Відповідача, підтвердженим договором оренди, - АДРЕСА_1 . Як висновок, суд першої інстанції повинен був прийняти поданий позов до розгляду та відкрити провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано на розгляд за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (84122, Донецька обл., Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 2). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду, як суду першої інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Відповідно до положень статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до За відповіддю №2336229 з Єдиного державного демографічного реєстру адресу реєстрації ОСОБА_2 не знайдено. Також судом здійснено запит щодо реєстрації ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеної особи. Згідно Відповіді №2425252 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери особу ОСОБА_2 не знайдено. Згідно Відповіді №2336374 від 13.02.2026р. з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 . За відповіддю №2425229 від 05.03.2026р. щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактична адреса проживання ОСОБА_1 як ВПО зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Встановивши, що ані позивачка ОСОБА_1 ані відповідач ОСОБА_2 не зареєстровані в Голосіївському районі м. Києва, суд дійшов правильного висновку про направлення справи за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (84122, Донецька обл., Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 2). Посилання представників ОСОБА_1 - адвокат Комісаренко А.В. та ОСОБА_2 - адвоката Тітової Г.О., що наданий позивачкою договір оренди житла підтверджує фактичне а отже справа підсудна Голосіївському районному суд м. Києва, не заслуговують на увагу виходячи з наступного. У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. З метою забезпечення реалізації цього права та відповідно до названої норми Конституції України 11 грудня 2003 року прийнято Закон України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». За визначенням статті 3 цього Закону реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи (паспорт громадянина України), із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до абзацу 1 пункту 8, пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207,документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 до цих Правил. Як встановлено судом, з Єдиного державного демографічного реєстру адресу реєстрації ОСОБА_2 не знайдено, а ОСОБА_1 як ВПО зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Наявність договору оренди житла лише свідчить про можливе фактичне проживання відповідача за відповідною адресою, однак сам по собі не підтверджує його зареєстрованого місця проживання чи перебування у розумінні статті 27 ЦПК України, а тому не може бути достатньою підставою для визначення територіальної підсудності справи. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом положень статті 28 ЦПК України. Так, положення статті 28 ЦПК України надають позивачу право за наявності визначених законом умов звернутися з позовом про розірвання шлюбу за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування. Водночас зазначені доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для розгляду справи Голосіївським районним судом м. Києва. При цьому позивачка у позовній заяві не зазначила свого місця проживання у м. Києві. Як убачається з позовної заяви, місцем її реєстрації зазначено м. Горлівку, а для листування вказано абонентську скриньку та адресу електронної пошти. Жодних доказів проживання у м. Києві або підстав для визначення територіальної підсудності справи Голосіївському районному суду за її місцем проживання матеріали справи не містять. Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивачка перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, а її зареєстрованим місцем перебування відповідно до довідки ВПО є адреса, що відноситься до територіальної юрисдикції Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. За таких обставин суд першої інстанції, встановивши відсутність належних доказів територіальної підсудності справи Голосіївському районному суду м. Києва та врахувавши єдине офіційно підтверджене місце перебування позивачки, дійшов правильного висновку про передачу справи за територіальною підсудністю. Разом з тим, рішенням Вищої ради правосуддя № 960/0/15-2 від 21 травня 2026 року із 1 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київського районного суду міста Полтави. На час апеляційного розгляду справи зазначене рішення набрало чинності, а Слов`янський міськрайонний суд Донецької області не здійснює розгляд судових справ у межах визначеної територіальної юрисдикції, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суду, до якого необхідно передати справу. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Комісаренком Антоном Володимировичем та апеляційну скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Тітовою Ганною Олексіївною - задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року - змінити, виклавши перший абзац резолютивної частини ухвали в такій редакції: «Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд за територіальною підсудністю до Київського районного суду міста Полтави ( 36000, Полтавська область, місто Полтава, Хорольський провулок, 6)». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна